Постанова № 36267887, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2774/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І. С.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз-Оіл» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз - Оіл» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз - Оіл» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає принципам законності та справедливості, не ґрунтується на фактичних матеріалах справи, прийняте з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити, а постанову суду скасувати ухваливши при цьому нове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи, встановлено, що Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Мотів» за період з 01.11.2012 по 31.12 2012.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 29.04.2013 за №605/22-01/37224256 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні суми податку на додану вартість у розмірі 223465,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 281566,00 грн.

Також, в Акті перевірки зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Мотів», є нікчемним і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, судом встановлено, що в основу висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства покладено матеріали перевірки його контрагента, а саме: довідки ДПС у Полтавській області від 21.02.2013 № 207/22.5-12/34890821 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Мотів» щодо документального підтвердження господарських зносин із платником податків - ТОВ «Асторг Л» за листопад 1012 року, з якої вбачається, що ТОВ «Мотів» не знаходиться за юридичною адресою, документів до перевірки підприємством не надано. Проведеним аналізом податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року встановлено, що підприємством ТОВ «Мотів» сформовано податковий кредит у розмірі 144 396 грн. по операціям з придбання у ТОВ «Асторг-М». Відповідно до висновку податкової міліції № 397 від 13.02.2013, зі слів директора ТОВ «Мотів» Ботко В.В. встановлено, що підприємство здійснювало придбання мазуту у ТОВ «Асторг-М» у кількості 171,9 тон на загальну суму 866376,00 грн., який в подальшому було реалізовано. Жодного з первинних документів, які б підтверджували факти придбання мазуту, підприємством до перевірки не надано.

Відповідачем, на підставі Акту перевірки, було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 22.05.2013 № 0000472201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 351957,50 грн. ( за основним платежем - 281566,00 грн., за штрафними санкціями - 70391,50 грн.);

- від 22.05.2013 № 0000482201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 279331,25 грн. ( за основним платежем - 223465,00 грн., за штрафними санкціями - 55866,25 грн.).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав, на відсутність документального підтвердження виконання господарських операцій, враховуючи специфіку господарської операції, по яких в подальшому позивачем були сформовані валові витрати з податку на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи 04.10.2012 між позивачем та ТОВ «Мотів» укладено договір про постачання мазуту паливного М-100 № ЕО-04/10-1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник (ТОВ «Мотів») зобов'язується передати покупцю («ЕНТЕРПРАЙЗ-ОІЛ») або особам, вказаним покупцем, в якості вантажоодержувача, продукти нафтоперероблення рідкі мазут паливний 100 зольний, сірчистий визначені у додаткових угодах до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до Договору, поставка товару здійснюється постачальником за заявкою покупця, окремими, визначеними в заявці партіями. Якість товару, який поставляється, повинна відповідати ДСТУ 4058-2001, стандартам якості, технічним умовам визначеним у пункті 1.2 цього договору, підтверджуватися товаросупровідними документами: копіями паспортів якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробника, гігієнічними висновками, технічними паспортами тощо. Постачальник зобов'язаний засвідчити якість кожної партії товару, що поставляється належним товаросупровідним документом, який надсилається покупцю та вантажоодержувачу разом з кожною партією товару.

Також, умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору передбачено, що товар передається постачальником в місці, вказаному покупцем і приймається вантажоодержувачем по якості, відповідно до порядку, передбаченому Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 N 271/121 та Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.

В подальшому між сторонами було підписано додаткові угоди, а саме:

- додаткова угода від 04.10.2012 № 1 (а.с.33 Том І), за умовами якої постачальник передає, а покупець приймає та оплачує партію мазуту паливного М-100 на умовах DDР, за адресою: Вінницька область, Калинівський район, с. Гущенці, військова частина А1185; Вінницька область, Хмельницький район, с. Широка Гребля. Вантажоодержувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці. Поставка товару здійснюється постачальником автомобільним транспортом. Кількість товару становить 171,00 тонна, загальною вартістю 872100, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 145350,00 грн.);

- додаткова угода від 09.11.2012 № 2 (а.с.34 Том І), за умовами якої постачальник передає, а покупець приймає та оплачує партію мазуту паливного М-100 на умовах DDР, за адресою: Одеська область, Комінтерніський район, с. Красносілка , військова частина А-3438; Одеська область, м. Одеса, вул. Хуторська, 99. Вантажоодержувач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси. Поставка товару здійснюється постачальником автомобільним транспортом. Кількість товару становить 415,00 тонна, загальною вартістю 2116500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 352750,00 грн.).

При цьому, умови договору № ЕО-04/10-1 від 04.10.2012 про постачання мазуту паливного М-100 є чинними та обов'язковими для сторін з урахуванням умов додаткових угод.

В підтвердження виконання Договору, в матеріалах справи містяться:

- заявка № 1 від 10.10.2012 щодо поставки мазуту Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці, у кількості 171,00 тонна, загальною вартістю 872100, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 145350,00 грн.), автомобільним транспортом постачальника; заявка № 2 від 09.11.2012 щодо поставки мазуту Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси, у кількості 415,00 тонна, загальною вартістю 2116500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 352750,00 грн.), автомобільним транспортом постачальника.;

- видаткова накладна від 05.11.2012 № 67 на поставку мазуту у кількості 70,10 тонн на загальну суму 357510,00 грн., з одночасним наданням ТТН від 05.11.2012 № 651760 та № 651761; видаткова накладна від 13.11.2012 № 55 на поставку мазуту у кількості 32,00 тонн на загальну суму 163200,00 грн., з одночасним наданням ТТН від 13.11.2012 № 651762; видаткова накладна від 16.11.2012 № 60 на поставку мазуту у кількості 35,00 тонн на загальну суму 178500,00 грн., з одночасним наданням ТТН від 16.11.2012 № 651763; видаткова накладна від 20.11.2012 № 62 на поставку мазуту у кількості 34,80 тонн на загальну суму 177480,00 грн., з одночасним наданням ТТН від 20.11.2012 № 651764; видаткова накладна від 22.11.2012 № 64 на поставку мазуту у кількості 20,00 тонн на загальну суму 102000,00 грн., з одночасним наданням ТТН від 22.11.2012 № 651765; видаткова накладна від 23.11.2012 № 65 на поставку мазуту у кількості 21,00 тонн на загальну суму 107100,00 грн., з одночасним наданням ТТН від 23.11.2012 № 651977; видаткова накладна від 27.11.2012 № 68 на поставку мазуту у кількості 25,20 тонн на загальну суму 128520,00 грн., з одночасним наданням ТТН від 27.11.2012 № 651978; видаткова накладна від 29.11.2012 № 70 на поставку мазуту у кількості 24,80 тонн на загальну суму 126480,00 грн., з одночасним наданням ТТН від 29.11.2012 № 651979;

- податкова накладна від 05.11.2012 № 1 на загальну суму 357510,00 грн., (у тому числі ПДВ - 59858,00 грн.); податкова накладна від 13.11.2012 № 2 на загальну суму 163200,00 грн., (у тому числі ПДВ - 27200,00 грн.); податкова накладна від 16.11.2012 № 3 на загальну суму 178500,00 грн., (у тому числі ПДВ - 29750,00 грн.); податкова накладна від 20.11.2012 № 4 на загальну суму 177480,00 грн. (у тому числі ПДВ - 29580,00 грн.); від 22.11.2012 № 5 на загальну суму 102000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 17000,000 грн.); податкова накладна від 23.11.2012 № 6 на загальну суму 107100,00 грн. (у тому числі ПДВ - 17850,00 грн.); від 27.11.2012 № 8 на загальну суму 128520,00 грн. (у тому числі ПДВ - 21420,00 грн.); від 29.11.2012 № 9 на загальну суму 126480, 00 грн. (у тому числі ПДВ - 21080,00 грн.).

- платіжні доручення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що податкова звітність повинна формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Слід зазначити, що надані позивачем документи на підтвердження реальності вчинених господарських операцій, які містяться в матеріалах справи, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Разом з тим, враховуючи специфіку товару (мазут), який постачався, приймання та транспортування такого виду товару, як мазут, повинно відбуватись відповідно до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 № 271/121 (надалі - Інструкція № 271/121) та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155).

Так, відповідно до положень Інструкції №281/171/578/155 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Окрім того, Інструкцією №281/171/578/155 встановлено порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 7.5.6 Інструкції №281/171/578/155 бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Суд, вирішуючи питання допустимості таких доказів, як надані позивачем товарно - транспортних накладних, зазначив, що накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми №1-ТТН (нафтопродукт), що додається до подорожнього листа, є документом суворої звітності.

На думку суду, всім суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють вантажоотримання або вантажовідправлення нафти і нафтопродуктів, при оформленні операцій з переміщення вказаних продуктів слід обов'язково застосовувати товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт) за встановленою формою.

Відтак, надані позивачем товарно-транспортні накладні на підтвердження поставки нафтопродуктів (мазуту), придбаного у ТОВ «Мотів», судом не взято до уваги з підстав їх невідповідності встановленим законодавством вимогам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, та зазначає, про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2012 р. № 456 затверджено перелік бланків цінних паперів, документів суворої звітності, господарська діяльність з виготовлення яких підлягає ліцензуванню, відповідно до якого товарно - транспортні накладні за формою 1-ТТН не відносяться ні до Бланків цінних паперів, ні до Бланків документів суворої звітності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем товар було використано під час провадження господарської діяльності позивача.

Так, 12.11.2012 позивач, в якості поклажодавця, уклав із Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси договір зберігання мазуту, на підставі якого було здійснено господарські операції з передачі на зберігання мазуту М-100, що раніше було придбано позивачем у ТОВ «Мотів», на підтвердження чого позивачем надано надані акти прийому на зберігання.

В подальшому, позивач уклав із ТОВ «Кременчуцька торгова спілка» (покупець), договір поставки нафтопродуктів № ЕО-11/12-1 від 11.12.2012, на підставі якого позивач поставив на умовах ЕХW - резервуари нафтобази зберігання (КЕВ м. Одеси) у власність покупця - ТОВ «Кременчуцька торгова спілка» 307,00 тонн мазуту паливного М100. В момент поставки мазуту, між сторонами складені та підписані видаткова накладна від 12.12.2012 та акт прийому №06/12-12. Викладені обставини також підтверджуються листом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси від 20.05.2013 вих. №2333, в якому вказується на дійсність факту прийняття на зберігання від позивача 307 тонн мазуту М-100.

Також позивачем було укладено із Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця договір поставки №166 від 16.10.2012 року, на підставі якого позивач поставив мазут М-100 для потреб Збройних Сил України, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів не бере до уваги довідку ДПС у Полтавській області від 21.02.2013 №207/22.5-12/34890821 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Мотів» та лист Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 17.07.2013 № 167/07/16-03/17, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції юридична відповідальність має індивідуальний характер. Відповідно, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В контексті вище викладеного, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз - Оіл», - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року, - скасувати та винести нову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз - Оіл», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 травня 2013 року №000047201 та податкове повідомлення - рішення від 22 травня 2013 року №000048201.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.