Ухвала суду № 3626490, 24.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року справа №А37/269-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогосудді Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів Коршуна А.О., Проценко О.А.,

при секретарі Галоян О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційніскарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2007 року

у справі № А37/269-07 (2.11.12)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року позивач - відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі ВАТ «Південний ГЗК») подав до господарського суду Дніпропетровської області позов про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004651312/0 від 08.05.2007 року в сумі 964092,15 грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в діяльності товариства відсутнє порушення п. 1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; реалізація вугілля працівникам підприємства здійснювалась за ціною 50% від вартості на підставі колективного договору і відповідна діяльність не є торгівельною; при оформленні готівкових розрахунків за реалізоване працівникам підприємства вугілля не повинен застосовуватись реєстратор розрахункових операцій.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2007р. позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що реалізація вугілля працівникам підприємства не є операцією у сфері торгівлі, а тому на відповідні правовідносини не розповсюджуються положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Враховуючи, що реалізація вугілля здійснювалась за ціною, що складає 50% від його вартості, у позивача була відсутня мета на отримання прибутку.

Отже, операції ВАТ "Південний ГЗК" з пільгового продажу вугілля робітникам підприємства не підпадає під існуюче нормативне визначення поняття торгівлі.

Таким чином, позивач при реалізації вугілля працівникам підприємства не повинен був застосовувати РРО, що свідчить про відсутність порушень п. 1 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2007р., у справі №А37/269-07 та прийняти нову постанову суду, якою повністю відмовити в задоволенні позову ВАТ «Південний гірничо збагачувальний комбінат».

На думку апелянта, судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що позивачем за готівкові кошти через касу підприємства шляхом оформлення прибуткових (видаткових) касових ордерів проводились розрахункові операції з реалізації вугілля без застосування належним чином зареєстрованого, опломбованого реєстратора розрахункових операцій. Реалізація вугілля проводилася на підприємстві згідно до п. 6.16 колективного договору між правлінням ВАТ "Південний ГЗК" та профспілковим комітетом ВАТ "Південний ГЗК", який укладено у відповідності до Закону України "Про колективні договори та угоди" та на виконання глави 2 Кодексу законів про працю.

Випадки, при яких не застосовуються реєстратори розрахункових операцій, передбачені ст.9 Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-Ш «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: п. 1 даної статті визначено, що реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва і наданні послуг підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, у випадку проведення розрахунків в касах таких підприємств з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку. Реалізоване вугілля не є продукцією власного виробництва. Оскільки розрахункові операції в готівковій формі, за якими на ВАТ "Південний ГЗК" реалізовувалося вугілля, не регламентуються ст.9 Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-Ш "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", проведення зазначених розрахункових операцій повинно бути організоване на підприємстві у відповідності до вимог п.1 ст. З Закону України від 01.06.2000 р. №1776-111 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» чітко передбачає випадки застосування або не застосування реєстраторів розрахункових операцій та не ставить їх в залежність від отримання чи не отримання при цьому прибутку.

Крім того, Кодекс законів про працю України та Закон України від 01.06.2000 р. №1776-111 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» мають різний предмет правового регулювання, трудові та торгівельні відносини є різними за своєю природою. З наведеного можна зробити висновок щодо безпідставності віднесення виконання умов колективного договору з забезпечення працівників підприємства вугіллям шляхом реалізації останнього, тільки до предмету регулювання законодавства про працю.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що статтями 1, 3 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України) визначено, що КзпП України регулює трудові відносини працівників усіх підприємств. Відповідно до Закону України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.1993р. №3356 та на виконання вимог глави 2 КзпП України, між правлінням та профспілковим комітетом ВАТ «Південний ГЗК» на 2006 рік було укладено колективний договір.

Згідно умов колективного договору ВАТ «Південний ГЗК» зобов'язалось забезпечити необхідним вугіллям працівників підприємства, які мають індивідуальні не газифіковані будинки, за ціною 50% від вартості придбаного вугілля, що й було фактично виконано підприємством у 2006р. Тобто, ВАТ «Південний ГЗК» уклало колективний договір, не маючи на меті отримання прибутку.

На відміну від КЗпП України, Закон №1776 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. Отже дія цього Закону не поширюється на трудові відносини працівників підприємств.

У судовому засіданні представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень щодо неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.07р. без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, податковою проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Південний гірничо збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

За наслідками перевірки податковим органом був складений Акт №56/08-06-235/00191000 від 25.04.2007р. від 27.01.2007 року, яким встановлено порушення п.1 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Податкова зазначила, що підприємством проводились розрахункові операції з реалізації вугілля працівникам підприємства без застосування РРО на загальну суму 192818,43грн. На підставі зазначеного до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 964092,15 грн., про що винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004651312/0 від 08.05.2007р.

Зазначене рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, виходячи з такого.

Відповідно до п.1 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Колегія суддів зазначає, що законодавчо чітко визначена сфера застосування вказаного Закону - торгівля, громадське харчування та послуги.

Згідно з пунктом 2 Порядку заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108 (чинна на час проведення операцій з реалізації вугілля) торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Аналіз чинного законодавства та матеріалів справи свідчить про правомірність висновку позивача стосовно того, що реалізація вугілля працівникам підприємства не є операцією у сфері торгівлі, а тому на відповідні правовідносини не розповсюджуються положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Так, позивачем у 2006 році реалізовано працівникам підприємства вугілля на загальну суму 192818,43грн. Приймання готівкових коштів від покупців було оформлено прибутковими касовими ордерами, що находяться в матеріалах справи.

Згідно ст.. ст.. 1, 3 Кодексу законів про працю України визначено, що КзпП України регулює трудові відносини працівників усіх підприємств. Відповідно до Закону України «Про колективні договори та угоди» від 01.07.1993р. №3356 та на виконання вимог глави 2 КзпП України, між правлінням та профспілковим комітетом ВАТ «Південний ГЗК» на 2006 рік було укладено колективний договір.

Згідно умов колективного договору ВАТ «Південний ГЗК» зобов'язалось забезпечити необхідним вугіллям працівників підприємства, які мають індивідуальні не газифіковані будинки, за ціною 50% від вартості придбаного вугілля.

Враховуючи, що реалізація вугілля здійснювалась за ціною 50% від вартості у позивача була відсутня мета на отримання прибутку.

Крім того, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності" торгівля - будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.

Колективний договір, внаслідок якого у підприємства та робітника виникли права та обовязки за спірними операціями, не є цивільно-правовим договором, оскільки укладення такого договору регулюється нормами Кодексу законів про працю України та Законом України "Про колективні договори та угоди".

Отже, діяльність ВАТ "Південний ГЗК" з продажу вугілля не підпадає під існуюче нормативне визначення поняття торгівлі.

Таким чином, позивач при реалізації вугілля працівникам підприємства не був зобовязаний застосовувати РРО, що свідчить про відсутність порушень п. 1 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є таким, що прийнято в порушення норм чинного законодавства, а саме ст. 250 ГК України, яка передбачає наступне.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Системний аналіз гл. 27 ГК України та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» свідчить про те, що у даному випадку податковим органом до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції, строки застосування яких визначено ст. 250 ГК України.

Як свідчить додаток №17 до акту перевірки, податковою застосовані штрафні санкцій за період з 11.01.2006р. по 05.05.2006р. у сумі 36053,94 грн. У звязку з тим, що штрафні санкції були застосовані 08.05.2007р., тобто з пропуском терміну застосування адміністративно господарських санкцій відповідно до ст.. 250 ГК України, слід визнати, що оспорюване податкове повідомлення рішення не відповідає також нормам ГК України.

Виходячи з наведеного та керуючись приписами ст.. 200 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2007р., по справі № А37/269-07 є обґрунтованою та правомірною, а отже не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо металургійного комплексу у м. Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2007 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухваламоже бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 06.04.2009 р.

Головуючий суддя: Туркіна Л.П.

Судді: Коршун А.О.

Проценко О.А.