Постанова № 36264940, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 911/3323/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.11.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року

у справі № 911/3323/13 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

до дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по

експлуатації газового господарства» публічного акціонерного

товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

про стягнення 167 928,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 26.09.2013 року по справі № 911/3323/13 позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення 167 928,44 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25 625,49 грн. основного боргу, 36 213,49 грн. пені, 87 274,40 грн. інфляційних втрат, 18 815,06 грн. 3% річних та 3 358,57 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 26.09.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року по справі № 911/3323/13 скасувати в частині стягнення з відповідача 36 213,49 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідача пені у сумі 36 213,49 грн.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 27.11.2013 року представник скаржника надав суду свої пояснення по справі в яких, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами зазначеними в ній та просив оскаржуване рішення господарського суду Київської області скасувати в частині стягнення з відповідача 36 213,49 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення суду, яким відмовити позивачу у задоволенні цієї частини позову.

Представник ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у судовому засіданні 27.11.2013 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача так як, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Київської області законним та обгрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 26.09.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

20.12.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 06/10-2447 про закупівлю природного газу за державні кошти. Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 12.04.2011 року продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2011 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 12.04.2011 року до договору).

Пунктом 1 додаткової угоди № 5 від 03.10.2011 року до договору сторони домовились вважати договір № 06/10-2047 від 20.12.2010 року припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 12.04.2011 року до договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивач у період з січня 2011 року по вересень 2011 року поставив відповідачу природний газ на суму 10992596,69 грн., про що свідчать акти передачі-приймання природного газу. В свою чергу, відповідач за отриманий природний газ розрахувався з позивачем частково у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 25625,49 грн.

Так, у серпні 2013 року ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення 25625,49 грн. основного боргу, 36231,49 грн. пені, 87274,40 грн. інфляційної складової боргу, 18815,06 грн. 3% річних, а загалом 167928,44 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати переданого природного газу за договором № 06/10-2047 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року.

Відповідач заперечуючи проти заявлено позову зазначає про відсутність у нього боргу перед позивачем у розмірі 25625,49 грн. На підтвердження відсутності заборгованості, відповідач посилається на те, що платіжним дорученням № 1061 від 27.09.2011 року ним було перераховано на рахунок позивача 25625,54 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 26.09.2013 року по справі № 911/3323/13 позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення 167928,44 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25 625,49 грн. основного боргу, 36 213,49 грн. пені, 87 274,40 грн. інфляційних втрат, 18 815,06 грн. 3% річних та 3 358,57 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, платіжне доручення № 1061 від 27.09.2011 року на яке посилається відповідач як на підставу оплати за поставлений газ, не може вважатися належним доказом оплати боргу по договору № 06/10-2447 від 20.12.2010 року, оскільки з даного платіжного доручення вбачається, що грошові кошти у розмірі 25625,54 грн. були перераховані відповідачем за іншим договором, а саме № 06/10-2128.

Що стосується листа № 926 від 27.06.2012 року, згідно якого відповідач просив позивача перенести переплату в сумі 25625,49 грн. на договір № 06/10-2047 від 20.10.2010 року, судова колегія також не може вважати належним доказом відсутності заборгованості за договором поставки газу, оскільки, як вірно встановленого судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази досягнення згоди між сторонами про зарахування переплати в сумі 25625,49 грн. на договір № 06/10-2047 від 20.10.2010 року. Такі докази не були надані й до суду апеляційної інстанції.

При цьому, місцевий господарський суд вірно зазначив, що в разі, якщо на думку відповідача грошові кошти в сумі 25625,49 грн. перебувають на рахунку позивача без достатньої правової підстави, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про повернення зазначених грошових коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 25625,54 грн. Вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи та фактичними обставинами справи, а тому підлягає стягненню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати отриманого природного газу, позивач також просить стягнути з відповідача за період з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року (тобто в період з 11.02.2011 року по день набрання чинності додатковою угодою № 3 від 12.04.2011 року до договору -01.04.2011 року) пеню в сумі 36213,49 грн., за період з лютого 2011 року по травень 2013 року інфляційні втрати в сумі 87274,40 грн. та за період з 11.02.2011 року по 20.08.2013 року 3% річних в сумі 18815,06 грн.

Так, що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року (тобто в період з 11.02.2011 року по день набрання чинності додатковою угодою № 3 від 12.04.2011 року до договору -01.04.2011 року) в сумі 36213,49 грн. судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 12.04.2011 року у разі невиконанням покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, здійснивши перевірку правильності розрахунку пені за період з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року (тобто в період з 11.02.2011 року по день набрання чинності додатковою угодою № 3 від 12.04.2011 року до договору -01.04.2011 року), колегія суддів Київського апеляційного господарського вважає його арифметично вірним та обґрунтованим. Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в межах шести місяців від дня порушення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». При цьому судова колегія звертає увагу на те, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Щодо доводів скаржника про те, що на момент звернення позивача з даним позовом про стягнення пені строк позовної давності сплив, судова колегія вважає помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Між тим, пунктом 4 розділу 11 додаткової угоди № 3 від 12.04.2011 року до спірного договору, сторони погодили між собою, що ця додаткова угода набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2011 року.

Таким чином, з урахуванням того, що в період, за який стягується пеня, був чинним п. 9.3 договору щодо строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки, позивачем правомірно у межах строку позовної давності нарахована пеня в сумі 36213,49 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь за період з лютого 2011 року по травень 2013 року інфляційні втрати в сумі 87274,40 грн. та за період з 11.02.2011 року по 20.08.2013 року 3% річних в сумі 18815,06 грн.

3гідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних грунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає розрахунок арифметично вірним. Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87274,40 грн. інфляційних втрат та 18815,06 грн. 3% річних.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 25 625,49 грн. основного боргу, 36 213,49 грн. пені, 87 274,40 грн. інфляційних втрат та 18 815,06 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі № 911/3323/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013 року у справі № 911/3323/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3323/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 02.12.2013 року