Рішення № 36275053, 17.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. справа № 911/4357/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Науково-виробничої фірми «Промкомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Харківська обл., м. Харків

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв'язок» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», Київська обл., м. Боярка

про стягнення 78 249,27 гривень

за участю представників:

від позивача: Івасюк В.А. (довіреність б/н від 16.12.2013р.)

від відповідача: Дороніна О.М. (довіреність №2-287 від 04.02.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.11.2013р. Науково-виробнича фірма «Промкомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі-НВФ «Промкомплект» ТОВ/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв'язок» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі-Філія «Управління «Укргазтехзв'язок»/відповідач) про стягнення 78 249,27 грн., з яких: 70 153,72 грн. заборгованості за договором поставки №1зп від 15.01.2013р., 6 746,29 грн. пені та 1 349,26 грн. 3% річних.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2013р. порушено провадження у справі №911/4357/13 та призначено справу до розгляду на 03.12.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 17.12.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013р. між ПАТ «Укртрансгаз» в особі в.о. головного інженера Філії «Управління «Укргазтехзв'язок» (далі-покупець) та НВФ «Промкомплект» ТОВ (далі-постачальник) укладено договір поставки №1 ЗП (далі-договір), відповідно до якого постачальник поставляє, а покупець купує на умовах цього договору апаратуру електричну низьковольтну партіями, в кількості та номенклатурі відповідно до специфікації.

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту підписання договору, а в частині зобов'язань та розрахунків до повного виконання (п. 9.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині поставки товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 90 153,72 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на накладній №13 від 24.01.2013р. та товарно-транспортній накладній №13 від 24.01.2013р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 20 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 70 153,72 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 20 000,00 грн. за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» №09.401-86/31826 від 13.12.2013р., а також визнається відповідачем у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання даного спору, 26.09.2013р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №26, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення умов договору та вимагав здійснити оплату наявної заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідач решту поставленого товару не оплатив, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 70 153,72 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №13 від 24.01.2013р. згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 712, 692, 530 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець оплачує поставлену постачальником партію товару згідно рахунків-фактур, протягом 60 днів з дня поставки продукції на склад замовника, що підтверджується накладною, згідно виставленого постачальником рахунка-фактури.

З огляду наведеного, підписання відповідачем накладної №13 від 24.01.2013р. без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 2.3 договору, до 26.03.2013р.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті вартості поставленого товару згідно спірної накладної з огляду на зміну такого зобов'язання у зв'язку з відсутністю належного фінансування ПАТ «Укртрансгаз» у 2013 році оцінюються судом критично, оскільки доказів погодження сторонами зміни строків та/або порядку проведення грошових розрахунків за договором, як-то відповідна додаткова угода, суду не надано.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем товару оплатив частково, зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнається відповідачем у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 70 153,72 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №13 від 24.01.2013р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 6 746,29 грн. пені та 1 349,26 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням наданих суду уточнень, з 26.03.2013р. по 14.11.2013р. на 70 153,72 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230, 232 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару, що був поставлений, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої суми за кожний день прострочення платежу і не звільняється від виконання зобов'язань.

Виходячи з системного аналізу зазначеного пункту договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання зобов'язань за ним ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-33гс11.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень договору, становить 6 261,94 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6 746,29 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 6 261,94 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки період обрахунку 3% річних, заявлений позивачем до стягнення, відповідає вимогам вищезазначених норм Закону та положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 349,26 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що в силу положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що спростовує посилання відповідача на безпідставність нарахування позивачем як пені, так і 3% річних з огляду на відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості за договором, оскільки неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором зумовлено належним фінансуванням ПАТ «Укртрансгаз» у 2013 році.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 236 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв'язок» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 61, ідентифікаційний код 00154453) на користь Науково-виробничої фірми «Промкомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61204, Харківська обл., м. Харків, пр. Л.Свободи, 42, кв. 21, ідентифікаційний код 30289982) 70 153 (сімдесят тисяч сто п'ятдесят три) грн. 72 коп. заборгованості, 6 261 (шість тисяч двісті шістдесят одну) грн. 94 коп. пені, 1 349 (одну тисячу триста сорок дев'ять) грн. 26 коп. 3% річних та 1 709 (одну тисячу сімсот дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема