Ухвала суду № 3626319, 11.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Козаченко А.В.

Суддя - доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2009 року справа № 2-а-28582/08/0570

зал судового засідання № 3 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Геращенко І. В.

при секретарі судового засіданняМалашкевич С. А.

Литвіновій Л. О.за участю представників від: позивача:не з'явився, належним чином повідомлений,відповідача:Кирєєв В. В. за дов. № 10576/10/10 від 24 березня 2008 року,розглянувши у відкритому судовому Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

засіданні апеляційну скаргу з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 4 грудня 2008 року (повний текст постанови складений 9 грудня 2008 року)

по адміністративній справі № 2-а-28582/08 (суддя Козаченко А.В.)

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична

компанія» в інтересах відокремленого підрозділу Шахта «Жовтневий рудник»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» в інтересах відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» звернулося 30 жовтня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2 3) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22 вересня 2008 року № 0005341312/0/33769/10/15-16-23/3 про застосування штрафної санкції в розмірі 2499 грн. 25 коп. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання за користування надрами загальнодержавного значення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду (арк. справи 35-36) від 4 грудня 2008 року позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в інтересах відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» був задоволений повністю, визнане недійсним податкове повідомлення - рішення від 22 вересня 2008 року № 0005341312/0/33769/10/15-16-23/3.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Під час судового розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивача до судового засідання не з'явилися, проте як вбачається з поштового повідомлення (арк. справи 46) процесуальні документи про визначення дати та часу слухання отримали своєчасно.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі за текстом ДП ДВЕК) є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України під № 33161769, що підтверджується довідкою (арк. справи 17), та здійснює діяльність на підставі статуту (арк. справи 15-16).

Відокремлений підрозділ «Шахта «Жовтневий рудник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі за текстом - ВП "Шахта "Жовтневий рудник" ДП ДВЕК) діє на підставі Положення (арк. справи 18-19), відповідно до якого не є юридичною особою.

Упродовж 10 та 11 вересня 2008 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі за текстом СДПІ у м. Донецьку) проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань, а саме своєчасності сплати до бюджету збору за спеціальне користування водними ресурсами по розрахунку за 2 квартал 2008 року від 4 серпня 2008 року № 7586 та плати за користування надрами для видобування вугілля камяного по розрахунку за 2 квартал 2008 року від 4 серпня 2008 року № 7585. За результатами перевірки складений акт від 17 вересня 2008 року № 877/15-16-23/3-33577425 (арк. справи 12-13).

На підставі зазначеного акту перевірки 22 вересня 2008 року відповідачем прийняте оспорюване позивачем податкове повідомлення рішення № 0005341312/0/33769/10/15-16-23/3 (арк. справи 14), яким визначено про порушення ВП "Шахта "Жовтневий рудник" ДП ДВЕК граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з плати за користування надрами, передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та застосування на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону штрафу в розмірі 10 % на суму 2499 грн. 25 коп. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 24992 грн. 53 коп.

Мотивувальна частина акту перевірки містить посилання на те, що відповідно до розрахунку плати за користування надрами за 2 квартал 2008 року від 4 серпня 2008 року № 7585 узгоджене податкове зобовязання позивача дорівнює 72078 грн. 00 коп. із граничним терміном сплати 19 серпня 2008 року, яке фактично сплачене 19 серпня 2008 року за рахунок переплати в розмірі 47085 грн. 47 коп. та 27 серпня 2008 року відповідно до платіжного доручення № 15260 із призначенням платежу «Плата за користування надрами за 1 квартал 2008 року» в розмірі 24992 грн. 53 коп.

Пунктом 13 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року N 77/97-ВР зі змінами та доповненнями) збір за спеціальне використання природних ресурсів віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом Закон від 21 грудня 2000 року № 2181-III)встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обовязкових платежів), включаючи нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

За підпунктом "б" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закон від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або у податковому розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного Закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Інструкцією про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 р. N 207/472/51/157 (у редакції наказу від 13 червня 2000 р. N 51/128/307/128), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за N 20/2460, визначено наступне:

- базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу, розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, зазначеними в пункті 2.2 цієї Інструкції, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пункт 6.1);

- плата до бюджетів сплачується за місцезнаходженням родовища корисних копалин щокварталу протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку плати, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а за видобуток корисних копалин у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони - за місцезнаходженням платника (пункт 6.4).

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, встановлені статтею 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III).

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів затримки.

Колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що 4 серпня 2008 року ВП "Шахта "Жовтневий рудник" ДП ДВЕК до СДПІ у м. Донецьку надано розрахунок вх. № 7585 плати за користування надрами для видобування корисних копалин, виходячи з обсягів погашених запасів корисних копалин, за 1 півріччя 2008 року (арк. справи 52), в якому було зазначено про нарахування до сплати за попередній звітний 1 квартал 2008 року суми 65844 грн. (рядки 17, 18) та за 2 квартал 2008 року - суми 72078 грн. (рядки 20, 21). Граничний термін внесення плати за користування надрами за 2 квартал 2008 року 19 серпня 2008 року.

Згідно наявної в матеріалах справи відомості руху грошових коштів ВП "Шахта "Жовтневий рудник" ДП ДВЕК за 30 липня 2008 року (арк. справи 8) платіжним дорученням від 30 липня 2008 року № 13647 була внесена плата за користування надрами - аванс за 2 квартал 2008 року в розмірі 6700 грн. Згідно листа ДП ДВЕК надісланого на адресу керівництва СДПІ у м. Донецьку від 31 липня 2008 року № 7-628 (арк. справи 31) було вказано на те, що при зазначені правильного коду статистики, замість ВП "Шахта "Жовтневий рудник" була помилково зазначена шахта Скочинського, у зв'язку з чим ДП ДВЕК просило зарахування провести саме по шахті "Жовтневий рудник". Як вбачається з зворотнього боку облікової картки ВП "Шахта "Жовтневий рудник" (арк. справи 54-55) ДП ДВЕК 30 липня 2008 року за платіжним дорученням № 13647 зарахувало 6700 грн. плати за користування надрами та використало ці грошові кошти для погашення штрафних санкцій та нарахованої у зв'язку з цією сплатою пені. За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції про те, що за призначенням платежу 6700 грн. ВП "Шахта "Жовтневий рудник" ДП ДВЕК були перераховані до настання граничного строку по сплаті за користування надрами саме за 2 квартал 2008 року.

В матеріалах справи (арк. справи 7) наявна відомість руху грошових коштів ВП "Шахта "Жовтневий рудник" ДП ДВЕК за 18 серпня 2008 року, відповідно до якої платіжним дорученням № 15174 до бюджету сплачено 65378 грн. із призначенням платежу за користування надрами за 2 квартал 2008 року. З зворотнього боку облікової картки вбачається (арк. справи 56-59), що СДПІ у м. Донецьку частково використало сплачену суму 65378 грн. для погашення недоїмки, тому на час відображення нарахованої суми плати за користування надрами в розмірі 72078 грн. по розрахунку № 7585 залишок суми з платіжного доручення № 15174 складав 47085 грн. 47 коп.

Таким чином, фактично податкове зобовязання ВП "Шахта "Жовтневий рудник" ДП ДВЕК по платі за користування надрами за розрахунком за 1 півріччя 2008 року в розмірі 72078 грн. було сплачено своєчасно, до настання граничного терміну 19 серпня 2008 року ( 6700 грн. 00 коп. (30 липня 2008 року) + 65378 грн. 00 коп. (18 серпня 2008 року) = 72078 грн.). Проте, СДПІ у м. Донецьку завдяки перерозподілу без згоди платника сплачених сум плати за користування надрами визначило за 2 квартал 2008 року недоїмку в розмірі 24992 грн. 53 коп. та нарахувало штрафні санкції в розмірі 2499 грн. 25 коп. за несвоєчасну сплату самостійно визначеної податковим органом суми боргу.

Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав суду доказів наявності законних підстав для проведення цього перерозподілу без дозволу позивача на здійснення подібних дій.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається ДПІ як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми ПДВ у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.99 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушила право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, та всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довела під час судового розгляду правомірність прийнятого нею рішення.

Виходячи з вищевикладеного колегія судів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 22 вересня 2008 року № 0005341312/0/33769/10/15-16-23/3 щодо застосування штрафної санкції в розмірі 2499 грн. 25 коп. за несвоєчасне внесення плати за користування надрами, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-28582/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-28582/08 залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 11 березня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 12 березня 2009 року.

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді: І.В.Геращенко

С.А.Малашкевич