Ухвала суду № 36270548, 20.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бескровна О.Л.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року справа №260/8771/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Мосіній К.С.,

за участю: представника відповідача Дорошевої Г.І. (довіреність від 18.12.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 25 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради щодо відмови їй у здійсненні перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, та стягнути з відповідача недоплачену їй суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.03.2013 р. по 01.09.2013 р. у розмірі 5052,00 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 25 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю. Апелянт зазначає, що органи соціального захисту населення не уповноважені на призначення та виплату видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, тобто, управління є неналежним відповідачем по справі. Крім того, зауважує на тому, що в 2011-2013 роках субвенції з державного бюджету передбачалися виключно на виплату допомоги сім'ям з дітьми, при цьому, Законом №2811-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати допомоги сім»ям з дітьми встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду позивач до суду не прибула, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновк, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває на обліку у відповідача по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130,00 грн. щомісяця.

Позивачка вважає, що відповідачем не доплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому законодавством розмірі, у зв'язку з чим, пред'явила позов про стягнення недоплаченої вказаної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Так, відповідачем призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», розмір якої визначено відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженому постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12. 2007 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі-Закон№107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VIне приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивачки недоплачену суму соціальної допомоги, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спір виник щодо виплати допомоги з березня 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 25 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 260/8771/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 25 грудня 2013 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко