Постанова № 36261909, 23.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2013 року Справа № 812/10383/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю:

представників позивача - спеціалізованої державної податкової інспекції з

обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного

управління Міндоходів - Тулупової О.А., Басовської С.Ю.,

від відповідача - публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» - не

прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі у сумі 760160,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі у сумі 760160,00 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що станом на 01.12.13 у ПАТ «Лисичанськвугілля» обліковується податковий борг перед бюджетом у сумі 760 160,00 грн., а саме: з податку па прибуток у розмірі 760 160,00 грн., що виник при несплаті розстрочених сум по постанові Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.10 по справі № 2а-8329/10/1270 по податку на прибуток.

Відповідачем було допущено порушення умов наданої розстрочки та не сплачено податковий борг у сумі 760 160,00 грн.

До цього час податковий борг відповідачем не сплачений і продовжує збільшуватись.

Наявність вищезазначених сум податкового боргу у відповідача підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом між спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та ПАТ «Лисичанськвугілля».

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 17.08.12 № 16/19-008 (В) гілля марки ДГР 0-200 енергетичний в кількості 1600 тн.).

Позивач просить суд прийняти рішення щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу з податку на прибуток у сумі 760160,00 грн. за рахунок майна платника податків ПАТ «Лисичанськвугілля» (код за ЄДРПОУ 32359108, місцезнаходження: 93100, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1) у вигляді вугілля марки ДГР 0-200 енергетичний у кількості 1600 тн., що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 17.08.2013 року 16/19-008 та зареєстрованого як об'єкт обтяження згідно витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 20.08.2012 року № 37456012.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеному у позові та просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи не прибув до суду, надіслав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що відповідач погоджується на погашення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 760160,00 грн. за рахунок вугілля марки ДГР 0-200 у кількості 1600 тн., що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 17.08.2012 року № 16/19. Розгляд справи просив провести без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (далі ВАТ «Лисичанськвугілля») зареєстровано в якості юридичної особи відділом по ринковим відносинам Лисичанської міської ради 21.04.2004 року та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10,11).

Відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» створено відповідно до рішення Міністерства палива та енергетики України - наказу від «12» лютого 2004 року № 91 шляхом перетворення Державного підприємства «Лисичанськвугілля» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента 15 червня 1993 року № 210/93 (а.с.13-21).

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Лисичанськвугілля» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (далі - ПАТ «Лисичанськвугілля»).

Відповідно до п. 1.4 статуту ПАТ «Лисичанськвугілля» є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Лисичанськвугілля».

ПАТ «Лисичанськвугілля» прийнято на облік в Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську відповідно до довідки від 08.06.2012 року № 10/18-212 (а.с.12).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року по справі №2а-8329/10/2010 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в доход Державного бюджету України податковий борг з податку на прибуток підприємств в сумі 63006032,00 грн., шляхом звернення стягнення на його активи.

Розстрочено виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року по справі №2а-8329/10/2010 строком на 25 років починаючи з 01 грудня 2010 року по 30 листопад 2035 року включно, шляхом сплати податку на прибуток підприємства рівними частинами по 150 969,61грн., за виключенням листопада 2035 року, де сума до сплати становитиме 150 968,61 грн. та дивідендів рівними частинами по 59 050,50 грн. (а.с.44-47).

Відповідачем було допущено порушення умов умови наданої розстрочки та не сплачено податковий борг у сумі 760 160,00 грн.

Станом на 27.11.13 за ПАТ «Лисичанськвугілля» обліковується податковий борг перед бюджетом у сумі 760 160,00 грн., а саме з податку на прибуток у розмірі 760 160,00 грн., що виник при несплаті розстрочених сум по постанові Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року по справі № 2а-8329/10/1270.

Наявність вищезазначених сум податкового боргу у відповідача підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом між спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та ПАТ «Лисичанськвугілля» (а.с.27).

Позивачем надсилалися до банків платника податку інкасові доручення, але вони повертались у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника (а.с.25,29-43).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (діючого на момент виникнення правовідносин) та з метою погашення податкового боргу відповідача податковим органом були прийняті заходи, передбачені Законом № 2181, а саме:

- у відношенні до відповідача було виставлено податкову вимогу №1/54 від 06.06.2003 р., яку надіслано відповідачу та отримано ним 11.06.2003 року (а.с.22);

- у відношенні до відповідача було виставлено податкову вимогу № 2/79 від 05.08.2003 р., яку надіслано відповідачу та отримано ним 11.08.2003 року (а.с.23).

15.03.2011 року Спеціалізованою державною податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийнято рішення за № 9 про опис майна у податкову заставу.

Вищевказані заходи з погашення податкового боргу, які були здійсненні податковою інспекцією, не дали позитивного результату.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 17.08.12 № 16/19-008 - вугілля марки ДГР 0-200 енергетичний в кількості 1600 тн.(а.с.28).

Відповідно до вимог п. 89.8 ст. 89 Податкового кодексу України та згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 20.08.12 № 37456012 зареєстровано об'єкт обтяження - активи платника податків ПАТ «Лисичанськвугілля» згідно акту опису від 17.08.12 № 16/19-008 (а.с.24).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 4.1.3. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.185 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України).

Поняття податкової застави та порядок її реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна регулюється ст. 89 Податкового кодексу України.

Право податкової застави, відповідно до п.п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України виникає у разі : несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку, та несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У відповідності до п.п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби встановлений Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 11.10.2011 №1273 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 р. за №1339/20077).

Згідно п.89.8 ст. 89 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 по справі №2/рп-2005 виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України реалізується сплатою кожним податків і зборів. При унормуванні цих суспільних відносин держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів. Одним із способів такого забезпечення є введений Законом інститут податкової застави.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Оскільки за відповідачем утворився податковий борг в сумі 760160,00 грн., у позивача виникло право вимагати його погашення у встановлений законом спосіб.

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на адміністративний позов.

В силу ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У частинах 3, 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі у сумі 760160,00 грн., - задовольнити.

Надати спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів дозвіл на погашення суми податкового боргу з податку на прибуток у сумі 760160,00 грн. за рахунок майна платника податків публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код за ЄДРПОУ 32359108, місцезнаходження: 93100, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1) у вигляді вугілля марки ДГР 0-200 енергетичний у кількості 1600 тн., що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна від 17.08.2013 року 16/19-008 та зареєстрованого як об'єкт обтяження згідно витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 20.08.2012 року № 37456012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.І. Ковальова