Постанова № 36265018, 18.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 06/190-64

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Огороднік К.М.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 20.05.13 р. у справі №06/190-64 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс"

до підприємця ОСОБА_1

про стягнення 103180 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.05.2013 р. у справі №06/190-64 задоволено позов Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 103180 грн. Стягнуто з Підприємця ОСОБА_1 на користь Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" 103180,00 грн. неустойки, 1500,80 грн. в витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2013 р. у справі №06/190-64 скасувати та винести нове рішення про зупинення провадження у справі до завершення її перегляду Вищим господарським судом України, а також до завершення перегляду Вищим адміністративним судом України пов'язаних із предметом справи №06/190-64 інших адміністративних та господарських справ.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р. у справі №06/190-64 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги відповідача підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 21.05.2013 р. у справі №06/190-64.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2013 р. задоволено касаційну скаргу відповідача підприємця ОСОБА_1, ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р. у справі №06/190-64 скасовано, а справу №06/190-64 передано до Рівненського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2013р. апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2013 р. у справі №06/190-64 прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.12.2013р.

Сторони правом на участь в судовому засіданні не скористались, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від скаржника надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка мотивована неможливістю взяти участь в судовому засіданні заявників у зв'язку із участю у іншій справі, що розглядається Вищим адміністративним судом України і є пов'язаною із даною справою.

Розглянувши подане клопотання судова колегія дійшла висновку про його відхилення з огляду на таке.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому зазначено повноваження адвоката, або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги. Статус громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ України, а його особа - паспортом або іншим відповідним документом. При цьому довіреність, видана громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, також має бути нотаріально посвідченою (п.1.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18, від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Скаржник (відповідач) про розгляд скарги у судовому засіданні був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44 т.4).

Як вбачається з матеріалів справи інтереси відповідача - фізичної особи-підприємця представляють два представники, а отже, один із них міг бути присутнім в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Крім того, відповідач не позбавлений права особисто бути присутній в судовому засіданні. Неможливість участі відповідача чи його представника і неможливість розгляду справи без участі представника, скаржником (відповідачем) не доведена.

Щодо пов'язаності справ слід зазначити, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Із заяви про відкладення справи не вбачається у чому полягає пов'язаність справи, що розглядається Вищим адміністративним судом України із даною господарською справою та яке значення матиме результат розгляду адміністративної справи при вирішенні даної справи №06/190-64.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання заявників про відкладення розгляду справи та можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача (скаржника) за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Даний спір виник з питання наявності підстав для стягнення з відповідача визначеної позивачем неустойки за невиконання наймачем (відповідачем) свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди - торгового місця НОМЕР_2 між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого. На підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. позивачем нарахована неустойка у розмірі 28140,00грн. та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - 75040,00грн. за період з 30.03.2010р. по 30.11.2010р. Загальний розмір позовних вимог становить 103180,00грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заява про збільшення позовних вимог від 07.12.2012року №209 відповідає вищевказаним вимогам, а тому судом першої інстанції прийнята до розгляду правомірно.

Як свідчать матеріали справи, 22.04.2002р. між Луцькою міською радою та приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" на підставі рішення Луцької міської ради № 20/8 від 29.03.2002р. "Про надання земельної ділянки на умовах оренди приватній фірмі "Скорпіон-Сервіс" для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони на вулиці Кравчука" було укладено договір оренди земельної ділянки.

01.06.2008року Приватною фірмою "Скорпіон-Сервіс" (позивач) та підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено угоду надання в користування торгових площ (а. с. 12 т.1).

Відповідно до п. п. 1.1, розділу 1 угоди, адміністрація (позивач) надає, а підприємець (відповідач) приймає в платне строкове користування торгову площу розміром 17,5 кв. м., на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого, місце НОМЕР_2 для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару.

В пункті 1.2. угоди зазначено, що передача зазначеної площі здійснена до підписання цієї угоди, що засвідчується підписами сторін під цією угодою.

Пунктом 2.2 угоди передбачено, що підприємець (відповідач) сплачує адміністрації (позивачу) плату за користування торговою площею, яка встановлюється в розмірі 67,00 грн. за 1 м2 в місяць.

В пункті 3.16 угоди, вказано, що підприємець (відповідач) зобов'язаний в належному стані передати площі, вказані в п. 1.1 цієї угоди адміністрації (позивачу) протягом 2 днів після припинення дії угоди.

Відповідно до п.п 6.1, 6.2, розділу 6 угода вступає в дію з 01.06.2008 року та укладається до 31.12.2008р. Кожна зі сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць. (Порядок передачі торгової площі ( акт приймання-передачі тощо ) вказаною угодою не врегульовано).

Згідно частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Нормами статті 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин) передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 07/33-71).

Відповідно до наведених Правил торгівлі на ринках торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (пункт 13). (Пункт 1.1, розділу 1 цієї угоди визначає індивідуальні ознаки торгової площі, яка передавалася відповідачу в користування за угодою від 01.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

29.09.2008р. ПФ "Скорпіон-сервіс" було прийнято наказ № 14 "Про відмову від угод надання в користування торгових площ" у зв'язку із виробничою необхідністю.

На підставі пункту 6.2. угоди від 01.06.2008 року, яким передбачено право сторони відмовитись від угоди про надання в користування торгових площ, ПФ "Скорпіон-сервіс" (позивач) відмовився від вказаної угоди; пунктом 2 наказу від 29.09.2008р. було зобов`язано повідомити підприємця про прийняте позивачем рішення та зобов`язано його у місячний строк з дати вручення письмового повідомлення вивезти товарно-матеріальні цінності, що знаходяться на наданих в користування торгових площах та звільнити торгові площі від належної йому металевої конструкції.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Тобто, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди (Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 30/190, від 18.04.2011 у справі № 30/191, від 26.11.2011 у справі № 5005/2712/2011).

ПФ "Скорпіон-сервіс" направив 19.11.2008р. відповідачу вимогу про звільнення займаної торгової площі (акт про вручення повідомлення від 20.11.2008р. (а.с.15т.1), реєстр поштових відправлень від 24.11.2008р. (а.с. 32 т.1)).

Станом на 30.03.2010р., відповідач - підприємець ОСОБА_1 надану йому у користування торгову площу на вимогу позивача - ПФ "Скорпіон-сервіс" від 19.11.2008р. не звільнив, що підтверджено актом №1 про повернення торгових площ від 17.04.2010р.

Колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача неустойки за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. у сумі 28140,00грн.

Щодо стягнення неустойки за період з 30.03.2010 р. по 30.11.2012р. слід зазначити наступне.

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.01.2010р. у справі №01/65/13-71, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2011р., встановлено, що угода про надання в користування торгових площ від 01.06.2008р., укладена між сторонами, є розірваною, а також зобов'язано відповідача звільнити займану ним за угодою торгову площу.

Звертаючись із заявою про збільшення позовних вимог позивач зазначав, що відповідач добровільно не виконав рішення господарського суду Волинської області від 12.01.2010р. у справі №01/65/13-71, займану торгову площу не звільнив. Позивач також зазначав, що в примусовому порядку ДВС Луцького району рішення господарського суду Волинської області від 12.01.2010р. також не виконано, а тому просив стягнути з відповідача 75040,00грн. (1172,50грн. х 2 х 32 місяці) неустойки за період з 30.03.2010р. по 30.11.2010р. у зв'язку з неповерненням об'єкта оренди.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Докази, які б підтверджували невиконання ОСОБА_1 (відповідачем) рішення господарського суду від 12.01.2010р. щодо звільнення торгової площі, після набрання ним законної сили, в матеріалах справи відсутні.

Зокрема відсутня інформація органу ДВС про стан виконання вказаного судового рішення станом на час звернення із заявою про збільшення позовних вимог.

З рішення господарського суду від 12.01.2010р. у справі №01/65/13-71, на яке посилається позивач у справі, вбачається, що 01.10.2008р. між ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу павільйону, що знаходився на торгівельному місці НОМЕР_2 та 01.10.2008р. підписано акт приймання-передачі.

В матеріалах справи наявний акт №1 від 17.04.2010р. про повернення торгових площ, яким підтверджується неповернення торгової площі станом на 17.04.2010р., однак акти обстеження, які підтверджували б використання спірної торгової площі та здійснення торгівельної діяльності на вказаній торгівельній площі саме ОСОБА_1 за період з 18.04.2010р. по 30.11.2012р., матеріали справи не містять.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог за період з 18.04.2010р. по 30.11.2012р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки за період з 30.03.2010р. по 30.11.2012р. в сумі 75040,00грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене вище, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права знайшло часткове відображення в матеріалах справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п. п.1,4 ч.1 ст. 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2013 р. у справі №06/190-64 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2013 р. у справі №06/190-64 скасувати. Прийняти нове рішення:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс", (43010, м. Луцьк, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 30584471) 28140,00 грн. неустойки, 281,40грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

3. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.