Постанова № 36275240, 11.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 922/3740/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

позивача - Станішевський І.С. - дов. №14-69 від 22.03.2013р.,

відповідача - Страхов О.С. - дов. б/н від 09.10.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3548Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2013 р. у справі № 922/3740/13,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський, Харківська обл.,

про стягнення 2407692,87 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №116 від 30.09.2011 року на суму основного боргу у розмірі 1973500,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 9150,24грн., 3% річних у розмірі 33889,44 грн., пеню у розмірі 167825,14 грн., 7% штрафу у розмірі 223327,82 грн., а також віднести на відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2013 р. (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1939822,74 грн. основного боргу, 30563,84 грн. 3% річних, 22679,56 грн. пені, 23783,82 грн. штрафу та 45602,85 грн. судового збору. В стягненні 33677,49 грн. основного боргу, 9150,24 грн. інфляційних витрат, 3325,60 грн. 3% річних, 145145,73 грн. пені, 199544 грн. штрафу відмовлено.

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2013р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 145145,50 грн. та 7% штрафу у сумі 199544,00 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 145145,50 грн. та 7% штрафу у сумі 199544,00 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач, Первомайське КП "Тепломережі", надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2013р. - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (відповідач) був укладений договір № 116, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується поставити відповідачу імпортований природний газ в період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплачувати його на умовах цього договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 3359,708 тис. куб м. на загальну суму 4398529,70 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 25.12.2012 р., від 30.11.2012 р., від 31.12.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Згідно з п. 6.1 вказаного договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов`язання виконав частково, розрахувався за поставлений природний газ лише частково, тому, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 09.07.2013 року склала 1973500,23 грн.

Оскільки факт наявності заборгованості підтверджена матеріалами справи, а також, враховуючи, що відповідач сплатив у серпні 2013 року основну заборгованість в сумі 33677,49 грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1939822,74 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вказана сума - стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У пункті 7.2 спірного договору сторони встановили, що у разі порушення відповідачем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 167825,14 грн., 7% штрафу у розмірі 223327,82 грн., інфляційні в сумі 9150,24 грн. та 3% річних в сумі 33889,44 грн.

Що стосується нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 9150,24 грн., то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та встановив, що вони розраховані невірно, без врахування листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", тому, зробив правомірний висновок, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 9150,24 грн. інфляційних витрат слід відмовити як безпідставно заявленої.

Стосовно нарахованих позивачем пені у розмірі 167825,14 грн., 7% штрафу у розмірі 223327,82 грн. та 3% річних в сумі 33889,44 грн., судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції правомірно було враховано те, що оскільки природний газ був спожитий у жовтні, а акт підписаний між сторонами 25 грудня 2012 року, період прострочки починається з наступного дня після підписання акту, тобто з 26.12.2012 р., тому, позивач за зобов'язанням жовтня 2013 року помилково нараховує відповідачу штрафні санкції за період прострочення з 15.11.2012 р. по 27.12.2012 р.

При цьому, заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, що був поставлений у жовтні 2012 р. відповідно до договору була погашена в повному обсязі ще до підписання акту приймання-передачі газу від 25 грудня 2012 року, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції перевірені розрахунки 3 % річних, пені та штрафу за весь спірний період та встановлено, що позивачем за жовтень та грудень 2012 року розрахунки зроблені невірно. Отже, нарахування за зобов'язанням жовтня 2012 р. 3% річних, пені, штрафу є безпідставним, за зобов'язанням грудня 2012 року штрафні санкції складають: пеня - 139776,19 грн., 3% річних - 28279,64 грн., штраф - 139405,05 грн.

Що стосується посилання скаржника на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір стягнення з відповідача суми пені та 7% штрафу на 85 %, судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 85,5 %.

Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, неможливість відповідача своєчасно виконати свої зобов'язання перед позивачем полягає в тому, що Державою не виконуються постанови Кабінету Міністрів України № 190 від 22.02.2006 р. та № 517 від 11.06.2012 р. Про порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету, місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. На цей час затримка субвенцій на погашення різниці в тарифах продовжується, що унеможливлює своєчасну оплату відповідачем боргу за отриманий газ.

Відповідно до довідки про фінансовий стан ПКП "Тепломережі" станом на 01.09.2013 р. заборгованість з державного бюджету з різниці в тарифах складає 3 169,2 тис. грн., що значно перевищує розмір боргу відповідача за поставлений природний газ. В той же час, Первомайський район Харківської області визнаний Кабінетом Міністрів України депресивним районом із дуже низькими доходами населення та високим рівням безробіття. Основним споживачем газу в місті Первомайський (80-83%), є населення яке із за низьких доходів та високого рівня безробіття не в змозі своєчасно оплачувати надані послуги з теплопостачання

Крім того, з початку опалювального сезону 2012-2013 років ПАТ HAK "Нафтогаз України" ввів нову методику визначення природного газу для населення затверджену наказом Міністерства палива та енергетики від 15.07.2010 р. № 288, яка суперечить чинним нормативним документам по питанню визначення об'ємів відпущеної теплової енергії та ціноутворенню. За цією Методикою підприємство - відповідач має сплачувати частину природного газу, витраченого на втрати тепла для населення за тарифом госпрозрахункових організацій, який складає 64,11%, а газ для населення коштує 1 309,20 грн. і компенсація від держави надходить лише за ціною газу для населення. Таким чином фактично позивачем додатково здійснюється навантаження на тарифи для населення, яке за грудень 2012 лише за рахунок застосування вказаної методики збільшилося на 750 тис. грн.

В той же час відповідачем активно приймаються міри, щодо погашення заборгованості за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 р. по договору № 166, тобто, за цим самим договором за період по якому вже частково стягувалась заборгованість згідно рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/4891/12. Зазначене підтверджується також трьохстороннім Договором про проведення розрахунків між підприємствами, які надають послуги з теплопостачання та постачальниками природного газу для погашення заборгованості за використаний природний газ із застосуванням фінансових казначейських векселів між HAK "Нафтогаз", Департаментом житлово-комунального розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації та ПКП "Тепломережі", відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 1 939 822,74 грн.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції правильно встановлено винятковість обставин у даній справи, тому, правильно задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір нарахування пені і 7% штрафу на 85% та правомірно стягнув з відповідача пеню у розмірі 22679,41 грн. та 7% штрафу у розмірі 23783,82 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зменшення пені та 7% штрафу не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тоді як доводи, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами, через що рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2013р. по справі 922/3740/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволені апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2013р. у справі №922/3740/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.12.2013р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.