Постанова № 36267509, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 911/2398/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Корінь Т.О.

від відповідача: Андронова Ю.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест»

на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013р.

у справі №911/2398/13 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест»

про стягнення 19 316 910,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» про стягнення суми боргу за Договором позики №24/01/12-1В від 24.01.2012р. в загальному розмірі 19 316 910,38 грн., з яких 19 160 476,90 грн. - основний борг, 129 661,31 грн. - пеня, 26 772,17 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» 19 160 476,90 грн. боргу за Договором позики №24/01/12-1В від 24.01.2012р., 129 661,31 грн. пені, 26 771,17 грн. 3% річних та 68 820,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013р. та прийняти нове рішення.

Як зазначає скаржник, оскільки у відповідності до постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №205-ЦД-1-КУА «Про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів» від 27.02.2013р. за порушення законодавства про цінні папери до позивача застосовано санкцію у вигляді анулювання ліцензії ДКЦПФР серія АГ №579884 від 19.09.2011р., то з цієї дати позивач не має право надавати позики, у тому числі нараховувати відсотки по раніше наданих позикам, а також втратив право діяти від імені та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Астра-Інвест», в тому числі не мав права підписувати позовну заяву. Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що Андронова Ю.М., яка підписала Акт звірки розрахунків від 01.06.2013р. та Додаткову угоду №33 від 30.05.2013р., на дату підписання цих документів не мала будь-яких повноважень на їх підписання, так як була відсторонена від виконання обов'язків директора з 28.05.2013р. Крім того відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що копія договору, яка знаходиться в матеріалах справи не відповідає договору реально укладеному між позивачем та відповідачем, а саме п. 1.2. справжнього договору позики повинен передбачати строк повернення позики - 24.01.2014р.

Позивач надав апеляційному суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, за якими вважає безпідставними доводи апеляційної скарги та такими, що не відповідають дійсності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» та призначено розгляд на 11.11.2013р.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 11.11.2013р., 18.11.2013р., 25.11.2013р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

24 січня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси», яка діяла від імені та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Астра Інвест», як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест», як позичальником, був укладений Договір позики №24/01/12-1В, за умовами якого позикодавець надає позичальнику кошти у позику на визначений строк для цільового використання та під процент, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити проценти на умовах, передбачених Договором.

Пунктами 1.2. та 1.3. Договору позики сторони передбачили, що правила цього Договору розповсюджуються на таку позику: сума позики 700 000,00 грн., строк повернення позики - до 31.03.2013р, розмір процентів 25% річних. Правила цього Договору розповсюджуються на таке цільове використання позики: виконання зобов'язань за договорами, пов'язаними з придбанням товарів (робіт, послуг), які використовуються у господарській діяльності позичальника, тобто на забезпечення поточної діяльності підприємства.

За умовами Договору позики відповідач, зокрема, зобов'язався використати позику у відповідності з цільовим використанням, зазначеним в п. 1.3. даного Договору; сплачувати проценти за користування позикою в строки, передбачені цим Договором; повернути суму позики в строки, передбачені цим Договором.

До Договору позики сторонами підписувались Додаткові угоди до цього Договору, якими змінювалась сума позики та строк позики. В матеріалах справи наявні 33 додаткових угод до Договору позики.

Додатковою угодою №33 від 30.05.2013р. сторонами було встановлено, що сума позики складає 16 755 525,26 грн., строк позики до 01.06.2013р.

Апеляційним судом не приймаються доводи відповідача про те, зокрема, що оскільки Додаткова угода №33 була підписана зі сторони відповідача неповноважною особою, то вона не має за собою жодних правових наслідків, з огляду на презумпцію правочину, встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України, та подальше схвалення угоди у відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 3.4. Договору позики проценти сплачуються наступним чином: позичальник сплачує позикодавцю суму процентів, нарахованих протягом період нарахування, не пізніше 10 числа наступного за останнім місяцем такого періоду нарахування. Позичальник може здійснювати дострокову сплату процентів. В цьому випадку він діє на власник ризик, а надлишкові кошти, які можуть бути сплачені позичальником у зв'язку з такою достроковою сплатою, є власністю позикодавця та поверненню або зарахуванню на користь позичальника не підлягають.

У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно зі ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається, укладаючи Договір позики, ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні ресурси» діяло від імені та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Астра Інвест».

Так, у відповідності до ст. 22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарські діяльності. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Статтею 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» встановлено, що бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» діяльність з управління активами інституту спільного інвестування повадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією в порядку, встановленому законодавством, за поданням відповідної саморегулівної організації на ринку цінних паперів, яка об'єднує компанії з управління активами.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача ліцензії ДКЦПФР серії АГ №579884 від 19.09.2011р. на момент укладення Договору позики (24.01.2012р.) та на момент подачі позову у даній справі (18.06.2013р.).

Так, 27.02.2013р. постановою №205-ЦД-1-КУА про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за порушення вимог законодавства про цінні папери застосовано до ТОВ «КУА «Інвестиційні ресурси» санкцію у вигляді анулювання ліцензії серії АГ №579884 від 19.09.2011р. на здійснення професійної діяльності на фондового ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами). Однак, оскільки дана постанова оскаржувалась позивачем в адміністративному, а потім у судовому порядку, то ліцензія продовжувала свою дію.

Крім того, як вбачається із тексту постанови від 27.02.2013р. в ній не піднімається питання про ліквідацію пайового інвестиційного фонду або заміну компанії з управління активами шляхом передачі сукупності активів та зобов'язань, що становлять цей пайовий інвестиційний фонд, іншій компанії з управління активами, як того вимагають норми ст. 27 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» в чинній редакції та пункту 4 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності та фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затвердженого рішенням №1281 від 23.07.2013р. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

В свою чергу, пунктом 2.3. «Положення про порядок заміни компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду у разі заміни компанії з управління активами шляхом передачі сукупності активів та зобов'язань, що становлять пайовий інвестиційний фонд, іншій компанії з управління активами», затвердженого рішенням ДКЦПФР №307 від 21.07.2004р., передбачено, що передача активів пайового фонду оформляється на підставі договору про передачу активів та зобов'язань, що становлять фонд.

Відповідно до «Положення про порядок припинення пайового інвестиційного фонду та розрахунків з його учасниками при ліквідації», затвердженого рішенням ДКЦПФР №1516 від 05.10.2010р., при прийнятті рішення про неможливість заміни КУА комісія приймає рішення про ліквідацію пайового фонду та створення ліквідаційної комісії.

В матеріалах справи відсутні відомості про прийняття комісією рішення про зміну компанії з управління активами даного пайового фонду чи про прийняття рішення про неможливість зміни компанії з управління активами пайового фонду та ліквідацію пайового фонду.

За своєю правовою природою управління майном пайового фонду є довірчим управлінням, загальні положення якого визначаються главою 70 Цивільного кодексу України. Так, статтею 1037 Цивільного кодексу України встановлено, що управитель майна, яким є позивач, має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління.

В даному випадку предметом довірчого управління є майнові права, зокрема, право вимоги сплати боргу. В той же час стаття 1038 Цивільного кодексу України закріплює, що управитель майна, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

В даному випадку позивач, вчиняючи дії щодо управління предметом управління у всіх випадках зазначає, що діє як компанія з управління активами.

Таким чином, на підставі вказаних норм апеляційний суд дійшов висновку, що законодавство не пов'язує анулювання ліцензії з автоматичним припиненням управління активами пайового фонду з боку компанії з управління активами щодо якої прийнято рішення про анулювання ліцензії.

На виконання умов Договору позики позивачем було надано відповідачеві грошові кошти у позику на загальну суму 56 598 763,74 грн. (20.05.2013р. - 6 100,00 грн., 22.05.2013р. - 319 000,00 грн., 12.04.2013р. - 527 000,00 грн., 17.04.2013р. - 153 000,00 грн., 22.04.2013р. - 135 000,00 грн., 25.04.2013р. - 1 700,00 грн., 29.04.2013р. - 86 300,00 грн., 28.03.2013р. - 250 000,00 грн., 22.02.2013р. - 200 000,00 грн., 25.02.2013р. - 367 123,00 грн., 12.12.2012р. - 60 000,00 грн., 16.11.2012р. - 2 600 000,00 грн., 23.10.2012р. - 1 000 000,00 грн., 15.10.2012р. - 1 510 000,00 грн., 01.10.2012р. - 2 530 000,00 грн., 03.12.2012р. - 16 068 540,74 грн., 17.12.2012р. - 2 000 000,00 грн., 17.09.2012 - 2 235 000,00 грн., 03.09.2012р. - 2 280 000,00 грн., 18.08.2012р. - 1 830 000,00 грн., 23.08.2012р. - 980 000,00 грн., 14.08.2012р. - 110 000,00 грн., 03.08.2012р. - 4 000 000,00 грн., 27.07.2012р. - 1 500 000,00 грн., 04.07.2012р. - 2 000 000,00 грн., 16.07.2012р. - 1 030 000,00 грн., 22.06.2012р. - 590 000,00 грн., 26.06.2012р. - 800 000,00 грн., 04.05.2012р. - 2 000 000,00 грн., 23.05.2012р. - 3 200 000,00 грн., 26.04.2012р. - 3 000 000,00 грн., 02.03.2012р. - 630 000,00 грн., 16.03.2012р. - 150 000,00 грн., 24.01.2012р. - 700 000,00 грн., 21.03.2012р. - 1 750 000,00 грн. (судом приймаються тільки банківські виписки, де є посилання на Договір позики №24/01/12-1В від 24.01.2012р.).

Як встановлено апеляційним судом вище, відповідач мав повернути грошові кошти, надані в позику в строк до 01.06.2013р. Також відповідач у відповідності до п. 3.4. Договору позики мав сплачувати позивачеві проценти за користування позикою щомісяця не пізніше 10 числа наступного за останнім місяцем періоду нарахування. Загальна сума процентів за період надання позики склала 12 228 505,62 грн.

Матеріалами справи підтверджується часткове повернення коштів відповідачем позивачеві за Договором позики на суму 56 066 000,00 грн. (03.12.2012р. - 38 123 120,00 грн., 28.11.2012р. - 17 942 880,00 грн.).

У зв'язку з тим, що відповідач не повному обсязі здійснив повернення суми позики та не в повному обсязі сплатив проценти за користування позикою у нього перед позивачем утворилась заборгованість за Договором позики у розмірі 12 761 269,36 грн. (56 598 763,74 грн. + 12 228 505,62 грн. - 56 066 000,00 грн.).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такі же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалися, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено факту повернення позики та відсотків за користування позикою у повному обсязі, з огляду на що є правомірним стягнення з нього на користь позивача суми боргу в розмірі 12 761 269,36 грн. Решта частина основної суми боргу, заявлена позивачем до стягнення, не підлягає задоволенню, з огляду на відсутність її підтвердження належними засобами доказування.

Позивачем також заявлялись вимоги про стягнення з відповідача суми пені та суми 3% річних за період прострочення боргу в 17 днів з 01.06.2013р. по 17.06.2103р.).

Право позивача на стягнення з відповідача суми пені в разі невиконання умов Договору позики передбачене п. 4.2. цього Договору.

Крім того, стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно розрахунку розміру суми пені за період з 01.06.2013р. по 17.06.2013р. ця сума складає 129 661,31 грн., є арифметично правильною та підлягає стягненню з відповідача.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних за період з 01.06.2013р. по 17.06.2013р. складає 26 771,17 грн. Даний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, а отже сума 3% річних підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013 р. у справі №911/2398/13 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЛГОРОД ІНВЕСТ" (08130, Київська обл., Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 237074853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Інвестиційні ресурси" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 46; код ЄДРПОУ 34276076, п/р 265020005302 в ПАТ «Банк 3/4, МФО 380645) в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Астра Інвест» (код ЄДРІСІ 2331526) 12 761 269,36 грн. (дванадцять мільйонів сімсот шістдесят одна тисяча двісті шістдесят дев'ять гривень) грн. 36 коп. боргу за договором позики № 24/01/12-1В від 24.01.2012р., 129 661 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят одну гривню) 31 коп. пені, 26 772 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні) 17 коп. 3 % річних та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень) 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили».

3. Справу №911/2398/13 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін