Ухвала суду № 36269044, 19.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Клікунова А. С.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року справа №237/3330/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року у справі № 237/3330/13-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про скасування рішення відповідача № 3-В від 25.06.2013 року та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсії за вислугою років.

Позивач з таким судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів, а тому відмовляючи в призначенні пенсії за вислугою років з посиланням на положення п. «б» ст.. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 04.04.2006 року, з якими погодився і суд першої інстанції, відповідач діяв неправомірно. Вважає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції до 04.06.2006 року.

Позивач та представник відповідача подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому суд за приписами ст. 197 КАС України здійснив розгляд справи в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 03.06.1997 р., наказом від 29 вересня 2009 року підставі п. 63 "є" Положення про проходження служби рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, позивач звільнений з органів внутрішніх справ, строк служби, що підлягає зарахуванню до вислузі років, складає 17 років 7 місяців 8 днів. Загальний трудовий стаж позивача на дату звільнення 25 років 03 місяці 29 днів.

05.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Рішенням відповідача від 25.06.2013 року № 3-в позивачу відмовлено в призначені пенсії, у зв'язку з тим, що останній згідно приписів п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на день звільнення зі служи не досяг 45-річного віку.

Вказані обставини не є спірними і знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, оскільки останній згідно приписів п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 04.04.2006 року, на день звільнення зі служи не досяг 45-річного віку.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» N 2262-XII в редакції, що діяла з 1 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Законом України від 4 квітня 2006 року N 3591-IV "Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (набрав чинності з 29 квітня 2006 року; далі - Закон N 3591-IV) внесено зміни до Закону 2262-XII, зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт "б" цієї статті передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 Закону N 2262-XII, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявністю у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи державній кримінально-виконавчій службі України.

Таким чином, відповідно до положень п. «б» ст. 12 № 2262-XII в редакції від 04.04.2006 року, необхідними умовами для призначення пенсії є наявність 45-річного віку та стажу саме на час звільнення з військової служби.

Враховуючи те, що на момент звільнення позивача зі служби, тобто 29.09.2009 року, останній не досяг 45-річного віку, тому підстави для призначення позивачу пенсії за п. «б» ст.. 12 № 2262-XII відсутні.

Посилання апелянта на те, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції до 04.06.2006 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування норм спеціального закону у межах спірних відносин обґрунтованими, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року у справі № 237/3330/13-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова