Постанова № 36272215, 12.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДFONT>

>79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року 12 год. 40 хв. м. Львів № 813/8926/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.

секретар судового засідання Харів М.Ю.

ass="fs131">розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом

Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник – не прибув

до

Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» - не прибув

про

стягнення коштів з рахунків платника податків

ВСТАНОВИВ:>

Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі – ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» (далі – ДП МОУ «Монтажник- Львів»), в якому просить стягнути кошти з рахунків відповідача на користь державного бюджету в розмірі 6083,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача існує заборгованість перед бюджетом, яка є узгодженою і у встановлені законом строки не сплачена.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на адміністративний позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності представників сторін на основі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ДП МОУ «Монтаник-Львів» зареєстроване 24.12.2004 року № 14151200000002559 у виконавчому комітеті Львівської міської ради, внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31073938), що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП МОУ «Монтаник-Львів» має заборгованість перед бюджетом по земельному податку, що складається із основного платежу. Заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість від 06.11.2013 року № 4667/200041 станом на 05.11.2013 року обліковується в сумі 150525,52 грн, в т.ч. яка дозаявляється 6083,44 грн.

Заявлена позивачем сума податкового боргу виникла в результаті самостійно задекларованих зобов’язань ДП МОУ «Монтажник-Львів» згідно поданої декларації по земельному податку за серпень-вересень 2013 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІ Податкового кодексу України визначено порядок регулювання відносин, що виникають у сфері справляння податку - плата за землю.

Положеннями ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України).

Нормою ст. 287 Податкового кодексу України визначені строки сплати плати за землю.

Так, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

Пунктом 287.3 ст. 287 вищезазначеного Кодексу встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим же Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний, крім іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов’язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 цього ж Кодексу, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога-письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом п. 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що виник після надіслання йому податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як встановлено вище, згідно довідки ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівської області від 06.11.2013 року № 4667/200041 заборгованість відповідача перед бюджетом станом на 05.11.2013 року становить 150525,52 грн, а саме: земельний податок в розмірі 150525,52 грн, в тому числі основний платіж – 19610,42 грн, штрафна санкція – 4996,30 грн, пеня – 5918,80 грн.

У встановлений чинним законодавством термін суми зазначених у податкових деклараціях платником податків самостійно сплачено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача направлялася податкова вимога від 09.02.2009 року № 1/191 та від 21.10.2009 року № 2/1187. Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку даних податкових вимог суду не надано. Доказів сплати боргу суду також не представлено.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 6083,44 грн.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з банківських рахунків Державного підприємства Міністерства оборони України «Монтажник-Львів» (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 11, ЄДРПОУ 31073938) до Державного бюджету кошти в сумі 6083 (шість тисяч вісімдесят три) гривні 44 коп.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 17.12.2013 року.

Суддя Кедик М.В.