Постанова № 36264154, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/10416/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2013р.

у справі №910/10416/13 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр»

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

про стягнення 113 173,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Тельманівський кар'єр» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення суми основного боргу по передплаті у розмірі 95 300,00 грн., суму штрафної неустойки у вигляді пені в розмірі 14 898,10 грн., суму 3% річних в розмірі 2 975,60 грн., а також про стягнення судового збору.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.05.2013р. №905/3732/13 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013р. №910/10416/13 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 113 173,70 грн. передано з доданими до неї документами за підсудністю до Господарського суду Київської області.

18 червня 2013р. Господарським судом Київської області було порушено провадження у справі №910/10416/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр».

29.08.2013р. Господарським судом Київської області прийнято рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Тельманівський кар'єр» задоволені частково, стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь позивача 95 300,00 грн. грошових коштів, 2 975,60 грн. трьох процентів річних, 7 413,11 грн. пені, 2 113,77 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2013р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що при вирішенні справи господарським судом не було взято до уваги положення п. 4.5. Договору, за яким покупець (позивач у справі) має самостійно здійснити вивіз товару зі складу продавця (відповідача у справі), а також безпідставно визнано неналежними доказами вантажну митну декларацію №100190000/2012/320075 від 22.05.2012р. та №100190000/2012/325757 від 11.07.2012р., прибуткову накладну №13 від 22.05.2012р. та №24 від 11.07.2012р. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не застосовано матеріальну норму права, яка підлягала застосуванню при спірних правовідносинах, а саме ст. 689 Цивільного кодексу України.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Тельманівський кар'єр», не скористався правом, наданим йому ст. 96 ГПК України, та не надав апеляційному суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Синиця О.Ф. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та призначено розгляд справи на 21.10.2013р.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 28.10.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи у складі судової колегії головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

В судове засідання 28.10.2013р. представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду спору були повідомлені належним чином. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. розгляд справи відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 21.10.2013р. та 18.11.2013р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Правовідносини Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр», як покупця, та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, як постачальника, виникли на підставі Договору поставки №03/01/11.

У відповідності ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідника. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Так, укладеним позивачем та відповідачем Договором поставки №03/01/11 передбачено, що постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти покупцеві запасні частини до імпортної техніки на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору орієнтовна вартість Договору складає 2 000 000,00 грн.

Стаття 3 Договору визначає, що оплата здійснюється шляхом перерахування авансу в розмірі 60% від вартості товару, що вказана у специфікації та узгоджена з покупцем, на поточний рахунок продавця протягом 5-ти банківських днів з моменту узгодження заявки постачальником. Інша частина в розмірі 40% вартості товару перераховується на поточний рахунок продавця протягом 5-ти банківських днів після приймання товару представника покупця на складі продавця у м. Києві.

Статтею 4 Договору передбачено, що підставою для здійснення замовлення товару є заявка покупця. Про узгодження та прийняття заявки до виконання, уповноважений представник продавця повідомляє представника покупця за допомогою телефонного факсимільного чи електронного зв'язку. На кожну узгоджену партію товару продавець зобов'язаний надати покупцеві наступні супровідні документи: рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна. Продавець зобов'язаний поставити товар на склад у м. Києві протягом 21 дня з моменту оплати на умовах, передбачених п. 3.1. даного Договору. Покупець здійснює самовивіз товару зі складу постачальника в м. Києві.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 95 300,00 грн. на підставі п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що, як вказує позивач, відповідачем не було передано товар у строк, визначений Договором, а також стягнення суми пені та 3% річних.

Як встановлено апеляційним судом вище, Договором передбачений наступний порядок поставки та оплати товару:

- по-перше, протягом 5-ти банківських днів з моменту узгодження заявки позивач здійснює перерахування авансу у розмірі 60% від вартості товару, що вказана у специфікації;

- по -друге, протягом 21-го дня з моменту здійсненої позивачем передплати відповідач поставляє товар на свій склад у м. Києві;

- по-третє, позивач здійснює самовивіз товару зі складу відповідача у м. Києві;

- по-четверте, позивач оплачує іншу частину вартості товару протягом 5-ти банківських днів після приймання товару на складі відповідача у м. Києві.

Як вбачається, позивач платіжним дорученням №338 від 23.04.2012р. на суму 84 512,65 здійснив 100% передплату замовленого товару (шток 152-1646, гайка 7-9250, ущільнення 9х3579, ущільнення 167-2220, ущільнення 255-3289, ущільнення 6Е-0495, ущільнення - 192-1425, кільце 167-2440, кільце 9М-5894, кільце 108-0122), а також платіжним дорученням №338 від 11.05.2012р. на суму 33 171,82 грн. (сальник кат. №421-09-11310, втулка кат. №421-70-11251, прокладка №421-70-11432, кільце кат. №421-70-11442, палець кат. №421-70-11910, палець кат. №421-70-11022, втулка кат. №421-7021240, ущільнююче кільце кат. №423-7011210, рем. комплект кат. №707-9957310, рем. комплект кат. №707-99-66360).

Таким чином, виходячи з умов Договору, відповідач мав здійснити поставку товару на свій склад у м. Києві до 14.05.2012р. та до 01.06.2012р. відповідно.

Матеріали справи містять відомості про те, що відповідач поставив замовлений та оплачений позивачем товар на свій склад у м. Києві із порушенням строку, встановленого Договором, а саме на 7 днів та 39 днів відповідно, про що свідчать видаткові накладні №13 від 22.05.2012р. та №24 від 11.07.2012р., а також вантажні митні декларації.

Умови Договору визначають обов'язок позивача здійснити самовивіз товару зі складу відповідача у м. Києві.

Апеляційним судом встановлено часткове здійснення позивачем обов'язку з самовивозу товару, а саме на суму 18 871,82 грн. (видаткова накладна №РН-63 від 25.06.2012р.). По цій видатковій накладній позивачем було отримано наступний товар: сальник кат. №421-09-11310 - 4 шт., прокладка кат. №421-70-11432 - 2 шт., кільце кат. №421070-11441 - 2 шт., ущільнююче кільце кат. №423-7011210 - 8 шт., рем. комплект кат. №707-9957310 - 2 шт., рем. комплект кат. №707-99-66360 - 1 шт.

Також в матеріалах справи міститься акт огляду запчастин фронтального завантажувача КОМАЦУ WA470-6, складений 07.06.2012р. позивачем в односторонньому порядку. В цьому акті позивачем відображено те, що 07.06.2012р. ним були отримані запчастини до завантажувача КОМАЦУ WA470-6: сальник кат. №421-09-11310 - 4 шт., втулка кат. №421-70-11251 - 2 шт., прокладка кат. №421-70-11432 - 2 шт., кільце кат. №421-70-11442 - 2 шт., палець кат. №421-70-11910 - 2 шт., палець кат. №421-70-11922 - 2 шт., ущільнююче кільце кат. №423-7011210 - 8 шт., при огляді яких було виявлено їх неоригінальність виробництва «Комацу».

Даний акт судом не може бути прийнятий як належний доказ у розумінні ст. 34 ГПК України, так як він складений в односторонньому порядку всупереч п. 5.3. Договору поставки.

Решта товару, поставленого відповідачем на свій склад у м. Києві, позивачем вивезена не була.

В матеріалах справи відсутні докази того, що товар, який знаходиться на складі відповідача і мав був отриманий позивачем, був неналежної якості. Навпаки суду наданий сертифікат, з якого вбачається, що шток за номером 152-1646 каталогу було виготовлено з високоякісних матеріалів і з особливою ретельністю, щоб виконати всі вимоги замовника. Ця продукція є оригінальною продукцією фірми САТ (Caterpillar).

Таким чином, має місце та обставина, за якої саме позивач, є таким, що не виконав зобов'язання по самовивозу товару зі складу відповідача в м. Києві.

З огляду на наведене, є безпідставним посилання позивача на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України як на підставу для повернення суми передплати.

Так, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Застосування ч. 2 ст. 693 можливе у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не здійснив передачу товару покупцеві у встановлений строк.

В даному випадку можливість передачі товару відповідачем пов'язана із тим, що саме позивач має виконати певну дію - з'явитися на склад відповідача та отримати товар.

Апеляційний суд також відмічає про неправомірність застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що дана стаття стосується безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення.

Правовідносини позивача та відповідача виникли на підставі Договору поставки, який згідно п. 9.1. діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов Договору. Отже, і на момент вирішення спору Договір поставки є чинним, оскільки залишаються невиконаними зобов'язання по ньому.

Згідно з ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, оскільки позивач, з'явившись на склад відповідача відмовився отримати товар, і при цьому судом не встановлено причин та підстав такої відмови, з якими закон або договір пов'язує право на таку відмову, то відсутні підстави стверджувати про те, що відповідач не здійснив поставку позивачеві, а отже у позивача не виникає право вимагати повернення суми передплати.

Крім того, як вбачається позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення постачання товару за період з 15.05.2012р. по 27.05.2013р. за першу партію товару та з 01.06.2012р. по 27.05.2013р. за другу партію товару. Разом заявлено до стягнення суму пені 14 898,10 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що при несвоєчасному відвантаженні товару продавець (відповідач у справі) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості недопоставленого комплекту товару.

Апеляційним судом вище встановлено факт прострочення відповідачем поставки товару на свій склад у м. Києві, а саме: партія товару, що мала були поставлена на склад до 14.05.2012р. була поставлена 22.05.2012р. (прострочка у 7 днів), а партія товару, яка мала бути поставлена на склад до 01.06.2012р. була поставлена 11.07.2012р. (прострочка у 39 днів).

Апеляційний суд здійснив розрахунок розміру пені за прострочення відповідачем поставки товару на свій склад у м. Києві, яка склала 4 352,20 грн. та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 2 975,60 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягає задоволенню, виходячи з того, що даною нормою розглядаються умови відповідальності боржника за порушенням ним саме грошового зобов'язання.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2013 р. у справі №910/10416/13 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2013 р. у справі №910/10416/13 в наступні редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» (87123, Донецька обл., Тельманівський район, с. Гранітне, вул. Южна, буд. 21, код ЄДРПОУ 04628681) 4 352,20 (чотири тисячі триста п'ятдесят дві грн. 20 коп.) грн. суми пені.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» (87123, Донецька обл., Тельманівський район, с. Гранітне, вул. Южна, буд. 21, код ЄДРПОУ 04628681) 1 147,00 (одна тисяча сто сорок сім грн. 47 коп.) грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» (87123, Донецька обл., Тельманівський район, с. Гранітне, вул. Южна, буд. 21, код ЄДРПОУ 04628681) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 43,54 (сорок три грн. 54 коп.) грн.. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 74,85 (сімдесят чотири грн. 85 коп.) грн.

6. Справу №910/10416/13 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця