Ухвала суду № 36261435, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/800/34667/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Бевза В.І.,

представника відповідача Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року

у справі № 2а-18176/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» (далі - позивач, ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»)

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Міжрегіональне ГУ Міндоходів - ЦООВП)

третя особа Компанія Petrocraft SA

за участю прокуратури міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» звернулось у грудні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 08.07.2011 року № 0003234120.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Прокуратура міста Києва та Компанія Petrocraft SA заяви про приєднання до касаційної скарги відповідача або заперечень на касаційну скаргу не надали.

Компанія Petrocraft SA надала до суду клопотання, в якому просила розглянути справу без участі їх представника.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби його правонаступником Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

З наданих позивачем документів вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» змінило свою назву на товариство з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс».

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з «Представництвом «Петрокрафт С А.» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої був складений акт від 10.06.2011 року № 403/41-20/33500195.

Згідно з висновками зазначеного акту позивачем занижено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 43 049 872,00 гривні за лютий 2011 року.

На підставі акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0003234120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за ПДВ, а саме: 43 049 872,00 гривні - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що правочин між позивачем та «Представництвом «Петрокрафт С А.» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Підставою для висновку про нікчемність правочину, на думку відповідача, є відсутність у контрагента трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, що є ознаками фіктивності.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач здійснював господарську діяльність з Компанією Petrocraft SA, яка діяла через «Представництво «Петрокрафт С.А.». Податковий кредит у розмірі 43 049 871,86 гривня сформовано внаслідок здійснення господарської операції з купівлі-продажу нафтопродуктів на підставі договору поставки нафтопродуктів № 0011-10/К від 04.01.2011 року, укладеного між позивачем (покупець) і Компанією Petrocraft SA, яка діяла через «Представництво «Петрокрафт С.А.». За вказаним договором здійснювалося постачання нафтопродуктів, вироблених приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з давальницької сировини нерезидента. Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, у кількості, асортименті, за цінами та строками поставки згідно з умовами договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору. Податковий кредит у лютому 2011 року формувався за операціями, що здійснювалися на підставі додатків № № 4-8 до Договору.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Згідно з Інкотермс 2000 базис поставки EXW (франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або у іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах EXW не потребує від продавця наявності власних виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів та численного персоналу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», готова продукція, що вироблена із давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником у порядку та на умовах, передбачених ст. 2 цього Закону, може реалізуватися на митній території України лише через зареєстроване ним в Україні постійне представництво, яке оформляє ввізну вантажну митну декларацій: на готову продукцію (без фактичного її ввезення на митну територію України) і сплачує ввізне мито, інші податки та збори, передбачені законодавством для аналогічний імпортних товарів.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження. Отже, представництво за своїм визначенням не здійснює функції суб'єкта господарської діяльності, а лише представляє його інтереси.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення вказаної господарської операції «Представництво «Петрокрафт С.А.» було зареєстроване як платник податку на додану вартість. На час формування ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» податкового кредиту свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента не анульоване. «Представництво «Петрокрафт С.А.» 21.06.2011 року отримано нове свідоцтво платника податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій, досліджуючи дійсність укладених договорів, на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ПК України, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність твердження відповідача про недійсність укладених договорів між позивачем та його контрагентом, оскільки в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання договорів недійсними.

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочину позивача з його контрагентом, то судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що вони спростовані зустрічною звіркою «Представництва «Петрокрафт С.А.», проведеною Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, висновки щодо якої викладені в довідці зустрічної перевірки від 25.10.2011 року № 7566/23-513/26610612 «Про результати проведення зустрічної звірки «Представництва «Петрокрафт С.А.» код ЄДРПОУ 26610612 щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» код ЄДРПОУ 33500195 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року».

Відповідно до п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та / або через свої відокремлені підрозділи.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що в даному випадку рух активів підтверджується тим, що позивач перерахував на рахунок «Представництва «Петрокрафт С.А.» грошові кошти у розмірі 258 299 231,25 гривня за договором поставки, та в свою чергу згідно актів приймання отримав нафтопродукти.

Судами встановлено, що між Компанією Petrocraft SA (Британські Віргінські Острови) та приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» 30.11.2010 року укладено договір № 8-П про надання послуг з переробки давальницької сировини. Відповідно до зазначеного договору замовник бере на себе зобов'язання передавати на переробку в якості давальницької сировини сиру нафту, а виконавець зобов'язується приймати та переробляти на своїх виробничих потужностях нафту замовника у кількості, строки та на умовах, узгоджених сторонами.

Передача замовником виконавцю сирої нафти для переробки підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій актами приймання-передачі нафти у переробку.

Виробництво нафтопродуктів позивачем підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій актами приймання-передачі нафтопродуктів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», позивачем на обсяг придбаних нафтопродуктів оформлено вантажні митні декларації, які були прийняті митним органом, та сплачено суми податку на додану вартість при митному оформленні товарів.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами п. 7.1 договору та п. 5 кожного з додатків № № 4-8 до договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару за фактом поставки на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної на товар. Оплата поставленого товару здійснювалася у порядку, наведеному у Додатку № 2 до цих пояснень.

Згідно з абз.4 п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Факт здійснення поставки нафтопродуктів підтверджується дослідженми судами актами приймання-передачі нафтопродуктів та виписаними податковими накладними.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оплата позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару, факт подальшого використання товарів у господарській діяльності платника податку підтверджений усіма необхідними документами.

Факт реалізації обсягу нафтопродуктів, придбаних позивачем у «Представництва «Петрокрафт С.А.», підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, а саме договорами поставки, додатками до договорів, актами приймання-передачі нафтопродуктів, які складені у належній формі, містять усі необхідні реквізити та підтверджують юридичний факт проведення господарських правовідносин з контрагентом.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що сума податку на додану вартість нарахована у зв'язку з придбанням нафтопродуктів підтверджується первинними документами, а тому висновки податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість за лютий 2011 року є помилковими.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Замінити назву товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» на товариство з обмеженою відповідальністю «РН Коммерс».

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року у справі № 2а-18176/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько