Ухвала суду № 36261173, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 року м. Київ К/9991/34469/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі -Департамент)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011

у справі № 2а-9927/10/7/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (далі - Товариство)

до Департаменту

про визнання недійсним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту про застосування фінансових санкцій від 19.07.2010 № 000292 з тих мотивів, що місце провадження діяльності з виробництва алкогольних напоїв не підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та дійсним обставинам справи, Департамент звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Департаменту виходячи з такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що Департаментом було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань цільового використання спирту, умов, що гарантують випуск продукції згідно з вимогами нормативної та технологічної документації за період з 01.12.2009 по 01.06.2010, оформлену актом від 15.06.2010 № 3694/178/32-01/32362063.

В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено наявність у позивача алкогольних напоїв у кількості 261 679 пляшок загальною вартістю 2 418 507,64 грн. у складських приміщеннях, розташованих за місцем виробництва алкогольних напоїв по вул. Заводській, 2-д у с. Льговському Кіровського району Автономної Республіки Крим, що не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Наведена обставина стала підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 2 418 507,64 грн. на підставі абзацу десятого статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за рішенням про застосування фінансових санкцій від 19.07.2010 № 000292.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції цілком об'єктивно визнали висновки контролюючого органу, покладені в основу прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, абзацом десятим статті 17 названого Закону передбачена відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

У статті 1 цього ж Закону місце зберігання визначено як місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Згідно з частиною тридцять третьою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251.

Пунктом 1.1 цього Порядку визначено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

За змістом статті 15 Закону внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання.

До заяви додаються нотаріально засвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, виданої заявнику, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Метою такого правового регулювання відносин із зберігання алкогольних напоїв є забезпечення контролю за їх обігом, адже нарівні з місцями виробництва алкогольних напоїв, які вказуються у ліцензіях на право здійснення відповідних видів діяльності, законодавець запровадив реєстрацію їх місця зберігання у Єдиному державному реєстрі.

У той же час наведені законодавчі положення не дають підстави для висновку про те, що до зазначеного Реєстру підлягають включенню місця виробництва алкогольних напоїв, за якими розташовуються виробничі потужності підприємства для здійснення відповідного виду господарської діяльності. Наявність оптових партій алкогольних виробів за місцем їх виробництва, що обумовлюється особливістю виробничого процесу, не дає підстави для кваліфікації такого місця як місця зберігання у розумінні статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстави для застосування до Товариства оспорюваного штрафу та, відповідно, про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то оскаржувані постанова та ухвала окружного і апеляційного адміністративних судів скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 у справі № 2а-9927/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько