Рішення № 36264999, 19.12.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року справа № 919/1351/13Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

(пл. Нахімова, буд. 3, м. Севастополь, 99011)

до Військової частини А 4424 Військово-морських сил Збройних сил України

(вул. Дибенко, буд. 1-а, м. Севастополь, 99028)

про стягнення 8 160,81 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Ісаєва Надія Олександрівна - провідний юрисконсульт, довіреність №ДВ-39 від 14.11.2013;

від відповідача - Альошкіна Олена Юріївна - представник, довіреність №б/н від 04.12.2013.

Державне підприємство "Севастопольський морський торгівельний порт" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до військової частини А 4424 Військово-морських сил Збройних сил України про стягнення заборгованості у розмірі 8 424,11 грн, у тому числі 7 860,00 грн. основного боргу, 564,11 грн - пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг, що були надані йому позивачем, за договором надання послуг по маневруванню та буксуванню судів Військово-морських сил Збройних сил України від 03.05.2012 №333(1205/155).

Ухвалою суду від 21.11.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

18.12.2013 позивач через канцелярію суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 8 160,81 грн., з яких 7 860,00 грн. - сума основного боргу, 300,81 грн. - пеня за період з 18.12.2012 по 17.06.2013.

Відповідно до статі 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі викладеного, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2013 позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором надання послуг по маневруванню та буксуванню судів Військово-морських сил Збройних сил України від 03.05.2012 №333(1205/155) у розмірі 8 160,81 грн., з яких 7 860,00 грн. - сума основного боргу, 300,81 грн. - пеня за період з 18.12.2012 по 17.06.2013 підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позові (а.с. 3-5) та заяві про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 60-61). Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 599, 901, 903 Цивільного кодексу України, статті 193, 202 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору надання послуг по маневруванню та буксуванню судів Військово-морських сил Збройних сил України від 03.05.2012 №333(1205/155) в частині своєчасної і повної оплати за надані послуги по буксуванню та маневруванню судів.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.2013 не заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7 860,00 грн., заперечувала проти стягнення пені через відсутність вини відповідача у виникненні вказаної заборгованості, зазначивши в поясненнях на позовну заяву про стягнення заборгованості (а.с. 62), що відповідачем було вжито усіх можливих заходів щодо оплати заборгованості за договором надання послуг по маневруванню та буксуванню судів Військово-морських сил Збройних сил України від 03.05.2012 №333(1205/155), платіжне доручення було своєчасно надане для оплати до казначейської служби, проте органи Державного казначейства України забезпечували наприкінці 2012 бюджетного року виконання насамперед захищених статей видатків бюджету, до яких оплата послуг за вказаним договором 2012 року не відносилася, у зв'язку з чим платіжне доручення відповідача на користь позивача не було оплачено та повернуто до військової частини А4424 у зв'язку з несплатою у кінці грудня 2012 року. У 2013 році кошторисні призначення на данні видатки були передбачені, але фактичного надходження коштів на оплату даних послуг до військової частини не було. Вважає, що порушення зобов'язання сталося внаслідок випадку, незалежного від відповідача, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені (арк.с.62, 67).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

03.05.2012 між державним підприємством "Севастопольський морський торгівельний порт" (далі - позивач, виконавець) та військовою частиною А 4424 Військово-морських сил Збройних сил України (далі - відповідач, замовник) був укладений Договір надання послуг по маневруванню та буксуванню судів Військово-морських сил Збройних сил України №333(1205/155) (далі - Договір) (а.с. 10-12).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, виконавець зобов'язаний надати послуги, згідно заявки замовника, а замовник - прийняти та оплатити послуги.

Згідно з пунктом 1.2 Договору, послугами є надання маневрових та буксирувальних послуг суднами виконавця суднам Військово-морських Сил Збройних Сил України за обумовлену плату, згідно заявки Замовника.

Пунктом 3.2.1 Договору встановлено, що замовник, не пізніше ніж за 3 (три) доби до початку наданих послуг, надає заявку виконавцю. Відповідно до пункту 3.2.2 Договору, замовник сплачує платню за термін надання маневрових та буксирувальних послуг , за виключенням часу, коли судно не надавало послуги замовнику, яке іменується часом поза надання послуги.

Розмір та порядок оплати наданих послуг замовником встановлений у розділі 4 Договору, в якому, зокрема, зазначено , що за маневрові та буксирувальні послуги замовник сплачує виконавцю плату згідно з рахунками, актами виконаних послуг у 100 (сто) % розмірі протягом 15 банківських днів після надання, підписання акту та рахунку виконавцем та замовником та надходження коштів на реєстраційні рахунки замовника згідно плану асигнувань(пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору, після виконання послуг, передбачених заявкою замовника, складається акт наданих послуг, надається наряд (ордер), в якому вказується фактично затрачений час послуг, а судно надає витяг з суднового журналу, де вказано розхід паливно-мастильних матеріалів та витрачений час для надання маневрових та буксирувальних послуг Виконавець надає замовнику рахунок та акт наданих послуг на оплату.

У пункті 4.3. Договору визначена встановлена сторонам платня за час маневрових та буксирувальних послуг у розмірі:

- мб «Маяк» - 2 520,00 грн. в т.ч. ПДВ 420,00 грн.;

- лмб «Механик Репин» - 1 440,00 грн в т.ч. ПДВ 240,00 грн.;

- мб «Прогресс» - 2 520,00 грн. в т.ч. ПДВ 420,00 грн.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що у робочий час з 22.00 до 06.00 тарифна ставка збільшується на 25%. Відповідно до пункту 4.5. Договору , у суботу, неділю та святкові дні з 06.00 до 22.00 тарифна ставка збільшується на 50%, з 22.00 до 06.00 тарифна ставка збільшується на 100%.

Згідно з пунктом 4.7 Договору, загальна ціна за договором складає 60 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.

Вказаний Договір діє з дати підписання до повного виконання зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2012 року ( пункт 5.1 Договору).

У пункті 6.3 Договору зазначено, що у випадку затримки платежів більш ніж на 15 банківських днів після: отримання замовником рахунку виконавця та підпису акту приймання та здавання наданих послуг, надходження коштів згідно плану асигнувань, замовник сплачує на користь виконавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у відсотках(розмір облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу. Сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сторони встановили інший розмір процентів: 0 (нуль) процентів.

Додатковою угодою від 16.07.2012 №1 до Договору ціна за договором встановлена у розмірі 74 378,66 грн в т.ч. ПДВ 12 396,44 грн. (арк.с.13).

Додатковою угодою від 12.10.2012 №2 до Договору загальна ціна за договором встановлена у розмірі 99 898,66 грн в т.ч. ПДВ 16 649,77 грн. (арк.с.14).

На виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи з надання маневрових та буксирувальних послуг по перешвартовці суден ВСУ на суму 7 860,00 грн, що підтверджується відповідним актом приймання та здавання виконаних робіт від 26.11.2012 №б/н (арк.с.19).

Внаслідок неналежного виконання умов Договору, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 7 860,00 грн., що i стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання оплати послуг, що були надані йому позивачем, за договором надання послуг по маневруванню та буксуванню судів Військово-морських сил Збройних сил України від 03.05.2012 №333(1205/155).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статі 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 7 статі 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статі 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 4.1) замовник зобов'язаний сплатити виконавцю плату згідно з рахунками, актами виконаних послуг у 100 (сто) % розмірі протягом 15 банківських днів після надання, підписання акту та рахунку виконавцем та замовником та надходження коштів на реєстраційні рахунки замовника згідно плану асигнувань.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору, відповідачем були надані позивачу заявка від 28.09.2012 №524 на виконання буксирування плавучого крану з зовнішнього рейду до причалу на 01.10.2012 (а.с.16) та заявка від 26.10.2012 №716 на забезпечення перешвартування рк «Прилуки» з причалу на причал 27.10.2012 (а.с. 15).

Вказані послуги були надані відповідачу позивачем, що підтверджується згідно з пунктом 4.2. Договору ордерами від 01.10.2012 та від 27.10.2013 (а.с.17-18), а також актом приймання та здавання виконаних робіт від 26.11.2012 №б/н на суму 7 860,00 грн.

27.10.2012 позивачем був наданий відповідачу рахунок №2113 на сплату наданих йому послуг на суму 7 860,00 грн.(а.с.20).

За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статі 612 Цивільного кодексу України).

Оплата за надані послуги відповідачем станом на 18.12.2012 здійснена не була.

Згідно до статі 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, в якій зазначають обставини, на підставі яких пред'явлено претензію, докази, що підтверджують ці обставини, вимоги заявника, суму претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці та інше.

Претензією від 26.09.2013 №100-1692 позивач вимагав від відповідача у місячний строк повного виконання умов спірного договору від 03.05.2012 №333(1205/155) в частині оплати за надані послуги, проте відповіддю відповідача від 21.10.2013 зазначені вимоги були залишені без задоволення із посиланням на відсутність коштів у Міністерстві оборони України. Також у вказаній відповіді на претензію, відповідач зобов'язався погасити спірну заборгованість після надходження коштів на його рахунки (а.с. 21-23).

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих йому послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7 860,00 грн., що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач зазначив у поясненнях на позовну заяву, що платіжне доручення від 26.11.2012 №2 на оплату послуг з маневруванню та буксуванню судів за актом приймання та здавання виконаних робіт від 26.11.2012 №б/н та рахунком №2113 на суму 7 860,00грн. було своєчасно надане для оплати до казначейської служби. Проте органи Державного казначейства України забезпечували наприкінці 2012 бюджетного року виконання насамперед захищених статей видатків бюджету, до яких оплата послуг за вказаним договором 2012 року не відносилася, у зв'язку з чим вказане платіжне доручення відповідача не було оплачено та було повернуто до військової частини А4424 у зв'язку з несплатою у кінці грудня 2012 року. У 2013 році кошторисні призначення на данні видатки були передбачені, але фактичного надходження коштів на оплату даних послуг на рахунки відповідача не було здійснено.

Однак зазначені доводи відповідача є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина друга зазначеної статті).

Відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини справа "Терем ЛТД, Чечеткін Т.А., Юліус проти України" (заява № 70297/01) від 18 жовтня 2005 року та рішенні Європейського суду з прав людини справа „Войтенко проти України" (заява № 18966/02) від 29 червня 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів не може виправдати бездіяльність.

Тобто, відсутність бюджетних коштів не звільняє від відповідальності.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості з оплати отриманого товару відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за надані послуги в сумі 7 860,00 грн обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ний правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.3 Договору, що у випадку затримки платежів більш ніж на 15 банківських днів після отримання замовником рахунку виконавця та підпису акту приймання та здавання наданих послуг, надходження коштів згідно плану асигнувань, замовник сплачує на користь виконавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у відсотках(розмір облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.

Розмір пені, передбачений статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 17.11.2012 по 12.11.2013 у розмірі 564,11 грн., що не відповідало вимогам чинного законодавства, та був зобов'язаний судом привести розрахунок пені у відповідність до вимог чинного законодавства.

18.12.2013 позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій, зокрема, провів перерахунок пені, яка склала 300,81 грн. за період з 18.12.2012 по 17.06.2013.

Перевіривши наданий перерахунок пені за період з 18.12.2012 по 17.06.2013. у розмірі 300,81 (а.с. 60-61), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

В силу статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Санкції за прострочу виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 ГК України.

При цьому, частина перша статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Отже, відсутність вини відповідача у виникненні боргу перед позивачем не є винятковим випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір штрафних санкцій.

Зазначеної позиції дотримався Вищий господарський суду України у постанові від 23.02.2010 №37/134-09.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача про відсутність вини в його діях, як підставу для звільнення від відповідальності або зменшення її розміру, зокрема сплати пені.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором надання послуг по маневруванню та буксуванню судів Військово-морських сил Збройних сил України від 03.05.2012 №333 (1205/155) у розмірі 8 160,81 грн., з яких 7 860,00 грн. - сума основного боргу, 300,81 грн. - пеня за період з 18.12.2012 по 17.06.2013 такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А4424 Військово-морських сил Збройних сил України (вул. Дибенко, буд. 1-а, м. Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 24291870, р/р №35210001000515 в ГУ Державної казначейської служби України, МФО 824509) на користь державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт» (пл. Нахімова, буд. 3, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548, р/р №2600501885154 в СФ ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО384986) заборгованість у розмірі 8 160,81 грн. (вісім тисяч сто шістдесят грн. 81 коп.), у тому числі: 7 860,00 грн. - основного боргу, 300,81 грн. - пеня за період з 18.12.2012 по 17.06.2013.

3. Стягнути з військової частини А4424 Військово-морських сил Збройних сил України (вул. Дибенко, буд. 1-а, м. Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 24291870, р/р №35210001000515 в ГУ Державної казначейської служби України, МФО 824509) на користь державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт» (пл. Нахімова, буд. 3, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548, р/р №2600501885154 в СФ ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО384986) 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 24.12.2013.

Суддя Ю.В. Лотова