Ухвала суду № 36261444, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/76609/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі №2а/1570/8065/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Дорсервіс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Дорсервіс» (далі-ТОВ «Будівельна компанія Дорсервіс», позивач) до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі-ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 №0001242301.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Грузовозофф», факт вчинення яких підтверджується належним чином оформленими документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС 30.11.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 09.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ч.1, 5 ст.203, ч.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1383/23/22507018 від 23.09.2011, складеного за результатом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія Дорсервіс» з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Грузовозофф» за червень 2011 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 №0001242301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 184907,00грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем порушено п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, ст.203, 215, ст.228, ст.837 Цивільного кодексу України внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у червні 2011 року за господарськими операціями з ПП «Грузовозофф», з огляду на їх нікчемність через відсутність у останнього майна ті інших матеріальних ресурсів, що свідчить про укладення угоди без настання реальних наслідків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Судом також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій ПП «Грузовозофф» знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було зареєстровано в органах держаної податкової служби як платник податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на відсутність у ПП «Грузовозофф» об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були об'єктивно відхилені судами. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про дотримання ТОВ «Будівельна компанія Дорсервіс» необхідних умов для формування податкового кредиту за операціями з ПП «Грузовозофф».

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв