Рішення № 36274825, 03.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"03" грудня 2013 р. Справа № 911/4146/13

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харківдо Публічного акціонерного товариства "Кожухівське", с. Кожухівкапро стягнення 224020,44 грн.за участю представників:

позивача:Друшляков С.І. - дов. від 03.09.2013р.відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм " (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Кожухівське" (далі - відповідач) про стягнення 224020,44 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Під час розгляду справи від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача у розмірі 224020,44 грн., що знаходяться на рахунках в ПАТ "Банк "Київська Русь" р/р 2600614656001, МФО 319092, або на будь-яких інших рахунках у будь-якій іншій банківській установі, та шляхом арешту іншого майна, яке належить відповідачу.

Подана заява мотивована тим, що такі дії відповідача, як ухилення від здійснення розрахунків за поставлений товар, на думку позивача, свідчать про намагання відповідача уникнути від виконання ним взятих на себе зобов'язань, що ставлять під сумнів можливість виконання відповідачем майбутнього рішення суду у даній справі.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Згідно із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16 (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 цієї ж Постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд також зазначає, що при розгляді справ предметом позовних вимог яких є стягнення грошових коштів вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно доцільне лише у разі відсутності у боржника грошових коштів.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що не зазначаючи та не надаючи доказів в підтвердження того, що у відповідача відсутні грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог, а також не визначаючи на яке саме майно (його найменування, ідентифікуючі ознаки та місцезнаходження) відповідача необхідно накласти арешт, такий захід до забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів та не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті і не забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Крім того, заявляючи вимогу про вжиття такого заходу до забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, позивач не зазначає та не подає доказів того, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише посилання в поданій ним заяві на ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми відповідача у розмірі 224020,44 грн., що знаходяться на рахунках в банківських установах та шляхом арешту іншого майна, яке належить відповідачу.

Також під час розгляду справи позивач подав до суду заяву від 03.12.2013р., якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 196020,44 грн. заборгованості.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 196020,44 грн. заборгованості.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Позивач по видатковим накладним від 21.06.2013р. № 1628 на суму 117865,44 грн. та від 21.06.2013р. № 1629 на суму 106155,00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 224020,44 грн., а відповідач на підставі довіреностей від 20.06.2013р. № 102 та від 21.06.2013р. № 106 вказаний товар отримав. Зазначені накладні підписані в двосторонньому порядку повноважними представникам сторін та скріплені печаткою позивача. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 30.08.2013р. № 1163, якою позивач вимагав сплатити наявну заборгованість за поставлений товар, яку відповідач отримав 03.09.2013р., що підтверджується підписом представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 6114002254210, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вимоги вказаної претензії виконав частково, сплативши на користь позивача, до звернення його до суду з даним позовом, 28000 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 196020,44 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 196020,44 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 196020,44 грн. заборгованості за поставлений товар.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 196020,44 грн. заборгованості, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" про забезпечення позову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кожухівське" (08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кожухівка, вул. Першотравнева, 1, ідентифікаційний код 05477050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" (61057, м. Харків, пров. Театральний, 5, кв. 1-А, ідентифікаційний код 23317811) 196020 (сто дев'яносто шість тисячі двадцять) грн. 44 коп. заборгованості, 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 12.12.2013р.