Рішення № 36263105, 23.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №344/9524/13-ц

Провадження №22ц/779/3082/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.

секретаря Турів О.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача Новосад С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

26.06.2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №833/2008 від 04.04.2008 року в сумі 38787,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 310025,77 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_4 кредитного договору №833/2008 від 04.04.2008 року, останній отримав кредит у розмірі 30326,34 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,59% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 01.04.2033 року. Відповідно до п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов'язався повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом шляхом перерахування мінімально необхідного платежу в сумі 380,22 доларів США до 10 числа поточного місяця.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 04.04.2008 року між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язалися перед кредитором відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_4 усіх зобов'язань, які виникли з кредитного договору №833/2008 від 04.04.2008 року. Відповідальність поручителів і боржника є солідарною.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 30.04.2013 року за ним наявна заборгованість в загальній сумі 38787,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 310025,77 грн., а саме: 29456,28 доларів США, що еквівалентно 235444,05 грн. - заборгованість по кредиту; 5689,15 доларів США, що еквівалентно 45473,38 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 609,10 доларів США, що еквівалентно 4868,54 грн. - пеня за порушення строку сплати кредиту; 3032,63 долари США, що еквівалентно 24239,81 грн. - штраф. У зв'язку з наведеним позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра». Вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №833/2008 від 04.04.2008 року в сумі 310025 грн. 77 коп.; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №833/2008 від 04.04.2008 року в сумі 310025 грн. 77 коп.; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» 3100 грн. 26 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення про дострокове повернення всієї суми кредиту, суд не дослідив характеру заборгованості, а саме яка сума кредиту є простроченою. З поданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити розмір простроченої заборгованості по тілу кредиту, так як виводилася тільки сума загальної заборгованості за кредитом. Згідно даного розрахунку всього ним було сплачено на погашення заборгованості перед позивачем 17468,88 доларів США при сумі кредиту 30000 доларів США. Таким чином на погашення боргу ним сплачено більше половини суми кредиту і при цьому кредитор обліковує заборгованість в сумі 38787,16 доларів США.

Апелянт вказує, що задовольняючи позов в частині стягнення з нього неустойки, суд, всупереч вимог процесуального законодавства, не дав правового обґрунтування одночасного стягнення з нього за порушення порядку внесення щомісячних платежів пені в розмірі подвійної облікової ставки та штрафу в розмірі 10% від суми кредиту. Застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання договірного зобов'язання) суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому апелянт зауважив, що позивач за несвоєчасне внесення відповідачем щомісячних платежів нарахував і пеню, і штраф, при тому, що в п. 5.3. кредитного договору сторони погодили право банку нараховувати позичальнику штраф у розмірі 10% від суми кредиту за всі інші порушення договору, за винятком прострочення платежів.

Також апелянт вважає, що суд неправильно відхилив його доводи, наведені в заяві про скасування заочного рішення, та відмовив йому у зменшенні розміру неустойки відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Крім того, апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, як поручителя за кредитним договором, суд не врахував визначеного п. 2.1. договору поруки обов'язку банку при порушені позичальником кредитного зобов'язання направити поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника. Вимога до поручителя є підставною лише за наявності такого повідомлення.

З цих підстав просить заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_4 проведено відповідно до умов кредитного договору з урахуванням всіх оплат, здійснених відповідачем. Що стосується нарахування штрафу в розмірі 10% від суми кредиту, то такий нарахований відповідно до п. 5.3. договору за невиконання кредитного договору про надання банку державного акту на земельну ділянку, яка придбавалась відповідачем за кредитні кошти і передана банку в іпотеку, що передбачено п. 4.3.6.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не повністю.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №833/2008, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 30326,34 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,59% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 01.04.2033 року (а.с. 9-11).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 04.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра», в подальшому назву якого змінено на ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори поруки (а.с. 12-13), відповідно до яких поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором всім своїм майном та грошовими коштами за належне виконання позичальником ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30.04.2013 року за ним наявна заборгованість в загальній сумі 38787,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 310025,77 грн., а саме: 29456,28 доларів США, що еквівалентно 235444,05 грн. - заборгованість по кредиту; 5689,15 доларів США, що еквівалентно 45473,38 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 609,10 доларів США, що еквівалентно 4868,54 грн. - пеня за порушення строку сплати кредиту; 3032,63 долари США, що еквівалентно 24239,81 грн. - штраф. Наведене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №833/2008 від 04.04.2008 року (а.с. 7-8), проведеним позивачем з урахуванням всіх проплат, проведених позичальником.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, ухвалюючи рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором №833/2008 від 04.04.2008 року в розмірі 310025,77 грн., суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_4, незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, належним чином їх не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, за яку відповідачі несуть солідарну відповідальність.

Доводи апелянта про те, що суд не дослідив характеру заборгованості, а з поданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити розмір простроченої заборгованості по тілу кредиту, так як виводилася тільки сума загальної заборгованості за кредитом, не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не надано суду належних доказів, які б спростовували наведену в розрахунку суму заборгованості, а сам розрахунок проведений банком з урахуванням всіх проплат здійснених позичальником.

Твердження апелянта про те, що суд не дав правового обґрунтування одночасного стягнення з нього за порушення порядку внесення щомісячних платежів пені в розмірі подвійної облікової ставки та штрафу в розмірі 10% від суми кредиту, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, спростовуються умовами п. 5.2. кредитного договору, якими передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, а згідно п. 5.3. кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п. 4.3. за виключенням п.п. 4.3.3., 4.3.4. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору, за кожен випадок.

Посилання представника апелянта в судовому засіданні на те, що позов обґрунтований тільки невиконанням грошового зобов'язання і згідно позовної заяви позивач не вказав, що саме порушення відповідачем ОСОБА_4 умов п. 4.3.6. є підставою для нарахування останньому штрафної санкції у вигляді 10% від суми кредиту, не заслуговують на увагу, оскільки позивач як на підставу позову вказав на невиконання відповідачами умов кредитного договору та договорів поруки.

За приписами ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони кредитного договору №833/2008 від 04.04.2008 року на добровільних засадах визначили усі його умови, які прописані чітко і зрозуміло, в тому числі і щодо одночасного стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором та штрафу у разі порушення п. 4.3. договору за виключенням п.п. 4.3.3. та 4.3.4.

Безпідставними є твердження апелянта про те, що суд неправильно відхилив його доводи, наведені в заяві про скасування заочного рішення, та відмовив йому у зменшенні розміру неустойки відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки такі положення можуть бути застосовані судом лише за заявою відповідача (п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»). В матеріалах справи відсутні будь-які заяви апелянта про зменшення розміру неустойки, які судом першої інстанції могли б бути враховані при ухваленні оскаржуваного рішення.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, як поручителя за кредитним договором, суд не врахував визначеного п. 2.1. договору поруки обов'язку банку при порушені позичальником кредитного зобов'язання направити поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника, а вимога до поручителя є підставною лише за наявності такого повідомлення, оскільки пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»). Крім того, поручителем ОСОБА_5 рішення суду в цій частині не оскаржувалося.

За наведених обставин та з урахуванням норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ КБ «Надра» про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №833/2008 від 04.04.2008 року.

Разом з тим, при вирішенні питання судових витрат судом не враховано положення ст. 88 ЦПК України щодо пропорційного їх розподілу, а тому неправильно стягнуто ці витрати з відповідачів у солідарному порядку. Згідно платіжного доручення №84679190 від 17.06.2013 року позивачем ПАТ КБ «Надра» при подачі позовної заяви в суд оплачено 3100,26 грн. судового збору. Таким чином, вказану суму судового збору слід розподілити між відповідачами, стягнувши з них на користь позивача по 1033,42 грн. з кожного.

Тому в цій частині рішення суду слід змінити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року в частині судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та ОСОБА_6, жителя АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», місцезнаходження якого м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456, - 3100 грн. 26 коп. судового збору по 1033 грн. 42 коп. з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ковалюк Я.Ю.

Шалаута Г.І.