Постанова № 36269268, 24.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 915/1175/13Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого : Мирошниченко М. А.,

суддів : Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників:

ТОВ "Мерефянська скляна компанія" - не з'явився,

Сільськогосподарського ТОВ "Вікторія" - не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2013 р. по справі № 915/1175/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" про стягнення 130 081,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

08.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (далі позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (далі відповідач). 130081,99 грн., з яких:

77218,89 грн. - заборгованість за поставлений товар;

7740,00 грн. - заборгованість за поставлені піддони;

15905,61 грн. - пеня за несвоєчасну оплату товару;

600,86 грн. - пеня за несвоєчасну оплату піддонів;

27971,31 грн. - 25% річних;

242,57 грн. - інфляційні за грудень 2012 р.;

201,78 грн. - інфляційні за січень 2013 р.;

200,97 грн. - інфляційні за травень 2013 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за умовами договору поставки № 14-11/437 від 27.09.2012 року позивач поставив відповідачу склотару з безкольорового скла (за договором по тексту товар), відповідач прийняв товар, що підтверджується специфікаціями до договору, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними в за період з 27.09.12 р. по 08.02.13 р. на суму товару 505 498,49 грн. і піддонів на суму 12 420,00 грн.; рахунками-фактури, банківськими виписками про здійснення часткових оплат. Враховуючи викладене відповідач належним чином умови договору не виконав, в наслідок чого за ним виникла заборгованість за поставлений товар. (а.с. 2-5)

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.07.2013 р. за позовом порушено провадження по справі № 915/1175/13. (а.с. 1)

30.07.13 р. позивач до місцевого господарського суду надав заяву, в якій повідомив, що станом на 29.07.13 р. розмір заборгованості відповідача перед ним з оплати товару зменшився на 40 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 17.07.13 р. та лист про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.07.13 р. Таким чином, заборгованість відповідача з оплати товару складає 37 218,89 грн. (а.с. 105)

Відповідач відзив на позов у місцевому господарському суді не надав.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.07.2013 р. (повний текст складено та підписано 05.08.2013 р. суддею Смородіновою О.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 37218,89 грн. заборгованість за поставлений товар; 7740,00 грн. заборгованість за поставлені піддони; 15 905,61 грн. пені за несвоєчасну оплату товару; 600,86 грн. пені за несвоєчасну оплату піддонів; 27971,31 грн. 25% річних; 242,57 грн. інфляційних за грудень 2012 р.; 201,78 грн. інфляційних за січень 2013 р.; 200,97 грн. інфляційних за травень 2013 р. та 2 601,64 грн. судового збору. Провадження у справі щодо стягнення заборгованості в сумі 40 000,00 грн. припинити.

Рішення місцевого господарського суду, вмотивовано тим, що позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами договору, а саме поставив відповідачу товар у кількості та по вартості зазначеної за умовами договору, проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, саме розрахувався по отриманий товар не своєчасно та не в повному обсязі. Крім того місцевий господарський суд зазначив, що позивач знехтував своїм процесуальним правом щодо надання доказів які б підтверджували б виконання ним своїх обов'язків належним чином. Також задовольняючи заяву позивача про зменшення позовних вимог суд послався на приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. ( т. 2 а.с141-150)

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Скаржник зазначив, що судом належним чином не було повідомлено його про день, час та місце розгляду справи, оскільки судові повістки направлялись на адресу 57286, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1, чим були порушені його процесуальні права. Крім того скаржник зазначив, що в матеріалах справи наявна претензія яку позивач начебто направляв відповідачу на адресу 57286, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1, проте останній її не отримував оскільки у договорі поставки було зазначено адресу для листування 54050, м. Миколаїв , вул. Радянської Армії 2/1, у зв'язку з чим відповідач позбавлений можливості отримати вимогу і врегулювати спір в досудовому порядку. Також скаржник зазначив, що претензію було направлено 01.07.2013 р. однак місцевим господарським судом 30.07.2013 р. прийнято рішення про задоволення позову. Скаржник зазначив, що позивачем не належним чином було виконано вимоги ухвали місцевого господарського суду від 11.07.2013 р. щодо складення сторонами акту звірки взаєморозрахунків, оскільки в акті не було зазначено розрахунок пені, річних та інфляційних, крім того акт на адресу відповідача (57286, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1) позивач направив 26.07.2013 р.. Скаржник також стверджує, що між сторонами відсутні будь-які спірні відносини, оскільки грошові кошти за поставлений товар згідно видаткових накладних та рахунків - фактури сплачено у повному обсязі, а тому не має підстав для нарахування пені, відсотків річних.

Крім того скаржником до апеляційної скарги надано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 року відновлено скаржнику строк для подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.12.2013 р. о 12:30 год., про що сторони згідно приписів ст.98 ГПК України були повідомлені належним чином.

05.12.2013 р. до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень, які, на його думку, свідчать про здійснення ним повного розрахунку з позивачем за поставлений товар та піддони відповідно до видаткових накладних, рахунків-фактури та умов договору № 14-11/437 від 27.09.2013 р.

Оскільки представники сторін не з'явились в судове засідання фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, про причини свого нез'явлення суд не повідомили .

Враховуючи вказані обставини колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції ухвалила задовольнити клопотання скаржника та залучити до матеріалів справи копії платіжних доручень з метою надання їм правової оцінки при розгляді справи.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Щодо доводів скаржника про порушення місцевим судом його процесуальних прав.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом належним чином не було повідомлено відповідача про день, час та місце розгляду справи, оскільки судові повістки відповідачу направлялись на адресу 57286, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1.

Колегія суддів апеляційної інстанції з цими доводами скаржника погодитись не може з наступних підстав:

по-перше як вбачається з матеріалів справи, про призначення справи до розгляду на 30.07.2013 р. відповідач був повідомлений належним чином та заздалегідь, що підтверджується направленням копії ухвали від 11.07.2013 р. на адресу 57286, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1 і відповідно мав можливість направити суду свої заперечення щодо заявлених позивачем вимог та надати докази;

по-друге адреса на яку направляв місцевий господарський суд копію ухвали про порушення провадження у справі була зазначена позивачем у позовній заяві, крім того дана адреса відповідача міститься у витягу з ЄДРЮФОП де зазначено, місцезнаходження юридичної особи. Слід також зазначити, що відповідач (скаржник) в апеляційній скарзі особисто зазначив, ту ж саму адресу на яку місцевий господарський суд направляв копію ухвали про порушення провадження у справи;

по-третє копію ухвали про порушення провадження у справі було повернуто до господарського суду першої інстанції поштовим зв'язком, з позначкою адресат не значиться;

по-четверте будь-яких клопотань з боку відповідача до місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" викладена позиція щодо повідомлення сторін або інших учасників процесу про розгляд справи. Зокрема в цьому пункті зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що місцевий суд належним чином повідомив відповідача про день, час та місце розгляду справи, а тому не порушив процесуальних прав відповідача і мав всі правові підстави розглянути справу за його відсутністю на підставі наявних у справі доказів.

Крім того колегія суддів зазначає, що адреса зазначена у договорі укладеному між сторонами у розумінні Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не є юридичною адресою, а тому він не повинен направляти копії процесуальних документів, на адресу зазначену відповідачем в договорі, як для листування.

Щодо доводів скаржника та висновків місцевого суду по суті спору.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, що 27.09.2012 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (за договором постачальник) та відповідачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (за договором покупець) укладено договір поставки № 14-11/437 (далі договір).

За предметом договору (розділ 1) постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в термін і на умовах даного договору склотару з безкольорового скла (далі товар), згідно з кресленнями, які є невід'ємною частиною договору. Найменування товару, кількість, ціна, загальна вартість товару вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

У розділі 2 договору сторони встановили, що товар постачається партіями в об'ємах та на умовах згідно специфікацій до договору. Партією товару вважається кількість товару, відвантаженого за однією видатковою накладною. Терміни поставки та прийняття товару визначені у специфікаціях до цього договору на один транспортний засіб. Відвантажений товар супроводжується наступним пакетом документів: видаткова накладна на товар, податкова накладна на товар, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості на товар, сертифікат відповідності. Датою поставки товару вважається дата, вказана на видатковій накладній або на товарно-транспортній накладній.

Розділом 4 сторони визначили вартість товару, ціну та порядок розрахунків. Загальна сума договору визначається сумарною вартістю всього поставленого та прийнятого покупцем товару згідно специфікаціям до даного договору. Ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях до цього договору. При 100%-ій передплаті за товар, ціна на нього фіксується. В ціну товару включена вартість упаковки та маркування (п. 5.1, п. 5.2), окрім вартості дерев'яного піддона, яка вказується у специфікаціях до даного договору. Покупець сплачує постачальнику вартість піддонів в терміни, вказані у специфікаціях до даного договору. Постачальник зобов'язується викупити у покупця піддони (постачальника) по ціні, по якій вони поставлялись покупцю, за умови їх належного технічного та функціонального стану. Транспортні витрати по доставці піддонів на склад постачальника несе покупець, який визначений на умовах даного договору. Розрахунки за товар та піддони здійснюються покупцем на умовах, вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно розділу 8 договору сторони встановили, що в разі, якщо покупець не виконав умови оплати у встановлені терміни, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми. У разі порушення покупцем своїх обов'язків в частині своєчасної та/чи повної оплати поставленого товару/ піддонів, покупець у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 25 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

За умовами п. 9.1 даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. Якщо не менш ніж за місяць до закінчення терміну даного договору жодна з сторін не заявить про бажання розірвати його, договір автоматично пролонгується до 31 грудня наступного року включно.

Колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши умови договору доходить висновку про те, що ця домовленість сторін, за своєю правовою природою є договором поставки, укладеним в письмовій формі, до якого застосовуються загальні вимоги загальні та спеціальні норми цивільного законодавства які регулюють відносини договорів поставки, а в силу ст.712 ЦК України договорів купівлі-продажу.

З наявних в матеріалах справи специфікації підписаних та скріплені печатками обох сторін спору, а саме № 1 від 27.09.2012 р. на загальну суму 455373,10 грн., № 2 від 01.11.2012 р. на загальну суму 65053,30 грн., № 3 від 30.11.2012 р. на загальну суму 130106,60 грн., № 4 від 22.01.2013 р. на загальну суму 130100,62 грн. та № 5 від 08.02.2013 р. на загальну суму 130100,62 грн., вбачається, що сторони обумовили, найменування товару, його кількість, вартість та визначили, що покупець в термін 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки згідно п. 2.5. договору здійснює розрахунок за отриманий товар. (а.с. 23-27)

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних , підписаних обома сторонами спору та скріпленими їх печатками, а саме :

№ М-00002694 від 27.09.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00002756 від 03.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00002874 від 12.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00002953 від 18.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00003198 від 09.11.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00003825 від 27.12.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ 494900249 від 22.01.13 р. на суму 62 548,38 грн.;

№ 494900481 від 08.02.13 р. на суму 65 050,31 грн.,

вбачається що позивач поставив відповідачу товар (банки) з піддонами на загальну суму 517 918,49 грн.,

Також в матеріалах справи наявні товаро-транспорні накладні на відпуск товару, підписані обома сторонами спору та скріплені їх печатками:

№ М-00002694 від 27.09.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00002756 від 03.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00002874 від 12.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00002953 від 18.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00003198 від 09.11.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ М-00003825 від 27.12.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

№ 4900000253 від 22.01.13 р. на суму 62 548,38 грн.;

№ 4900000484 від 08.02.13 р. на суму 65 050,31 грн.,

які підтверджують отримання відповідачем від позивача товару та піддонів за вищевказаними видатковими накладними на загальну сумою 517 918,49 грн. (а.с. 35-52)

Крім того в матеріалах справи наявні довіреності: № 141 від 27.09.12 р.; № 143 від 03.10.12 р.; № 152 від 18.10.12 р.; № 171 від 09.11.12 р.; № 201 від 26.12.12 р.; № 7 від 22.01.13 р.; № 14 від 08.02.13 р. видані відповідачем на отримання товару та піддонів. (а.с. 28-34)

Зазначені докази (видаткові накладні, товарно - транспортні накладні та довіреності) на переконання колегії суддів є належними та достатніми доказами які безумовно підтверджують, той факт що позивач (постачальник) на виконання умов договору поставки № 14-11/437 від 27.09.2012 р. поставив, а відповідач (покупець) отримав наступний товар: банки І-82А-500, ємк. 0,5 л. за ціною 0,71 грн./шт. та піддони дерев'яні 1200*1000 за ціною 50,00 грн./ шт., на загальну суму 517 918,49 грн. (з ПДВ).

З огляду на викладене колегія суддів доходить до висновку, що позивач умови договору по щодо поставки товару виконав належним чином, оскільки поставив відповідачу товар у кількості, вартості зазначених у специфікаціях, а відповідач отримав цей товар.

У матеріалах справи наявні рахунки-фактури які позивач виставляв відповідачу, а саме:

- № М-00002694 від 27.09.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

- № М-00002756 від 03.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

- № М-00002874 від 12.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

- № М-00002953 від 18.10.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

- № М-00003198 від 09.11.12 р. на суму 65 053,30 грн.;

а всього на загальну суму 325 266,50 грн. (а.с. 53-57)

При цьому зі змісту вказаних рахунків-фактури вбачається, що зазначені в ньому данні щодо товару співпадають з даними товару зазначеними у п'яти з вищезазначених видаткових накладних.

З наявного у матеріалах справи акту взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. по 23.07.2013 р., вбачається що його підписано в односторонньому порядку лише позивачем, а тому колегія суддів апеляційної інстанції не приймає цей акт до уваги. (а.с. 112)

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила та це вірно встановив місцевий господарський суд, що в матеріалах справи наявні копії банківських виписок, які свідчать про те, що за отриманий товар на підставі вищезазначених первинних документів, рахунків на оплату: № М-00002694 від 27.09.2012 р., № М-00002756 від 03.10.2012 р., № М-00003198 від 09.11.2012 р. виставлених позивачем на загальну суму 195 159,90 грн. (190479,90 грн. за банки, 4680,00 грн. за піддони) відповідач сплатив повністю.

Також колегія суддів встановила, що за товар отриманий по видатковим накладним № М-00002874 від 12.10.12 р., № М-00002953 від 18.10.12 р., № М-00003825 від 27.12.12 р., № 494900249 від 22.01.13 р., № 494900481 від 08.02.13 р. відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 233 119,70 грн.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що на час звернення позивача до місцевого суду з цим позовом відповідач дійсно мав заборгованість перед позивачем за отриманий за договором поставки № 14-11/437 від 27.09.2012 р. по зазначеним у позові видатковим накладним товар у розмірі 77 218,89 грн. (банки) та 7 740,00 грн. (піддони).

Як свідчать матеріали справи та ці обставини встановив місцевий господарський суд 01.07.2013 р. позивач на адресу відповідача направляв претензію № 604/25-11/25-01 про сплату боргу, яка залишена відповідачем без належного реагування. Крім того позивач зазначив, про зарахування 115946,70 грн. в рахунок оплати за банку, отриману відповідачем за договором 14-11/437 від 27.09.2012 р. (а.с. 83)

Матеріали справи також свідчать, що 30.07.2013 р. позивач до місцевого господарського суду надав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із частковим здійсненням відповідачем оплати заборгованості в сумі 40 000,00 грн. (банки), надавши в якості доказу копію банківської виписки від 17.07.13 р. (а.с. 105-110)

Відповідно до приписів ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що момент ухвалення місцевим судом рішення по цієї справі у відповідача перед позивачем була заборгованість в сумі 37218,89 грн. за банки та 7740,00 грн. за піддони, а відтак рішення місцевого суду щодо стягнення цієї заборгованості є обґрунтованим.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи відповідача викладені ним в апеляційній скарзі щодо відсутності вказаної заборгованості та дійшла висновку що їх не можна приймати до уваги, з огляду на таке.

У підтвердження того, що він повністю оплатив товар за вказаними у позові видатковими накладним відповідач надав суду апеляційної інстанції копії платіжних доручень.

Проте на переконання колегії суддів апеляційної інстанції зазначені докази не свідчать про відсутність заборгованості , з огляду на таке.

Так надані відповідачем копії платіжних доручень: № 2062 від 03.10.2012 р. на суму 30000,00 грн., № 2097 від 12.10.2012 р. на суму 20000,00 грн., № 2116 від 19.10.2012 р. на суму 15053,30 грн., № 2138 від 24.10.2012 р. на суму 15000,00 грн., № 2163 від 01.11.2012 р. на суму 15000,00 грн., № 2204 від 09.11.2012 р. на суму 15000,00 грн., № 2217 від 14.11.2012 р. на суму 10000,00 грн., № 2249 від 21.11.2012 р. на суму 15053,50 грн., № 2290 від 28.11.2012 р. від 10000,00 грн., № 2321 від 07.12.2012 р. на суму 20000,00 грн., № 2326 від 10.12.2012 р. на суму 20000,00 грн., № 2331 від 11.12.2012 р. на суму 10053,00 грн., № 2364 від 20.12.2012 р. на суму 10000,00 грн., № 2378 від 25.12.2012 р. на суму 10000,00 грн., № 2398 від 27.12.2012 р. на суму 10000,00 грн., № 362 від 11.01.2013 р. на суму 8000,00 грн., № 2427 від 17.01.2013 р. на суму 10000,00 грн., № 2436 від 22.01.2013 р. на суму 13 800,00 грн., № 2538 від 27.02.2013 р. на суму 15000,00 грн., № 2569 від 05.03.2013 р.на суму 8000,00 грн., № 2599 від 25.03.2013 р. на суму 10000,00 грн., № 2623 від 01.04.2013 р.на суму 8000,00 грн., № 391 від 16.05.2013 р. на суму 50000,00 грн. і № 485 від 17.07.2013 р.на суму 40000,00 грн., лише підтверджують факт оплати ним товару та піддонів отриманих за договором поставки № 14-11/437 від 27.09.2012 р. за вказаними позивачем у позові видатковими накладними та виставленими позивачем рахунками на цій поставки в сумі 387 959,80 грн. і ця сума співпадає з наданими позивачем банківськими виписками ( в т. ч. доданими до заяви про зменшенні суми боргу що підлягає стягненню) і не доводять сплату відповідачем решти суми боргу, яку місцевий суд стягнув оскарженим судовим рішенням по цієї справі.

Решта наданих відповідачем копій платіжних доручень, а саме № 391 від 16.05.2013 р. на суму 50000,00 грн., №407 від 22.05.2013 р. на суму 35000,00 грн., № 423 від 31.05.2013 р. на суму 50000,00 грн., № 2899 від 11.09.2013 р. на суму 15000,00 грн., №552 від 22.10.2013 р. на суму 10000,00 грн., № 2992 від 04.11.2013 р. на суму 10000,00 грн., №2999 від 06.11.2013 р. на суму 5500,00 грн., № 3001 від 06.11.2013 р. на суму 40,21 грн. та № 587 від 19.11.2013 р. на суму 4418,68 грн., підтверджують сплату за отриманий товар за інші поставки, тобто не по тим видатковим накладним які позивач зазначив у позові, стягнення за якими є предметом цього спору, а тому не можуть прийматись до уваги як докази сплати вказаної позивачем заборгованості по оплаті товару по зазначеним у позові видатковим накладним.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач у позові просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за кожен день прострочення від несвоєчасної оплати за отриманий товар за період з 03.11.2012 р. по 01.07.2013 р., в сумі 15 905,61 грн. (банки) і 600,86 грн. (піддони).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 8.3 договору узгодили, що у разі, якщо покупець не виконав умови оплати в встановлені терміни, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно оплаченої суми.

Колегія суддів за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" перевірила розрахунок нарахованої позивачем за період з 03.11.2012 р. по 01.07.2013 р., пені в сумі 15 905,61 грн. (банки) і 600,86 грн. (піддони) та встановила, що він є вірним, а відтак доводи скаржника викладені у апеляційній скарзі щодо неправильного нарахування пені, судовою колегією не приймаються до уваги.

Крім того позивач у позовній заяві просив суд стягнути з боржника втрати від інфляції за період з 01.12.12 р. по 30.06.13 р. в сумі 645,32 грн. (банки, піддони) та 25 % річних в сумі 26864,74 грн. (банки) і 1106,57 грн. (піддони).

За приписами ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору сторони встановили, що у разі порушення покупцем своїх зобов'язань в частині своєчасної та/або повної оплати поставленого товару/піддонів, покупець відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 25% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Колегія суддів за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" перевірила розрахунок нарахованих позивачем за період з 01.12.2012 р. по 30.06.2013 р., збитків від інфляції в сумі 645,32 грн. (банки, піддони) та 25 % річних в сумі 26864,74 грн. (банки) і 1106,57 грн. (піддони) та встановила, що він є вірним, а відтак доводи скаржника викладені у апеляційній скарзі щодо неправильного нарахування пені, судовою колегією не приймаються до уваги.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо безпідставності нарахування пені, втрат від інфляції та річних з посиланням на те, що він належним чином виконав зобов'язання і позивач не заявляв йому претензій, тобто не здійснив передбачене умовами договору досудове врегулювання спору, з огляду на таке .

Так матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем строків оплати, а відтак позивач мав передбачене чинним законодавством та умовами договору право здійснити вказані нарахування та вимагати їх стягнення.

Щодо доводів відповідача про необхідність досудового врегулювання цього спору слід зазначити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами

Зі змісту вказаного Рішення Конституційного Суду України вбачається, що звернення позивача до суду з цим позовом без досудового врегулювання цього спору не є порушенням і відповідно він мав право на таке звернення.

Згідно ст. 69 Закону „Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого суду відповідно до вимог статті 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи скаржника викладені, а апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду та не доводять їх помилковість, а відтак підстав передбачених ст. 104 України для його скасування і задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 99, 101-105 ГПК України колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.07.2013 р. у справі № 915/1175/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.12.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В. В.