Ухвала суду № 3626310, 15.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                             Головуючий в 1 інстанції – Шальєва В.А.

                                                                                Суддя-доповідач – Горбенко К.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2008 року                                                                            справа № 22-а-10659/08

приміщення суду за адресою:  м. Донецьк бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:  Горбенко К.П.,

суддів:                        Миронової Г.М.,

                                    Яманко В.Г.,

при секретарі: Білоус К.І.

за участю представника відповідача: Петрова А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного судувід9 липня  2008 року по адміністративній справі

№ 2-а-5813/08 (суддя Шальєва В.А.)

за позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

до

про

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

  в с т а н о в и в:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 липня  2008 року у справі № 2-а-5813/08 позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволені. Визнано противоправним податкове повідомлення-рішення № 0007411542/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька 29.11.2007 року, про застосування до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" штрафних санкцій в розмірі 95231,04 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

20.10.2005 р. позивач взагалі не сплачував податок на додану вартість платіжними документом, який вказаний в акті перевірки.

Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго" зареєстровано в якості суб'єкта господарювання рішенням на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 23.02.2001 виконавчим комітетом Донецької міської ради р. (а.с. 15), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 03337119 (а.с. 3), перебуває на податковому обліку в ДП1 у Ворошиловському районі м. Донецька, зареєстроване в якості платника податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку № 07282047.

Відповідач ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.

С матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Ворошиловському райоглі м. Донецька була проведена невиїзна документальна перевірка ОКП „Донецьктеплокомунен^рію" з питань своєчасної сплати узгоджених  сум   податкових  зобов'язань,  за результатами  якої був  складений  акт №   1068/15-2/03337119 від 27.11.2007 р. Вказаним актом відповідачем були встановлені порушення, а саме, несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податковим органом 29.11.2007 р. на підставі зазначеного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007411542/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50% в сумі 95231,04 грн.

Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України Діро порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання. самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що позивачем не проводилась сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ платіжними документами № 259760 від 20.10.2005 як це вказано в акті перевірки. Платіжними дорученням №U2597604 від 20.10.2005р. на загальну суму 3585039 грн. згідно ст.. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та порядку проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2005 року №664, направлено на погашення заборгованості з ПДВ позивача станом на 01.01.2005 року. Органи Державного казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перерахували кошти на рахунки підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг, відкриті в органах ДКУ, для проведення подальших розрахунків згідно затверджених протоколів погодження розрахунків.

Отже, позивач не проводив сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з порушенням строків сплати.

Під поняттям податкового боргу слід розуміти (п. 1.3. ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративного чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

В даному випадку платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу, а сплачував суми згідно договорів розстрочки податкового боргу. Відповідач в порушення вимог чинного податкового законодавства використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки платник податків не сплачував податковий борг, а самостійно сплачував розстрочену суму податкового зобов'язання з ПДВ, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій було прийняте законно, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обгрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

            Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 20 жовтня 2008 року. 

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

              У Х В А Л И ЛА :

            Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька – залишити без задоволення.

            ПостановуДонецького окружного адміністративного суду від 9 липня  2008 року у справі № 2-а-5813/08 позов Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.

Головуючий                                      (підпис)                                            Горбенко К.П.

Судді                                                    (підпис)                                            Міронова Г.М.

                                                             (підпис)                                             Яманко В.Г.

З оригіналом вірно

Суддя – доповідач                                                                               Горбенко К.П.