Ухвала суду № 36261174, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/87812/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови, -

встановила:

Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, в задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області відмовлено.

У касаційній скарзі, Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення про задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами було встановлено, що 22 лютого 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 24557569 по виконанню виконавчого листа від 05 січня 2011 року № 2-а-375 виданого Семенівським районним судом Полтавської області про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації у Полтавській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Строк добровільного виконання рішення суду 7 днів.

13 квітня 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесена постанова про накладення штрафу ВП № 24557569 на позивача у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частин 1 та 3 статті 5 цього Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Вимогами частини 1 та 2 статті 8 вищевказаного Закону встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частинами 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З матеріалів справи вбачається, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було встановлено 7 денний строк виконання рішення суду, однак Управлінням праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області у встановлений строк рішення суду виконано не було.

Відповідно до частини 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Вимогами статті 89 цього Закону передбачено, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вірно зазначено судом першої та апеляційної інстанції, головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було встановлено 7 денний строк виконання рішення суду, однак позивач у встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконав, не вчинив жодних дій для виконання рішення суду, а тому на підставі статей 75 та 89 Закону України «Про виконавче провадження» на позивача було накладено штраф у розмірі 680 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що постанова про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради у розмірі 680 грн. була винесена в межах повноважень та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко