Ухвала суду № 36261383, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/81942/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - ДПІ)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011

у справі № 2а-1406/09/0970 (79175/09/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (далі - Товариство)

до ДПІ

та Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області (далі - Управління)

про визнання дій незаконними та стягнення бюджетної заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання незаконними дій ДПІ щодо повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок Товариства за декларацією за березень 2008 року, а також про стягнення з Державного бюджету України 474 175,75 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ (з урахуванням індексу інфляції та відсотків за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011, позов задоволено частково; визнано протиправними дії ДПІ щодо порушення строку подання до органу Державного казначейства України висновку про суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року, визначеного у підпункті 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з ПДВ за вказаний звітний період у сумі 366 988,55 грн.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що право Товариства на отримання зазначеної суми бюджетного відшкодування підтверджується документально, тоді як стягнення решти платежів (відсотків та інфляційних збитків) чинним податковим законодавством не передбачено.

Посилаючись на порушення судами вимог підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що ним було вчинено усі необхідні дії для одержання позивачем зазначеної суми бюджетного відшкодування.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у поданій до контролюючого органу декларації з ПДВ за березень 2008 року Товариством було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 456 451 грн. Право позивача на отримання цієї суми було підтверджено за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2008 року, оформленої довідкою від 27.06.2008 № 6789/23-4/13642846.

Втім на час вирішення даного спору по суті позивачеві було лише частково повернуто зазначену суму бюджетного відшкодування, в зв'язку з чим бюджетна заборгованість перед Товариством складає 366 988,55 грн.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом регулювався пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 названого Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

В силу вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 цієї ж статті Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу, як того вимагає підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з установлених судами обставин справи, порушень при формуванні позивачем від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі податковою інспекцією виявлено не було; існування обставин, що виключають обґрунтованість податкової вигоди платника, у ході розгляду цієї справи не встановлено; ДПІ було вчинено передбачені Законом дії для отримання позивачем оспорюваної суми бюджетного відшкодування, зокрема - направлено Управлінню висновок про належну Товариству до відшкодування суму ПДВ. Наведене обумовлює право позивача на отримання заявленої до відшкодування у декларації за березень 2008 року суми ПДВ у повному обсязі.

Рішення ж судів в частині задоволення позовної вимоги відносно визнання незаконними дій податкового органу щодо несвоєчасного направлення відповідного висновку є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому відповідне право є відновленим за фактом постановлення рішення про стягнення відповідних коштів (відшкодування заборгованості).

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові рішення зі спору учасниками провадження не оспорюються. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи відносно відсутності підстав для поширення на спірні правовідносини положень статті 625 Цивільного кодексу України, який не регулює правовідносини у сфері оподаткування.

Також вірним є і висновок судів про те, що законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин (зокрема, підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), не передбачалося нарахування процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 225, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-1406/09/0970 (79175/09/9104) змінити в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську щодо порушення строку подання до органу Державного казначейства України висновку про суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року, визначеного у підпункті 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У цій частині провадження у справі закрити.

3. В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-1406/09/0970 (79175/09/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько