Рішення № 36275030, 17.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 911/4141/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача : Гандик Г.О. (дов. № 2619 від 23.09.2013);

відповідача: Зініна Н.М. (дов. №154-1 від 12.08.2013).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" про стягнення 266974,18 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відшкодування вартості послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування № 468 від 15.03.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.11.2013.

В судовому засіданні 19.11.2013 було оголошено перерву до 03.12.2013.

Ухвалою від 03.12.2013 розгляд справи було відкладено на17.12.2013.

17.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог до 257523,55 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Вказана заява прийнята судом, отже позовні вимоги розглядаються в їх кінцевій редакції.

В судовому засіданні 17.12.2013 суд заслухав пояснення представників сторін. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідач визнав позов частково.

Враховуючи, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає можливим розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15.03.2012 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" (сторона 2) було укладено договір про відшкодування вартості послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування № 468, відповідно до п. 1.1. якого сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість наданої теплової енергії спожитої нею у кожній військовій частині, до площ якої має доступ згідно наказу Міністра оборони України № 846 від 28.12.2011 року, в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування №286/2/12/4 від 07.02.2012 року, згідно рішення Міністра оборони № 2519 від 01.03.2012 року.

Відповідно до п. 2.1. щомісячно, до 27 числа позивач надає відповідачу рахунок-фактуру (додаток до договору), який складений на підставі розрахунку, акт виконаних робіт (додаток до договору), податкову накладну, які є підставою для проведення оплати по даному договору. Згідно п. 2.2. відповідач приймає до виконання подані позивачем вищевказані документи, та здійснює оплату на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано відповідачу рахунок-фактуру № 12 від 01.02.2013, № 12 від 04.02.2013, № 12 від 05.03.2013, № 12 від 06.03.2013, № 12 від 18.03.2013. Позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких просив погасити існуючу заборгованість (копії претензій та доказів надсилання містяться в матеріалах справи). Відповідачем було надано позивачу заперечення щодо форми даних рахунків-фактур та відповідних актів, він посилався не той факт, що вони складені з порушенням умов договору.

Позивачем було перероблено та перераховано дані рахунки-фактури та виставлено нові № 12 від 01.02.2013, № 12 від 04.02.2013, № 12 від 05.03.2013, № 12 від 06.03.2013, № 12 від 18.03.2013 на загальну суму 171049,18 грн.

Отже, судом було встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, а відтак у відповідача виник обов'язок оплатити вартість прийнятих послуг.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 171049,18 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованість відповідно до рахунків-фактур № 12 від 05.02.2013, № 12 від 04.03.2013, № 12 від 22.03.2013 в розмірі 86474,37 грн. Вказана сума розрахована виходячи з кількості осіб, що харчуються на квадратний метр, на підставі листа Міністерства оборони України. Відповідач, заперечуючи проти такого нарахування, зазначав, що договором не передбачено подібний порядок нарахування, а отже дані рахунки є безпідставними. Суд погоджується з позицією відповідача, оскільки договором передбачено чіткий порядок нарахування плати за надані послуги, та є безпідставним нараховувати її іншим чином, оскільки сторони вказаний порядок не погоджували та відповідні зміни в договір не вносили.

Отже дана вимога про стягнення 86474,37 грн відповідно до рахунків-фактур № 12 від 05.02.2013, № 12 від 04.03.2013, № 12 від 22.03.2013 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метсобстар-ХК" (код ЄДРПОУ 37250616) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (код ЄДРПОУ 07928461) 171049,18 грн боргу, а також 3420,98 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз