Постанова № 36267232, 19.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3599/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агро-Трейдер» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Агро-Трейдер» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001092201 від 20.09.2013 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 83 320 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі за текстом - «Прилуцька ОДПІ»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Агро-Трейдер» перебуває на обліку в Ічнянському відділенні Прилуцької ОДПІ та з 01.01.2009 р. зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У період з 04.09.2013 р. по 10.09.2013 р. посадовцями Прилуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агро-Трейдер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 188/22/33071597 від 17.09.2013 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем ст.ст. 50, 209 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 р. № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1342) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228 (надалі за текстом - «Порядок»).

Такий висновок органу державної податкової служби вмотивовано наступним.

09 липня 2013 р. ПП «Арго-Трейдер» подано до Ічнянського відділення Прилуцької ОДПІ уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість із самостійно визначеними розмірами податкового зобов'язання: за вересень 2012 р. на суму 899 775 грн., за жовтень 2012 р. на суму 466 733 грн., за листопад 2012 р. на суму 319 894 грн., проте штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати підприємством не сплачено.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Прилуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001092201 від 20.09.2013 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість за штрафними санкціями на 83 320 грн.

У розгляді цієї справи суд попередньої інстанції дійшов висновку про протиправність названого податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що ПП «Агро-Трейдер» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, самостійно виявлена недоплата податкового зобов'язання не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні підприємства, а відтак і штраф не може бути нарахований на таку недоплату.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту14.1.156 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Разом з тим, згідно підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Тобто, для цілей оподаткування податком на додану вартість податкове зобов'язання визначається не як сума що підлягає сплаті, а як одержана (нарахована) сума.

За приписами пункту 7 розділу VI Порядку платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Із наведеного випливає, що незалежно від того, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, залишається в розпорядженні такого підприємства, останнє, у разі виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язане надіслати уточнюючий розрахунок з ПДВ та у строки, передбачені п. 50.1 ст. 50 ПК України перерахувати суму недоплати, вказану у графі 6 рядка 25.2 уточнюючого розрахунку з ПДВ, на спеціальний рахунок, а суму штрафу, вказану у графі 6 рядка 26 уточнюючого розрахунку з ПДВ, до бюджету.

Суд попередньої інстанції на наведене уваги не звернув та припустився помилки, скасувавши спірне податкове повідомлення-рішення.

При цьому, суд необґрунтовано послався на те, що пункт 7 розділу VI Порядку не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки наказ Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1342 набув чинності лише 05.02.2013 р.

Названим наказом лише затверджено нові форми податкової звітності з податку на додану вартість. Водночас, обов'язок платника податків відобразити суму нарахованого штрафу у графі 6 рядка 26 та сплатити його, у разі самостійного виявлення заниження податкових зобов'язань, було передбачено і Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 (п. 6 розділу IX).

Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року скасувати та прийнято нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 24 грудня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.