Рішення № 36275157, 12.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" грудня 2013 р. Справа № 911/4027/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", м. Боярка

про стягнення 613 680, 70 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач -Чеботарьова І.Г.- предст., дов. №14-352 від 16.03.2012р.;

відповідач - Палькевич Н.С. предст., дов. №1-116 від 12.07.2013р.;

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (відповідач) про стягнення 613 680, 70 грн., з яких 157 548,57 грн. інфляційні втрати, 382 160,71 грн. пеня, 73 971,42 грн. 3% річні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору № 14/1432/10 від 16.12.10р. щодо своєчасного проведення розрахунку за отримані обсяги природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.13р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.11.13р.

В судових засіданнях 25.11.2013р. та 29.11.2013р. оголошувалися перерви, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Через канцелярію суду 25.11.2013р. відповідачем було подано відзив, у якому він заперечує проти нарахування пені та інфляційних та просить суд відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Зазначений відзив, прийнятий судом до розгляду.

Відповідно до ч. 1 статі 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

16.12.2010р. між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (покупець), яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (п. 1.1.1. Статуту відповідача), було укладено договір № 14/1432/10 купівлі-продажу природного газу (договір).

Відповідно до п.п. 1.1. договору (у редакції додаткової угоди № 9 від 31.01.2012р.), продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2011 році та у січні-лютому 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України), а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 9 від 31.01.2012р.), продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 133 300,759 тис. куб. м. та у період з 01 січня 2012р. по 29 лютого 2012р. 39 313,905 тис. куб. м., у тому числі по місяцях 2012 року: січень 2012 р. - 17 513 905 куб. м, лютий 2012р. - 21 800 000 куб. м.

Згідно з п. 3.5. Договору, кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем.

Не пізніше п'ятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно п. 5.1. (у редакції Додаткової угоди № 8 від 30.12.2011р.), ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3 509,00 грн., без врахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3 509,00 грн., крім того ПДВ 0%.

Приписами пункту 6.1. передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 11.1 (редакції Додаткової угоди № 9 від 31.01.2013р.), Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 31 січня 2012р., а в часині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що на виконання зазначеного Договору, позивач передав у власність покупця протягом січня - лютого 2012 року природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому - передачі природного газу від 31.01.12р. на суму 61 456 292,65 грн., від 29.02.12р. на суму 75 743 137,02 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач надав суду завірений банком реєстр прийнятих платежів на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Київоблгаз» через АТ «Ощадбанк» за період з 16.12.2010р. по 18.01.2013р., в якій відображені дати здійснення проплат за договором № 14/1432/10 від 16.12.2010р.

Як вбачається з виписки розрахункових операцій наданих позивачем, відповідач несвоєчасно здійснював оплату вартості отриманого природного газу, що повністю визнано представником відповідача в судових засіданнях.

Відповідач зазначене визнає та не заперечує, що порушував умови п. 6.1. договору, оплату за спожитий природний газ здійснював несвоєчасно та мав заборгованість за спожитий природний газ.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на момент подачі позову, відповідач розрахувався за отриманий природний газ повністю, проте з порушенням встановленого у договорі строку, в зв'язку з чим позивачем на підставі п. 6.1 Договору було нараховано відповідачу пеню та керуючись ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3% річних.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 382 160, 71 грн.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Проте, у своєму відзиві відповідач зазначає, що нарахування пені за несвоєчасну оплату газу, придбаного у січні-лютому 2012р. є неправомірним з огляду на положення п. 7.7. Договору.

Відповідно до цього пункту, неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Як зазначив відповідач, позивач нарахував пеню за несвоєчасну оплату газу, придбаного, у січні 2012р., за період з 15.02.2012р. по 28.02.2012р., а за несвоєчасну оплату придбаного у лютому 2012р., за період з 15.03.2012р. по 26.03.2012р., тобто від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Однак, з врахуванням п. 7.7. Договору та того, що відповідач сплатив заборгованість за отриманий в січні 2012р. газ - у лютому 2012р., а заборгованість за придбаний у лютому 2012р. газ, сплачена у березні 2012р., пеня не можу бути нарахована.

Суд не погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне:

Статтею 611 ЦК України та статтею 230 ГК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положення пункту 7.7. договору, сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04 грудня 2012 року у справі № 17/034-11, у постанові Верховного суду України від 11.12.2012р. у справі № 10/065-11.

Приписами ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки, пункт 7.7. договору суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України цей пункт підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, щодо неправомірності нарахування йому пені за Договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням умов договору (п.7.2) та норм чинного законодавства, встановив, що наявний в матеріалах справи розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення пені в розмірі 382 160, 71 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 73 971,42 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних складають 73 971,42 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого встановлено, що розрахунок 3% річних, заявлений позивачем, є арифметично вірним та підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 73 971,42 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 157 548,57 грн. інфляційних.

Відповідач не погоджується з нарахуванням йому інфляційних, оскільки заборгованість існувала менше 15 календарних днів.

Листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як було встановлено судом, відповідач за поставлений у січні 2012р. газ, повинен був розрахуватися до 14 лютого 2012р. - розрахувався 28 лютого 2012р., а за поставлений у лютому 2012р. газ - до 14 березня 2012р., а розрахувався 26 березня, отже заборгованість існувала менше 15 календарних днів.

Таким чином, оскільки відповідач розрахувався з позивачем вчасно, інфляційні втрати на вартість природного газу, поставленого у січні-лютому 2012 року, не нараховуються.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 382 160, 71 грн. пені та 73 971,42 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати пункт 7.7. Договору № 14/1432/10 купівлі-продажу природного газу від 16.12.2010р. недійсним

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, місто Боярка, вул. Шевченка, будинок 178, код ЄДРПОУ 20578072) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 382 160 (триста вісімдесят дві тисячі сто шістдесят) грн. 71 коп. пені, 73 971 (сімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят одна) грн. 42 коп. 3% річних та 9 122 (дев'ять тисяч сто двадцять дві) грн. 64 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 24.12.2013р.

Суддя Щоткін О.В.