Ухвала суду № 36261466, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/49664/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Гончак В.І.,

від відповідача - Буря О.О.,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р.

у справі № 807/1171/13-а (№ 876/8984/13)

за позовом публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття»

до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» (далі - позивач, ПАТ «ГТК «Інтурист-Закарпаття») звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Ужгороді), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд» (далі - третя особа, ТОВ «Транскарпатбуд») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000042341 4/22-02/02574001/8348.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді № 0000042341 4/22-02/02574001/8348 від 04.01.2013 р.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ТОВ «Транскарпатбуд» у письмовому відзиві на касаційну скаргу касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді підтримав, просив оскаржувані судові рішення скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

Крім того третя особа звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення в судове засідання свого представника. Дослідив матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки наявні у справі матеріали дозволяють розглянути скаргу по суті за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.11.2012 р. по 05.12.2012 р. на направлень від 22.11.2012 р. № 679/22-02, № 682/22-01, № 680/22-03, № 683/22-04, № 681/17-02, від 26.11.2012 р. № 690/22-01, наказів від 22.11.2012 р. за № 1161, від 26.11.2012 р. за № 1178, посадовими особами ДПІ у м. Ужгороді була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «ГТК «Інтурист-Закарпаття» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено акт від 24.12.2012 р. № 3916/22-02/02574001 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 286.2, 286.4 статті 286 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04.01.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042341 4/22-02/02574001/8348, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб на 481 937,93 грн., у тому числі 385 550,34 грн. - основний платіж, 96 387,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається із зазначеного акту податкової перевірки, підставою для нарахування позивачу вказаного податкового зобов'язання, слугували твердження перевіряючих про те, що позивачем не було у повному обсязі проведено нарахування орендної плати за землю після затвердження рішенням Ужгородської міської ради від 24.02.2012 р. № 477 «Про тимчасове встановлення плати за землю в межах міста Ужгород» тимчасової Методики розрахунку орендної плати за 1 кв. м. земельної ділянки із земель, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України є договір оренди такої земельної ділянки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 13.06.2005 р. на підставі рішення ХLІ сесії ІV скликання Ужгородської міської ради від 28.04.2005 р. № 579 між Ужгородською міською радою (орендодавець) та ВАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендар приймає в довгострокове платне володіння та користування земельну ділянку, розташовану в м. Ужгороді по пл.Кирила і Мефодія, 5, Закарпатської області, загальною площею 1457,99 кв. м., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 203 711,10 грн. Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вказаного договору, останній укладено на 10 років. Згідно підпунктів 3.1, 3.2 пункту 3 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 4 074,22 грн. на рік, щомісячно 339,51 грн.

30.03.2011 р. на підставі рішення ІV сесії VІ скликання Ужгородської міської ради від 11.02.2011 р. № 112 між управлінням майном міста Ужгородської міської ради (орендодавець) та ВАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття» (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, загальною площею 14918,99 кв. м., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 690 955,30 грн. Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 договору, останній укладено до 11.02.2021 р. Підпунктами 4.1, 4.2 пункту 4 вказаного договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 50 728,66 грн. на рік, щомісячно 4 227,39 грн.

Згідно пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо визнання безпідставними посилання податкового органу на прийняття Ужгородською міською радою рішення від 24.02.2012 р. № 477 «Про тимчасове встановлення плати за землю в межах міста Ужгород» та отримання позивачем інформаційних довідок в КП «Архітектурно-планувальне бюро» як на підставу необхідності самостійного корегування суми орендної плати, оскільки зазначене рішення Ужгородської міської ради постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. у справі № 807/75/13-а, яка набрала законної сили, було визнано незаконним.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо не проведення останнім у повному обсязі нарахування орендної плати за землю за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000042341 4/22-02/02574001/8348, вимоги щодо визнання протиправним і скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р. у справі № 807/1171/13-а (№ 876/8984/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко