Постанова № 36261902, 16.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2013 року Справа № 812/9846/13-а

Головуючого судді: Широкої К.Ю.,

при секретарі судового засідання: Житній Ю.С.

за участю представників сторін від:

позивача - Степаненко Т.О.,

відповідача 1 - Немчілової Л.Ю.,

відповідача 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ за серпень 2008 року в розмірі 35647,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ ОВПП у м. Луганську МГУ Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКС України у Луганській області) про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ за серпень 2008 року в розмірі 35647,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що як платник податку на додану вартість 22 вересня 2008 року ПАТ «Луганськтепловоз» надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008 року, якою визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, в розмірі 10 550 606,00 грн.

За вказаний період було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року, результати якої оформлено актом від 03.11.2008 №769/08-3/05763797.

Згідно до висновків акту перевірки позивач у декларації за серпень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 35647,00 грн., у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції ПАТ „Луганськтепловоз" вантажних тепловозів та дизель-поїздів.

13 листопада 2008 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.11.2008 року №00014908013/0.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 13.11.2008 №00014908013/0 було оскаржено ПАТ „Луганськтепловоз" в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2009 по справі №2а-4328/09/1270 позов задоволено, проте постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 в задоволенні вимог ПАТ «Луганськтепловоз» було відмовлено.

Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 по справі №К-37204/09 (№2а-4328/09/1270) касаційна скарга підприємства задоволена, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2009 залишена силі, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 скасована, позов задоволено: скасоване податкове повідомлення-рішення від 13.11.2008 №00014908013/0.

На теперішній час наявна практика Верховного Суду України з розгляду питання щодо реалізації „пільгового металобрухту" ПАТ „Луганськтепловоз", двічі аналогічні справи (№2а-19878/09 та №2а-941/09) були допущені Вищим адміністративнім судом України до перегляду Верховним Судом України та двічі на користь підприємства постановлені судові рішення. В Постанові Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року по справі №К-37493/09 (№2а-941/08/1270) зазначено: „Реалізований Товариством металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Тому, немає підстав для зменшення Товариством як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання метало сировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.

На підставі зазначеного позивач просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача від Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, наводячи норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказав на необґрунтованість заявлених позивачем вимог та звернув увагу на строки звернення позивача до суду з позовною заявою (а.с.73-75).

Представник відповідача від Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не з'явився, 05 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надав письмові заперечення у яких просив суд розглянути справу без його участі та просив припинити провадження по справі у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (а.с 47).

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2008 року, результати якої оформлено актом від 03.11.2008 р. №769/08-3/05763797 (а.с.23-34).

Згідно до висновків акту перевірки позивач у декларації за серпень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 35647,00 грн., у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції ПАТ „Луганськтепловоз" вантажних тепловозів та дизель-поїздів.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.11.2008 №00014908013/0, яке було оскаржено ПАТ „Луганськтепловоз" в судовому порядку (а.с.22).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2009 по справі №2а-4328/09/1270 позов задоволено (а.с. 36-37), проте постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 постанову Луганського окружного адміністративного суду скасовано та у задоволенні вимог ПАТ «Луганськтепловоз» було відмовлено (а.с. 38-39).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 по справі №К-37204/09 (№2а-4328/09/1270) касаційна скарга підприємства задоволена, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2009 залишена в силі, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 скасована, позов задоволено: скасоване податкове повідомлення-рішення від 13.11.2008 №00014908013/0 (а.с. 42-43).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПКУ).

Відповідно до п. 14.1.18. ст. 14 ПКУ бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Для підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування платник податків у відповідності до вимог ПКУ повинен надати податковому органу документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та докази оплати.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПКУ.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (ч. 2 п. 200.15. ст. 200 ПК України).

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п. 200.13 ст. 200 ПКУ).

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (Частина 5 статті 254 КАС України).

В судовому засіданні було встановлено, що ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 по справі №2а-4328/09/1270 ПАТ „Луганськтепловоз" проголошено 18 грудня 2012 року, отримано позивачем, а значить й відповідачем, 02 січня 2013 року (оскільки і ПАТ «Луганськтепловоз» і СДПІ обслуговуються на одному поштовому відділенні №5 м. Луганська), про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на ухвалі.

П'ять робочих днів відведених законодавцем податковій службі на надання висновку до органів казначейства, що настали за днем отримання Ухвали ВАСУ від 18.12.2012, становлять 03, 04, 08, 09 та 10 січня 2013 року включно (05 та 06 січня 2013 року неробочі дні - субота і неділя, 07 січня 2013 року - святковий день).

П'ять операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби для видання платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку становлять 11, 14, 15, 16 та 17 січня 2013 року включно (12 та 13 січня 2013 року неробочі дні - субота і неділя).

Проте грошові кошти в розмірі 35 647,00 грн. на рахунок ПАТ „Луганськтепловоз" не надійшли, що є порушенням вимог чинного податкового законодавства.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що право платника податку вважається порушеним починаючи з 18 січня 2013 року (після закінчення вищезазначених десяти робочих днів), і саме з цієї дати виникає право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі до 01 січня 2011 року Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), а після 01 січня 2011 року Податковим кодексом України.

Згідно із підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 102.5. статті 105 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування ".

Виходячи із зазначених норм, що вищезазначені кодекси - КАС України та ПК України встановлюють різні строки для звернення платника податків до суду.

Однак відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПКУ, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином відповідно до п.п. 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 №2181 та п. 102.5 статті 102 ПКУ суд застосовує строк на звернення 1095 днів, який починається з дня отримання права на відшкодування,тобто з 18 січня 2013 року.

Судом встановлено, що належним способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Таким чином, СДПІ з обслуговування ВП у м. Луганську як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, з урахуванням, того, що ПАТ «Луганськтепловоз» виконані всі вимоги Закону, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки повинен був надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню. Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій, що натомість зробив відповідач. Тобто утримавшись від надання висновку у встановлений Законом строк, СДПІ порушила вимоги Закону щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Органом, який здійснює відшкодування ПДВ позивачу є Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області. Органами казначейства відшкодування ПДВ здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно із підпунктом 6 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в України» на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Податкові органи, як органи владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою ПДВ, відповідно до Конституції України, мають діяти у спосіб, передбачений Законом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Окрім цього, пунктом 21.1.1 статті 21 ПКУ передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що рішеннями судів встановлено правомірність включення до складу податкового кредиту серпня 2008 року та бюджетного відшкодування ПДВ, сплаченого у складі вартості за придбані товари та послуги у розмірі 35 647,00 грн., та той факт, що податкове повідомлення-рішення від 13.11.2008 №00014908013/0 скасовано, вважаємо, що сума 35 647,00 грн. підлягає відшкодуванню ПАТ „Луганськтепловоз".

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ за серпень 2008 року в розмірі 35647,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ за серпень 2008 року в розмірі 35647,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (р/р 260000661206 у ЛФ ПАТ "Укрсімбанк", МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень 2008 року в розмірі 35 647,00 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот сорок сім грн.. 00 коп.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (код 05763797) судові витрати у розмірі 1 702, 50 грн. (одна тисяча сімсот дві грн. 50 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2013 року.

Суддя К.Ю. Широка