Постанова № 36272018, 20.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Справа № 918/108/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І.суддів :Алєєвої І.В., Прокопанич Г.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р.та рішеннягосподарського суду Рівненської області від 25.02.2013 р.у справі№ 918/108/13-г господарського суду Рівненської областіза позовом ФОП ОСОБА_5доФОП ОСОБА_4простягнення 301 984 грн. за участю представників: від позивача- ОСОБА_6, довір. б/н від 02.11.2010 р.від відповідача- ФОП ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з останнього заборгованості в сумі 301 984 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між ними договором купівлі-продажу № N-09/053.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2013 р. (суддя Кочергіна В.О.) позов задоволено повністю: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 301 984 грн. заборгованості, 6039,68 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. (головуючий суддя Маціщук А.В., судді: Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.) рішення господарського суду Рівненської області від 25.02.2013 р. у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення ОСОБА_4, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.10.2009 р. між ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № N-09/053 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця сантехнічні вироби та меблі для ванної кімнати для використання її у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити відповідну грошову суму за таку продукцію.

Згідно з п. 1.2. Договору загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення (асортимент) за видами, розміром визначаються у видаткових накладних і в погоджених продавцем заявках покупцю в тому числі в усній формі, що додаються до цього Договору і є його невід'ємними частинами. Кількість продукції Сторони встановили у грошовому вираженні - чотириста п'ятдесят тисяч гривень. Асортимент і кількість продукції на кожну партію встановлюються сторонами у погоджених ними письмових або усних заявках, специфікаціях.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями. Продавець відвантажує продукцію на адресу покупця за договірними цінами, що обумовлені на дату отримання продукції.

У відповідності з п. 5.1. Договору продавець зобов'язується здійснити поставку продукції у строк, який встановлений у заявці покупця та погоджений з продавцем.

Умовами п. 7.1. передбачено, що оплата продукції покупцем здійснюється по передоплаті або по факту одержання продукції на складі продавця.

Продукція вважається прийнятою по кількості і якості - згідно з кількістю і якістю одиниць, зазначених у видатковій накладній та підписаній обома сторонами (п. 8.2. Договору).

Відповідно до п. 11.1 даний Договір набуває чинності в день підписання його обома Сторонами і діє по 31 грудня 2009 року включно.

У п. 11.4. Договору вказано, що одна із сторін має право розірвати даний договір, сповістивши про це другу сторону не менше, ніж за 14 днів до строку, що передбачає розірвання. В частині розрахунків договір вважається розірваним за умови повної оплати суми коштів за одержані товари, роботи, послуги.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач за накладними на видачу № 364 від 06.07.2010 р. та № 38 від 02.09.2010 р. передав відповідачу, а останній прийняв без будь-яких зауважень продукцію - сантехнічні вироби та меблі для ванної кімнати на загальну суму 301 984 грн.

У свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленої продукції не виконав, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 301 984 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію б/н від 27.11.2012 р. з вимогою погасити утворену заборгованість. Однак дана претензія була залишена без належної уваги, а заборгованість на момент звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами не була погашена.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих та правомірних висновків, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог про стягнення 307 984 грн. заборгованості.

Щодо поданої ФОП ОСОБА_4 касаційної скарги до Вищого господарського суду України слід зауважити, що наведені в ній доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 25.02.2013 р. у справі № 918/108/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Татьков

С у д д і І.В. Алєєва

Г.К. Прокопанич