Постанова № 36268718, 19.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 грудня 2013 р. № 820/11600/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Голуб М.С.,

за участю:

представника позивача - Чириманової А.О.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-Ленд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-Ленд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001632201 від 12.11.2013 року на суму 13372,00 грн. у повному обсязі; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001622201 від 12.11.2013 року на суму 175801,50 грн., в тому числі за основним платежем - 117201,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58600,50 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності, підтверджені факти господарських операцій протиправно перекручені, а податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-ленд" (далі - ТОВ "НВП "Укр-ленд") зареєстроване як юридична особа 16.01.2012 року (т.2 а.с. 54-56) та є платником податку на додану вартість з 01.06.2012 року (т.2 а.с. 63).

29.10.2013 року фахівцями податкового органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково Виробнича Компанія "Укр-ленд" (код ЄДРПОУ 38000269) щодо з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), з подальшою їх реалізацією, по взаємовідносинам з ТОВ "Альфа-інвестмент", код ЄДРПОУ 38149531, за вересень, грудень 2012 року, з ТОВ "Стандарт Агро-буд", код ЄДРПОУ 35313490 за серпень 2012 року, з ТОВ "Десна Консалтинг" код ЄДРПОУ 24841299 за травень 2013 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1131/20-30-22-01-14/38000269, яким було встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 130573,00 грн., в тому числі за вересень 2012 року в сумі 57346,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 59855,00 грн., за травень 2013 року в сумі 13372,00 грн.

На підставі цього податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 року:

- № 0001622201 у загальному розмірі 175801,50 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 58600,50 грн.;

- № 0001632201 у загальному розмірі 13372,00 грн.

Позивач не погодився із такими діями податкового органу та оскаржив їх в судовому порядку.

Судом встановлено, що висновки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Стандарт Агро буд" викладені в іншому акті податкового органу, а тому не є предметом розгляду по даній справі.

Судом встановлено, що 07.05.2013 року між ТОВ "НВП "Укр-ленд" (замовник) та ТОВ «Десна Консалтинг» (постачальник) було укладено договір № Т10/13, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання з постачання товару, найменування якого визначається у специфікаціях (т.1 а.с. 34).

Відповідно до п.3.1 Договору товар передається на умовах самовивозу. Згідно з даним договором позивач придбав у ТОВ «Десна Консалтинг» лічильники ЄСВ-3 (приблизний розмір 9 см), мікросхеми (приблизний розмір 1-2 см), деталі до насосу. Оскільки, вказаний товар є малого розміру, залучати до перевезення транспортну організацію було не раціонально. Товар було перевезено власним транспортом технічного директора ТОВ «НВК «Укр-Ленд» ОСОБА_4 , про що свідчить звіт заява про компенсацію витрат та розпорядження (т.1 а.с. 218-220).

Отримання товару за даним договором підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 63-65) та податковими накладними (т.1 а.с. 37-39).

Розрахунки між підприємствами були здійснені у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Десна Консалтинг», що підтверджується платіжними дорученнями.

На час укладання та виконання договору ТОВ «Десна Консалтинг» було зареєстровано як юридична особа (т.2 а.с. 60-62) та було платником податку на додану вартість (т.2 а.с. 73).

У подальшому, з метою здійснення господарської діяльності для отримання прибутку, придбаний позивачем товар було реалізовано ДП «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад», з яким у позивача укладено договір від 01.11.2012 року №Т08-12. Оплата проведена у безготівковій формі.

Придбані у ТОВ «Десна Консалтинг» деталі насосу були необхідні для ремонту діафрагмового електронасосу за замовленням ПАТ «Укрнафта», що підтверджується актом №16/Н здавання-приймання виконаних ремонтних робіт від 14.05.2013 року. Оплата виконаних позивачем робіт проведена у безготівковій формі. Зазначені документи містяться у матеріалах справи (т.1 а.с. 66-97).

Отже, ТОВ «Десна Консалтинг» виконало свої зобов'язання за даним договором, а ТОВ "НВП "Укр-Ленд" прийняло товар за цим договором та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Альфа Інвестмент" судом встановлені такі обставини.

30.08.2012 року між ТОВ "НВП "Укр-Ленд" (замовник) та ТОВ «Альфа-Інвестмент» (виконавець) було укладено договір №09/12 (т.1 а.с.98), відповідно до якого ТОВ «Альфа-Інвестмент» приймає на себе зобов'язання з доопрацювання гідронасосної системи насоса НБ-50. Доопрацювання здійснювалися на майданчику позивача по вул. Спартака, 17, м. Харків. Актами здачі-прийняття робіт від 04.09.2012 року було зафіксовано надання виконавцем послуг за договором (т.1 а.с. 101, 104). На підставі цього ТОВ "Альфа-Інвестмент" виписало ТОВ "НВК "Укр-Ленд" податкові накладні (т.1 а.с. 102-103). Оскільки, вказані насоси знаходилися на території позивача, відсутня необхідність їх транспортування.

У подальшому, згідно з договором від 16.05.2012 року №20/1714 вказану вище продукцію було реалізовано ПАТ «Укрнафта», що підтверджується актом прийому-передачі від 11.10.2012 року, видатковою накладною №28 від 11.10.2012 року, податковою накладною №2 від 11.10.2012 року. Розрахунки було проведено у безготівковій формі (т.1 а.с. 105-116).

30.08.2012 року між ТОВ "НВП "Укр-Ленд" (замовник) та ТОВ «Альфа-Інвестмент» (виконавець) було укладено договір № Т10/12. Відповідно до п.1.1. договору виконавець взяв на себе виконання робіт з розборки смотрових колодязів системи водопровода на майданчику Позивача (вул. Спартака, 17) (т.1 а.с. 117-119). 04 вересня 2012 року роботи були виконані у повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 40). На підставі цього ТОВ "Альфа-Інвестмент" виписало позивачу податкову накладну (т.1 зворотній бік а.с. 40).

30.08.2012 року між ТОВ "НВП "Укр-Ленд" (замовник) та ТОВ «Альфа-Інвестмент» (виконавець) було укладено договір №Т11/12, відповідно до умов якого ТОВ «Альфа-Інвестмент» зобов'язався здійснити відновлення смотрових колодязів системи водопроводу по вул. Спартака, 17 (т.1 а.с. 121).

Роботи були виконані, про що сторони підписали акт здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 41) та було виписано податкову накладну (т.1 зворотній бік а.с. 41).

30.08.2012 року між ТОВ "НВП "Укр-Ленд" (замовник) та ТОВ «Альфа-Інвестмент» (виконавець) було укладено договір №Т12/12 на виконання монтажу каналізаційної системи водопроводу на майданчику позивача (вул. Спартака, 17) (т.1 а.с. 125-126). Роботи були виконані, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 43). На підставі цього ТОВ "Альфа-Інвестмент" виписало ТОВ "НВП "Укр-Ленд" податкову накладну (т.1 зворотній бік а.с. 43).

30.08.2012 року між позивачем та його контрагентом ТОВ «Альфа-Інвестмент» було укладено договір №13/12 на поставку товару відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (т.1 а.с. 128). Відповідно до специфікації та видаткової накладної позивач придбав у ТОВ «Альфа-Інвестмент» деталі до насосів. Деталі за своїм розміром є невеликими, а тому залучення перевізника не відбувалось. Транспортування відбувалося власним транспортом технічного директора ОСОБА_4 ТОВ "Альфа-Інвестмент" виписало позивачу податкову накладну (т.1 а.с. 131).

30.08.2012 року між позивачем та його контрагентом ТОВ «Альфа-Інвестмент» було укладено договір № Т14/12 про виконання робіт з розриття нівеліровки траншей та пристрою цегляно-піщаної подушки системи внутрішньої та магістральної каналізації, системи водопроводу по вул. Спартака, 17, м. Харків (т.1 а.с. 162-164). Факт виконання робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 45), позивачу було виписано податкову накладну (т.1 зворотній бік а.с. 45).

Згідно з договором №15/12 від 30.08.2012 року ТОВ «Альфа-Інвестмент» взяло на себе зобов'язання з виконання хонінгування циліндра, напилення та шліфування плунжера (т.1 а.с. 166). Роботи виконувались на території позивача. Здійснення хонінгування циліндрів та напилення плунжерів передбачено Технічними умовами (ТУ У29.1-14331730 -001:2007 (п.1.4 "Требования к надежности"). Факт виконання робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 169) та податковою накладною (т.1 а.с. 170).

03.12.2012 року між ТОВ "НВП "Укр-Ленд" (замовник) та ТОВ «Альфа-Інвестмент» (постачальник) було укладено ще один договір № Т23/12 на поставку товарів згідно специфікації (т.1 а.с. 171-173). ТОВ "Альфа-Інвестмент" виписало позивачу видаткові накладні (т.1 а.с.174-176) та податкові накладні (т.1 а.с. 177-178).

Договір №Т24/12 від 03.12.2012 року було укладено між позивачем (замовник) та ТОВ «Альфа-Інвестмент» (виконавець) з метою здійснення останнім послуг з гідравлічних випробувань скважинних штангових насосів (т.1 а.с. 184). Одним із видів діяльності позивача є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування. Необхідність проведення вказаних видів робіт визначена технічними умовами (ТУ У29.1-14331730-001:2007 (п.4 "Методы котроля") та Технологічною інструкцією гідравлічних випробувань скважинних штангових насосів від 06.06.2012 року. Виконання зазначеного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 187-191), податковими накладними (т.1 а.с. 192-196).

Деталі насосів, у тому числі, плунжера та циліндри після виконання хонінгування та шліфування у подальшому були включені до складу насосів, які пройшли гідравлічні випробування та реалізовані ПАТ «Укрнафта» відповідно до умов договору №20/3/920-МТР від 12.11.2012 року. Перевезення товару до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарів та актами прийому-передачі. В результаті отриманих товарів ПАТ «Укрнафта» здійснювало розрахунки з позивачем. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за зазначеними вище договорами проводились в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.1 а.с. 42, 44, 46, 179-180, 197-213).

На час укладання та виконання договору ТОВ «Альфа Інвестмент» було зареєстровано як юридична особа (т.2 а.с. 57-59) та було платником податку на додану вартість (т.2 а.с. 72).

Отже, ТОВ «Альфа Інвестмент» виконало свої зобов'язання за зазначеними договорами, а ТОВ "НВП "Укр-Ленд" прийняло товар та роботи та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеними вище контрагентами, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом не виявлено.

Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача суд не бере до уваги, оскільки ним не доведено нереальність здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд встановив таке.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними.

Судом також встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товарів, а також отримання робіт та послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, позивачем було повністю дотримано вимоги ПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-Ленд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001632201 від 12.11.2013 року на суму 13372,00 грн. у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001622201 від 12.11.2013 року на суму 175801,50 грн., в тому числі за основним платежем - 117201,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58600,50 грн. у повному обсязі..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24.12.2013 року.

Суддя Н.А. Полях