Постанова № 36271999, 20.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Справа № 902/864/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І.суддів :Алєєвої І.В., Прокопанич Г.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р.та рішеннягосподарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р.у справі№ 902/864/13 господарського суду Вінницької областіза позовом ТОВ "Науково-технічне підприємство "ЮОМІ - ЕНЕРГОМАШ" (надалі - Товариство)доФОП ОСОБА_4 (надалі - Підприємець)проповернення 100 000 грн. надлишково сплачених коштів за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Підприємця та просило суд зобов'язати останнього повернути на поточний рахунок Товариства надлишково сплачені кошти у сумі 100 000 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. (суддя Говор Н.Д.) позов задоволено: стягнуто з Підприємця на користь Товариства 100 000 грн. безпідставно отриманих коштів, 1720,50 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. (головуючий суддя Гулова А.Г., судді: Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

До початку судового засідання, 20.12.2013 р., від Підприємця надійшла телеграма про неможливість бути присутність на слуханні поданої ним касаційної скарги та з проханням відкласти розгляд даної справи у зв'язку з тим, що заявник перебуває у відрядженні.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено обов'язковості присутності сторін чи їхніх представників у судовому засіданні під час розгляду касаційних скарг, оскільки Вищий господарський суд України не розглядає спори по суті, а тільки перевіряє правильність застосування господарськими судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаю на викладене, клопотання про відкладення розгляду даної справи не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 18.06.2012 р. між Товариством (замовник) та Підприємцем (підрядник) укладено Договір підряду № 12-7П з виконання робіт (надалі - Договір), згідно з умовами якого підрядник зобов'язався спільно із замовником виконати наступні роботи: складання і налагодження складових частин обладнання зазначених в Додатку до Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість за цим Договором зазначена в Додатку і сплачується замовником підряднику частинами, а саме: аванс в розмірі 70 % впродовж 3 робочих днів після підписання цього Договору (п. 3.1.1.); остаточна оплата у розмірі 30 % впродовж трьох днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.1.2.).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що підрядник вважається таким, що виконав роботи, передбачені цим Договором, а замовник - таким, що прийняв їх від підрядника, після підписання акту приймання-передачі.

18 червня 2012 р., як встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами також підписано Додаток № 1 до Договору, положеннями якого визначено види робіт та перелік обладнання, а також встановлено порядок розрахунків між сторонами: загальна вартість робіт за цим Договором складає 280 000 грн. і сплачується замовником підряднику частинами, а саме: аванс в розмірі 196 000 грн. впродовж трьох робочих днів після підписання даного Договору; остаточна оплата за складання і налагодження обладнання у розмірі 84 000 грн. впродовж трьох днів після підписання акту виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору підряду (виконання робіт), відповідно до якого, на підставі ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 380 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позивач надлишково перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 100 000 грн., яка перевищує загальну вартість робіт, погоджену сторонами у Договорі та Додатку до нього.

Судами встановлено, що позивач надіслав відповідачу вимоги № 01/10 від 14.01.2013 р., № 01/59 від 04.03.2013 р. про повернення коштів в розмірі 100 000 грн. Проте, відповідач залишив вказані вимоги без відповідної уваги, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позов про стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною першої статті 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих та правомірних висновків, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000 грн. безпідставно отриманих коштів.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України Підприємцем касаційної скарги слід зауважити, що наведені стороною доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. у справі № 902/864/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Татьков

С у д д і І.В. Алєєва

Г.К. Прокопанич