Рішення № 36268804, 16.12.2013, Господарський суд Донецької області

195">

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ lass="fs119"> >

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2013 Справа № 905/7917/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Варто ЛТД», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006», м. Торез Донецької області

про стягнення 33 024,10грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Варто ЛТД», м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006», м. Торез Донецької області основної заборгованості у розмірі 29 000грн., пені у розмірі 2 255,50грн. та 3% річних у розмірі 1 768,60грн. (Усього 33 024,10грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №18072011 від 18.07.11р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію додатку №1 від 18.07.2011р., копії довіреностей №503 від 15.08.2011р., №524 від 09.09.2011р., №529 від 16.09.2011р., копії накладних №71274/1 від 15.08.2011р., №70492/1 від 15.08.2011р., №70960/1 від 09.09.2011р., №72961/1 від 16.09.2011р.

Позивач в засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з’явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін та ненадання відповідачем певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в : ONT>

18 липня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Варто ЛТД», м. Київ (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006», м. Торез Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №18072011, згідно умов якого Постачальник зобов”язався передати у власність покупця продукцію в строки, асортименті, кількості та по цінам, узгодженим сторонами в додатках до даного договору, а покупець зобов»язується прийняти товар та оплатити за нього грошові кошти в порядку та в строки, встановлені даним договором та відповідним додатком до нього.

У виконання умов Договору сторонами був підписаний додаток №1 від 18.07.2011р.

За вказаним додатком сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Додаток підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з моменту одержання кожної окремої партії товару, обумовленій сторонами в відповідних додатках до даного договору, які є невід»ємними його частинами (п.2.3 договору).

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів./P>

За своїм змістом та правовою природою договір №18072011 від 18.07.11р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Пунктом 10.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання і діє до 31.12.2011р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

У відповідності до вищевказаного додатку, на виконання умов Договору, за накладними №71274/1 від 15.08.2011р., №70492/1 від 15.08.2011р., №70960/1 від 09.09.2011р., №72961/1 від 16.09.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 110 502грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у накладних в графі „Отримав”, що співпадає з підписом зазначеним у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей №503 від 15.08.2011р., №524 від 09.09.2011р., №529 від 16.09.2011р. виданих відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Частково відповідач оплатив одержаний товар на суму 81 502грн., про що свідчать банківські виписки з особового розрахунку позивача.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п.2.3 договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 29 000грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 2 255,50грн. пені за період з 16.09.2011р. по 16.03.2012р. (за видатковою накладною №71274/1 від 15.08.2011р.), за період з 11.10.2011р. по 11.04.2012р. (за видатковою накладною №70960/1 від 09.09.2011р.), за період з 18.10.2011р. по 18.04.2012р. (за видатковою накладною №72961/1 від 16.09.2011р.), яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 8.3 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов’язання по оплаті товару, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов’язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вищевказаний період, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 2 255,50грн. пені за вищевказані періоди в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних за період з 18.10.2011р.-28.10.2013р. у розмірі 1 768,60грн. Розглянувши представлений у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних за період з 18.10.2011р.-28.10.2013р. відносно заборгованості у сумі 29000грн. складає 1766,22грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 1766,22грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови – на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Варто ЛТД», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006», м. Торез Донецької області про стягнення 33 024,10грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем 2006», м. Торез Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варто ЛТД», м. Київ основну заборгованість у розмірі 29 000грн., пеню у розмірі 2 255,50грн., 3% річних у розмірі 1766,22грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,38грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.12.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна