Постанова № 36271900, 17.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 919/542/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2013 року

у справі № 919/542/13

господарського суду міста Севастополя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор"

до державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

про визнання відсутності права на нараховування плати за зберігання вантажу

за участю представників

позивача - Безсмертний О.О.

відповідача - Жих Г.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", у якому просив визнати відсутнім право державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" нараховувати плату за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн. за тонну вантажу за добу, 0,433 грн. за тонну вантажу за добу та 1,00 грн. за тонну вантажу за добу за договором №1205/18а від 25 травня 2012 року з 05 червня 2012 року до часу припинення дії форс-мажорної обставини, яка встановлена експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати №ИС-104 від 22 жовтня 2012 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2013 року (суддя Альошина С.М.) залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2013 року (судді Антонова І.В., Заплава Л.М., Фенько Т.П.) у справі № 919/542/13 позов задоволено. Визнано відсутнім право державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт" нараховувати плату товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельна група Авіор" за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн. за тонну вантажу за добу, 0,433 грн. за тонну вантажу на добу та 1,00 грн. за тонну вантажу на добу за договором №1205/181а від 25 травня 2012 року з 05 червня 2012 року до часу припинення дії форс-мажорної обставини, яка встановлена експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати № ИС-104 від 22 жовтня 2012 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 травня 2012 року між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (порт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" (клієнт) укладений договір №1205/181а на перевалку вантажу, відповідно до умов якого клієнт доручає, а порт приймає на себе зобов'язання з перевалки на території ПК-1 (пр. № 50) та території ПК-2 (пр. № 56) експортного вантажу, що поставляється клієнтом, - металобрухту. Клієнт здійснює відвантаження вантажу з автотранспорту на склад порту, а порт - завантаження його зі складу на морський транспорт судновими партіями по 2,5 тис. тонн.

Відповідно до пункту 2.1 договору клієнт організовує завезення на територію ПК-1 або ПК-2 порту автомобільним транспортом вантажу, вказаного у розділі 1, в об'ємі 5 (п'ять) тис. тонн на місяць, а також його відправку морським транспортом.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що в міру можливості порт зобов'язується надати клієнту складські площі для одноразового зберігання вантажу, що переробляється, об'ємом до 2,5 тис. тонн.

Умовами договору передбачено, що клієнт своїми силами і за свій рахунок забезпечує охорону свого вантажу та своєї перевантажувальної техніки на причалах порту №№ 50 і 56 (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору обсяг переробки складає 5 тис. тонн вантажу на місяць.

Положення пункту 3.8 договору передбачають, що в міру можливості порт надає місце на своєму складі для складування вантажу клієнта об'ємом не більше 2,5 тис. тонн за такими тарифами:

- за кожну добу пільгового терміну зберігання протягом 30 діб (після чотирьох діб безкоштовного технологічного зберігання) - 0,043 грн. за тонну на добу, відкрите зберігання;

- за кожну наступну добу після закінчення терміну пільгового зберігання в період з 31 до 90 діб - 0,433 грн. за тонну на добу, відкрите зберігання;

- за кожну наступну добу зберігання в період з 91 діб - 1,00 грн. за тонну на добу, відкрите зберігання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що платежі порту за послуги та роботу, передбачені даним договором, повинні бути здійснені клієнтом у національній валюті України (гривнях) за курсом НБУ на дату виставлення рахунків прямим перекладом на рахунок порту.

У разі затримки платежу з боку клієнта, останній сплачує порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, а також відшкодовує збитки, пов'язані з простроченням платежів.

Згідно з пунктом 6.4 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть майнову відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони не несуть відповідальність за часткове або повне невиконання своїх обов'язків за договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що обставини, які настали незалежно від волі сторін, які навіть уважна сторона не могла б уникнути і усунути їх наслідки, будуть розглядатися як випадки, які звільняють від відповідальності, якщо вони виникнуть після укладення договору і перешкоджають його повному або частковому виконанню.

Під непереборною силою маються на увазі зовнішні та надзвичайні події, які не існували під час підписання договору, що виникли без згоди сторін, настанню та дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати й очікувати від сторони, що зазнала дії непереборної сили (пункт 7.3 договору).

Пунктом 7.5 договору передбачено, що сторона, відносно якої настали такі обставини, негайно повідомляє погодженим способом іншу сторону про це, а також повинна протягом 15 днів надати зареєстроване повідомлення, видане Торгово-Промисловою Палатою країни, на території якої мали місце вищезазначені події.

Положення пункту 7.7 договору передбачають, що настання обставин непереборної сили, за умови дотримання вимог пункту 7.5 договору, продовжує строк виконання зобов'язань за договором на період, який відповідає строку дії обставини, що настала, або перешкоди та розумному строку для усунення наслідків.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року включно.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" була накопичена суднова партія вантажу в обсязі 3600 тонн.

Вантаж було накопичено у результаті настання обставин непереборної сили, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою про визнання відсутнім права у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" нараховувати плату за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн. за тонну вантажу за добу, 0,433 грн. за тонну вантажу за добу та 1,00 грн. за тонну вантажу за добу за договором №1205/18а від 25 травня 2012 року з 05 червня 2012 року до часу припинення дії форс-мажорної обставини яка встановлена експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати №ИС-104 від 22 жовтня 2012 року.

Відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту регулює Закон України „Про металобрухт"

Статтею 12 Закону України „Про металобрухт" передбачено, що органами, що здійснюють державне регулювання операцій з металобрухтом, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну промислову політику, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції та місцеві державні адміністрації. Виходячи з потреби брухту чорних металів Кабінет Міністрів України має право запроваджувати режим квотування або повну заборону його експорту.

Відповідно до положень статті 9 Закону України „Про металобрухт" контракти (договори, угоди) на експорт металобрухту підлягають реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 155.

Судами встановлено, що у квітні 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" були укладені зовнішньоекономічні контракти на експорт металобрухту №06 від 04 квітня 2012 року та №07 від 10 квітня 2012 року. На момент укладення цих контрактів Кабінетом Міністрів України ще не був встановлений граничний обсяг експорту лому чорних металів на 2012 рік. Даний обсяг було затверджено на рівні 900 тис. тонн постановою Кабінету Міністрів України №388 від 03 травня 2012 року.

05 червня 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" подав зовнішньоекономічні контракти № 06 і № 07 на реєстрацію згідно з встановленими квотами на експорт чорного металу на 2012 рік до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.

Проте, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України призупинило розгляд всіх поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів до моменту законодавчого визначення процедури розподілу квот та внесення відповідних змін до законодавчих актів, що стосуються експорту металобрухту.

Частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України передбачено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Умовами договору від 25 травня 2012 року передбачено, що сторони не несуть відповідальність за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили.

Положеннями статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Під час укладення договору від 25 травня 2012 року сторони дійшли згоди про те, що обставинами непереборної сили, зокрема, є акти органів влади, які мають вплив на виконання зобов'язань і всі інші події, які Торгово-промислова палата визнає та оголосить випадками непереборної сили ( пункт 7.4 договору).

Згідно з експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати № ИС-104 від 22 жовтня 2012 року відсутність законодавчого акту, який регулює процедуру надання квот на експорт металобрухту і у зв'язку з цим призупинення Міністерством економічного розвитку розгляду всіх поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів на експорт, привело до неможливості здійснення товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група Авіор" експортних поставок за договорами № 06 та №07 та, як наслідок, до накопичення і неможливості своєчасного вивезення металобрухту відповідно до договору з державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт", є обставиною непереборної сили і має період дії з 05 червня 2012 року до моменту прийняття відповідного законодавчого акту відносно процедури розподілу квот на експорт металобрухту.

Як зазначалось вище, пунктом 7.6 договору від 25 травня 2012 року передбачено, що на час дії непереборної сили та інших обставин, які звільняють від відповідальності, зобов'язання сторін призупиняються, а санкції за невиконання договірних зобов'язань за цим договором у строк не застосовуються.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Отже, оскільки звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання або його неналежне виконання у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили безпосередньо передбачено умовами договору від 25 травня 2012 року та не суперечать нормам діючого законодавства, суди першої та апеляційної дійшли правильного висновку про відсутність у державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" права нараховувати плату за зберігання вантажу у розмірі 0,043 грн. за тонну вантажу за добу, 0,433 грн. за тонну вантажу за добу та 1,00 грн. за тонну вантажу за добу за договором №1205/18а від 25 травня 2012 року з 05 червня 2012 року до часу припинення дії форс-мажорної обставини яка встановлена експертним висновком Севастопольської торгово-промислової палати №ИС-104 від 22 жовтня 2012 року.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2013 зі справи № 919/542/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко