Постанова № 36268534, 19.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6959/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пехоті М.О.,

представника позивача - Решетняк В.В.,

представників відповідача - Куришко О.М., Скрипник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський домобудівельний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки ДПІ викладені в Акті перевірки на підставі яких приймалось спірне рішення, не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству України, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 20.04.2012 № 0000442312 має бути визнано нечинним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки було встановлено, що ПАТ "Полтавський ДБК" включення до декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року зайво нараховані та не сплачені відсотки за користування кредитними коштами в сумі 135 660,00 грн., які не підтвердженні відповідними первинними бухгалтерськими та платіжними документами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Полтава проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавств за період з 01.07.2010 по 31.12.2011.

Результати перевірки оформлені актом № 618/22-1/01270581 від 06.04.2012. Яким зокрема зафіксовано порушення ПАТ "Полтавський ДБК" п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на загальну суму 179384.00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 12 997,00 грн. за 4 квартал 2011 року.

За результатами розгляду вказаного акту перевірки ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 № 0000442312, яким ПАТ "Полтавський ДБК" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 12 997,00 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Правові відносини з приводу нарахування та сплати податку на прибуток унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Полтавський ДБК" при складанні декларацій з податку на прибуток за квартал 2011 року, включено до складу витрат по рядку 06.4 "Фінансові витрати" зайво нараховані та не сплачені відсотки за користування кредитними коштами в сумі 135660,00 грн., які на час проведення перевірки не були підтвердженні відповідними первинними бухгалтерськими документами та платіжними дорученнями.

Також, первинні бухгалтерські документи та платіжні доручення на підтвердження правомірності включення до складу витрат нарахованих відсотків за користування коштами на загальну суму 135 660,00 грн. не були надані й до суду.

В судовому засіданні встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача за 2-4 квартал 2011 року витрати по відсоткам за користування кредитними коштами склали 535 221,00 грн., а підприємством фактично включено до складу витрат витрати в сумі 670 881,00 грн., у зв'язку з чим суму витрат було завищено на 135 660,00 грн.

Крім того, в порушення п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року включено по рядку 05 "Витрати операційної діяльності" вартість послуг робочої сили отриманих від неприбуткової організації - Крюківської виправної колонії № 29 на загальну суму 100 233,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, не спростовано позивачем та підтверджується матеріалами справи у їх сукупності що позивачем було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на загальну суму 12 997,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Полтаві приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко