Постанова № 36267568, 18.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 924/962/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 31.10.2013 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.09.13 р. у справі № 924/962/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс", м. Дніпропетровськ

до відповідача Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м.Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ

про стягнення 202 902, 48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кощеєва К.М. - представник, довіреність в справі;

від відповідача: Мамчур Р.В. - юрисконсульт, довіреність в справі;

від третьої особи: не з'явився

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.12.2013 р. було оголошено перерву до 18.12.2013 р. до 12:30 год. для подачі сторонами доказів по справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.09.2013 р. у справі № 924/962/13 (суддя Гладюк Ю.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс" до Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та стягнуто з відповідача на користь позивача 100 801, 80 грн. - інфляційних втрат, 97 143, 58 грн. - 3 проценти річних, 3 976, 90 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено. При прийняті рішення суд виходив з того, що факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем підтверджується рішенням суду у справі № 22/5025/1930/11; доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем суду не представлено; наявність судового рішення про задоволення позовних вимог, яке не виконано, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє від відповідальності і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України; позовні вимоги щодо нарахувань 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, але у зв'язку із допущенням позивачем арифметичної помилки, обґрунтованими є суми: 100 801, 80 грн. інфляційних втрат та 97 143, 58 грн. 3 % річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося з апеляційною скаргою від 31.10.2013 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 17.09.2013 р. у справі № 924/962/13; відмовити в задоволенні позовних вимог; всі судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що судом не враховано всіх фактів встановлених рішеннями господарських судів у справах № 22/5025/1930/11 та № 6/5025/769/12 та, відповідно, не враховано статтю35 ГПК України та частину 1 пункту 2 статті 80 ГПК України. Прийняте рішення обґрунтовано тим, що господарським судом Хмельницької області рішенням від 10.01.2012р. по справі № 22/5025/1930/11 за позовом ТзОВ "НК Полюс" до "ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за участю третьої особи, без самостійних вимог - ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у розмірі 1 687 330,56грн., позов задоволено повністю; постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 р. у справі № 6/5025/769/12 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та ПАТ "ДАК "Автомобільні лорроги України" до ТзОВ "НК Полюс" та ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України визнані недійсними додаткові угоди. Судом не враховано, що рішенням від 17.06.2013 р. господарським судом Хмельницької області по справі № 22/5025/1930/11 задоволено заяву заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 10.01.2012 р. у справі № 22/5025/1930/11 та вказане рішення скасовано частині стягнення 624 953,75 грн. заборгованості, 6243,12 грн. державного мита, 87,32 грн. витрат на оплату ІТЗ забезпечення судового процесу; в стягненні 624 953,75 грн. заборгованості відмовлено; припинено провадження в частині стягнення з відповідача 348 242,85 грн. заборгованості. Судом не враховано, що борг на момент звернення до суду з позовом частково погашено в сумі 348 252,85 грн. через ВДВС ХМР управління юстиції. Судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не прийнято до уваги до вимоги ст. 35 ГПК України, ст. 256, 257, 264 ЦК України та вимоги ч. 1 п.2 ст. 80 ГПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Полюс" у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.09.2013 р. у справі № 924/962/13 відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 17.09.2013 р. у справі № 924/962/13 залишити без змін. Позивач вважає прийняте у справі рішення законним, обґрунтованим, постановленим за умови всебічного та повного з'ясування обставин справи. Між сторонами був укладений договір № 28/06-2009 від 26.05.2009 р., за умовами якого позивач здійснив поставку товару відповідачеві, а останній не сплатив повністю за вказаний товар в добровільному порядку. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.01.2012 р. у справі № 11/5025/1930/11 заборгованість за поставлений товар стягнуто з відповідача. Однак, станом на час звернення до суду з цим позовом, відповідач частково сплатив існуючу заборгованість. Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь період прострочення. Крім того, позивачем здійснено нарахування санкцій виходячи з суми заборгованості, вирахуваної за ціною товару, вказаною в договорі та без врахування додаткових угод, оскільки останні визнані недійсними в судовому порядку. До стягнення позивачем було заявлено суму в розмірі 202 902,48 грн. (105 671,81 грн. інфляційних та 97 230,67 грн. 3% річних). Судом було перевірено правильність розрахунків та встановлено, що обґрунтованими є: 100 801,80 грн. інфляційних втрат та 97 143,58 грн. 3% річних.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу та явку представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про день і час розгляду апеляційної скарги телефонограмою суду від 06.12.2013 р. (а.с.141).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим; пояснив, що відповідач від сплати боргу не ухилявся, а не платили через обставини, які від них не залежали; просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим; просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду змінити відповідно до уточненого розрахунку.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

26.05.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Полюс" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Хмельницький облавтодор" (отримувач - платник) укладено договір № 28/06-2009, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а отримувач - платник прийняти та оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно положення "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в порядку та на умовах, визначених цим договором, бітуми нафтові дорожні в'язкі БНД 60/90; БНД 90/130, названі у подальшому товар (а.с.21-24).

Загальна кількість товару становить: БНД 90/130 - 3 000 тон. (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється у гривнях і вказується у специфікації до цього договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що специфікація до договору складається та погоджується сторонами на кожну місячну партію (поставку) товару окремо, у вигляді додатка, що є невід'ємною частиною договору.

У ціну товару включені всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, а також витрати, які пов'язані з поставкою товару отримувачу-платнику без врахування транспортних витрат (пункт 2.3 договору).

Згідно пункту 3.2 договору отримувач - платник сплачує витрати на доставку товару, згідно товаротранспортних накладних з розрахунком вартості 1 т / км (для автотранспорту).

Сторони планують за цим договором поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну суму 10 740 000 грн. (пункт 2.5 договору).

Пунктами 6.1 - 6.3 договору передбачено, що отримувач - платник здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами постачальника в термін не пізніше ніж 30 банківських днів із дати постачання; у разі здійснення постачальником постачання автомобільним транспортом, отримувач - платник сплачує витрати на транспортування, згідно даних, зазначених в товаротранспортних накладних з розрахунку 0,50 грн. на 1 т / км; транспортні витрати сплачуються отримувачем - платником протягом 5 банківських днів, з моменту отримання відповідного рахунку.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2009 р., але в будь - якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 11.1 договору).

Договір підписаний всіма трьома сторонами та скріплений їх печатками.

01.09.2009 р., 14.10.2009 р., 29.12.2009 р. сторони уклали додаткові угоди № 1, № 2, № 3, за якими погоджувалась нова вартість товару, відповідно - 4 500 грн. за тону, 4 700 грн. за тону, та 12 351 000 грн. - вартість всього поставленого товару, в тому числі 0,50 грн. на 1 т / км. за транспортні послуги (а.с.25,33,42).

До додаткових угод сторони склали та підписали специфікації № 1 від 1 вересня 2009 року, № 2 від 14 жовтня 2009 року, № 3 від 2 листопада 2009 року, № 3 від 14 квітня 2010 року, де встановлено марку, кількість та загальну вартість товару (бітуму).

На виконання умов договору позивач поставив товар на суму 2 820 360 грн. та надав транспортні послуги на суму 113 272,92 грн., про що свідчать видаткові накладні від 19.09.2009 р. № РН - 0002586, від 21.09.2009 р. № РН - 0002692, від 23.10.2009 р. № РН - 0002933, від 04.11.2009 р. № РН - 0003088, від 28.04.2010 р. № РН - 0000817, від 29.04.2010 р. № РН - 0000826, від 05.05.2010 р. № РН - 0001022, від 05.05.2010 р. № РН - 0001023; акти приймання-передачі; акти про надання транспортних послуг від 19.09.2009 р., 21.09.2009 р., від 23.10.2009 р., від 04.11.2009 р., від 28.04.2010 р., від 29.04.2010 р., від 05.05.2010 р., від 05.05.2010 р., які підписані позивачем та відповідачем і скріплені їх печатками (а.с.27-32,35-37,39-41,44-55).

Відповідач умови договору виконав частково, поставлений товар та транспортні послуги оплатив частково, про що свідчать виписки ПАТ "Альфа-банк" по особовим рахункам відповідача (а.с.56-57). Платіжне доручення № 8678 від 23.08.2013 р. свідчить про оплату150 000,00 грн. після подачі позову в суд (а.с.79).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.01.2012 р. у справі № 22/5025/1930/11 за позовом ТзОВ "НК Полюс" до ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "ДАК Автомобільні дороги України" позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1 687 330,56 грн. за неналежне виконання договору від 26.05.2009 р. № 28/06-2009. Даним рішенням встановлено, що позивачем було поставлено товар з врахуванням транспортних послуг на суму 2 933 632,92 грн., однак відповідач оплатив вартість поставленого товару частково, в сумі 1 246 302,36 грн. (а.с.14-16).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 р. у справі № 6/5025/769/12 за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до ТзОВ "НК Полюс" та Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ПАТ "ДАК Автомобільні дороги України" скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 22.08.2012 р. у справі № 6/5025/769/12 в частині відмови у позові про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 01.09.2009 р., № 2 від 14.10.2009 р., . № 3 від 29.12.2009 р. до укладеного 26.05.2009 р. між ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ТзОВ "НК Полюс" та ДП "Хмельницький облавтодор" договору постачання № 28/06-2009 та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 01.09.2009 р., № 2 від 14.10.2009 р., № 3 від 29.12.2009 р. до договору № 28/06-2009 від 26.05.2009 р., укладеного між ВАТ" ДАК "Автомобільні дороги України", ТОВ "НК Полюс" та ДП "Хмельницький облавтодор" (а.с.17-20).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 р. скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 17.06.2013 р. у справі № 22/5025/1930/11 в частині припинення провадження у справі в сумі 348 242,85 грн., в решті - змінено та викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:

"1. Заяву заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Хмельницької області від 10.01.2012 р. у справі № 22/5025/1930/11 задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.01.2012 р. у справі № 22/5025/1930/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК "Полюс" до Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 687 330 грн. 56 коп. змінити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс" 1 062 376 грн. 81 коп. боргу.

В стягненні 624 953 грн. 75 коп. відмовити" (а.с.126-129).

Згідно статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.01.2012 р. у справі № 22/5025/1930/11 встановлено факт порушення відповідачем умов договору № 28/06-2009 від 26.05.2009 р. щодо своєчасної оплати отриманого товару.

В даній справі позивач просить стягнути з відповідача відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 97 230,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 105 671,81 грн., нараховані на встановлену судом у рішенні по справі № 22/5025/1930/11 суму боргу за період 29.05.2010 р. по 21.07.2013 р.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку між позивачем та відповідачем склалися відносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 р. № 5011-32/5219-2012).

Оскільки, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника по договору та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків по ньому, враховуючи невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по договору, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.

Згідно пункту 9 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 р. № 10/25, від 04.07.2011 р. № 13/210/10, від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011 р. № 12/207, від 23.01.2012 р. № 37/64.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат, заявлена на підставі статті 625 ЦК України, відповідає вимогам законодавства.

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за неналежне виконання вищевказаного договору підтверджується рішенням суду у справі № 22/5025/1930/11. На момент звернення з даним позовом, борг відповідачем погашений частково.

Здійснене відповідачем часткове погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 22/5025/1930/11, згідно платіжного доручення від 23.08.2013 р. на суму 150 000 грн. не впливає на розмір здійснених позивачем нарахувань річних та інфляційних, оскільки вказаний платіж здійснено поза межами періоду таких нарахувань.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається у відзиві.

При подачі позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних за період з 29.05.2010 р. по 21.07.2013 р. в сумі 97 230,67 грн. та інфляційні втрати за той же період в сумі 105 671,81 грн. (а.с.12).

На виконання вимог суду апеляційної інстанції позивачем був поданий розрахунок суми позову з врахуванням періоду нарахування по кожній видатковій накладній після сплину 30 банківських днів від дати постачання (з 16.06.2010 р. по 21.07.2013 р.), а не календарних, як це зробив позивач при подачі позовної заяви, та з врахуванням ціни товару без її збільшення по скасованих судом додаткових угодах. Сума 3% річних по даному розрахунку склала 95 996,32 грн, сума інфляційних втрат - 104 142,89 грн. (а.с.146,171). Дані суми перевірені судом. 3% річних нараховані позивачем вірно і підлягають до стягнення в повній сумі; інфляційні втрати за період, визначений позивачем складають суму 109 454,79 грн., але, оскільки позивач помилився у визначенні сукупного індексу інфляції і просить стягнути 104 142,89 грн., до стягнення підлягає 104 142,89 грн.

В стягненні 3 % річних в сумі 1 234,35 грн. (97 230,67 - 95 996,32 = 1 234,35) та інфляційних втрат в сумі 1 528,92 грн. (105 671,81 - 104 142,89 = 1 528,92) слід відмовити.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений наданими доказами та підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам відповідно до статті 49 ГПК України. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4 002,78 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Отже, апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість позову та необхідність часткового задоволення позовних вимог, але неправильно визначив період, за який можливе стягнення та суму, що підлягає до стягнення, рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині стягнутих сум 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України). Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшення чи збільшення суми, що підлягає стягненню, змінення розміру судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі, виклавши її в новій редакції.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 31.10.2013 р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.09.2013 р. у справі № 924/962/13 змінити, виклавши його в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Хмельницький, вул. Свободи, 77, код 31100492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Полюс" (м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, корп. Е, кім. 504 - Б, код 36162414) 104 142 грн. 89 коп. - інфляційних втрат, 95 996 грн. 32 коп. - 3 % річних, 4 002 грн. 78 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити".

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк