Ухвала суду № 36261440, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/800/25609/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 рокуу справі№ 2а/0470/11622/11за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро»доЛівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровськапроскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року у справі № 2а/0470/11622/11 позов задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0000811701 від 05.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ФК «Дніпро» з податку на доходи фізичних осіб на суму 40 018,31 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 року апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року у справі № 2а/0470/11622/11 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову місцевого адміністративного суду. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, ст. 129, пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатам проведеної Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська планової виїзної перевірки ТОВ «ФК «Дніпро» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, складено акт № 3214/232/32813827 від 11.08.2011 року,

На підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0000811701, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на суму 40 018,31 грн. (основний платіж 32 596,06 грн., штрафні санкції 7 422,25 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до складу оподаткованого доходу належать лише кошти, не повернуті працівником після здійснення відрядження або надміру витрачені ним (не підтверджені документально). Однак, в будь-якому випадку для цілей оподаткування за основу береться сума коштів, яка фактично надана підприємством на відрядження своєму працівнику.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Позивачем за спірний період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року перераховувалися грошові кошти до «Центру ліцензування «Федерації футболу України» в сумі 129 200,00 грн. за навчання своїх працівників за програмами «А» диплом УЄФА і «В» диплом УЄФА. Ці суми не включалися до сукупного місячного оподаткованого доходу працівників та податок з доходів фізичних осіб не стягувався.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Центр ліцензування «Федерації футболу України» не може бути визначений як заклад освіти в розумінні Закону України «Про освіту», адже центр не має ліцензії, передбаченої ст. 18 цього Закону, тобто позивач здійснив оплату за навчання своїх працівників не закладу освіти, а суб'єкту господарювання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що вказана сума коштів підлягає оподаткуванню в загальному порядку згідно з пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем перераховувалися грошові кошти суб'єктам господарювання за харчування членів команди, тренерів та інших учасників в період проведення спортивних змагань та навчально-тренувальних зборів відповідно до наказу ТОВ «Дніпро» № 1/к від 02.01.2008 року про затвердження грошової суми добових витрат на спортивне харчування спортсменів та тренерів і обслуговуючого персоналу, де були встановлені норми харчування на добу для спортсменів 78,00 грн., для обслуговуючого персоналу 59,00 грн. Зазначені суми не включалися до сукупного місячного оподаткованого доходу працівників та податок з доходів фізичних осіб не стягувався.

Норми добових витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального оподаткованого доходу, визначені п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, затвердженою в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року № 218/2658. Колективним договором або наказом працедавець може встановлювати норми добових витрат, які перевищують норми, встановлені вказаною постановою, з включенням суми такого перевищення до сукупного місячного доходу.

В період, що перевірявся, гранична норма добових витрат на території України складала 30,00 грн. на добу.

Сума витрат платника податку на відрядження, що не включається до загального оподаткованого доходу розраховується згідно з пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» № 663 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон № 59.

Після набрання чинності норм Податкового кодексу України, в силу пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членом керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи яка відряджена, включаються до складу витрат юридичної особи. Витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість витрат.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більше 30 грн. з розрахунку на добу.

В силу ст. 19 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» порядок відшкодування витрат, пов'язаних із забезпеченням участі спортсменів у змаганнях, визначається Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.1992 року № 63 «Про впорядкування фінансування та матеріального забезпечення в галузі спорту» Міністерству України у справах молоді і спорту було надано право визначення норм витрат власних коштів, зокрема, на організацію й проведення в Україні чемпіонатів і Кубків світу, Європи та України, інших спортивних заходів.

Наказом Державного комітету України з фізичної культури і спорту від 05.05.1998 року № 917, розробленого на підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України, затверджені норми витрат на проведення спортивних змагань та навчально-тренувальних зборів та Положення про порядок забезпечення додатковим спеціальним харчуванням окремих категорій спортсменів у межах України. Щорічно, на підставі міжнародних календарів спортивних змагань, наказами Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту затверджується всеукраїнський календар спортивних заходів на відповідний рік. Учасниками спортивних заходів вважаються спортсмени, тренери, судді та інші учасники, які згідно з Положенням або спусковим складом учасників навчально-тренувального збору, включені до затвердженого відповідним наказом списку що беруть участь у спортивному заході. Встановлені норми витрат на харчування розроблені для забезпечення спортсменів з державного бюджету.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ «ФК «Дніпро» створено з метою отримання прибутку та відноситься до професійного спорту.

Оскільки судом апеляційної інстанцій встановлено перевищення визначеного розміру грошових добових витрат, з надмірно сплачених сум підлягає утриманню податок з доходів фізичних осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро» відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2013 року у справі № 2а/0470/11622/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак