Ухвала суду № 36261099, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року м. Київ К/9991/44790/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011

у справі № 2а/1770/131/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 21.12.2010 № 001012344/0/23-318 та № 001002344/0/23-318. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що пунктом 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено можливості формування податкового кредиту за касовим методом.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимоги пункту 1.11 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалось в період з 01.02.2010 по 28.02.2010. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 09.12.2010 № 2015/23-300/36598008 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 №001002344/0/23-318, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 357 928 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 № 001012344/0/23-318, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 549 818 грн. (у тому числі 422937 грн. за основним платежем та 126 881 грн. за штрафними санкціями).

Однією з підстав прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про те, що позивач, застосовуючи касовий метод формування податкових зобов'язань за операціями з поставки теплової енергії відповідно до пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», водночас відображав у податковому обліку податковий кредит за операціями з придбання товарів, робіт та послуг за правилом «першої події».

На обґрунтування своєї позиції відносно протиправності такої поведінки платника ДПІ послалася на лист Державної податкової адміністрації України від 29.02.2008 № 4081/7/16-1515-05, в якому роз'яснено, що «якщо платник податку здійснює операції, перелічені у пункті 11.11 статті 11 Закону про ПДВ, то за касовим способом таким платником визначаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит за операціями з поставки товарів (послуг), ПЕРЕЛІЧЕНИХ у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій».

Керуючись правовою позицією податкового органу, висловленою у цьому листі, ДПІ визначила позивачеві суму податкового кредиту за касовим методом та за правилом першої події пропорційно призначенню та використанню придбаних Товариством товарів, робіт, послуг в операціях, що підпадають під правила оподаткування за пунктом 11.11 статті 11 названого Закону та що оподатковуються в загальному порядку.

Втім суди цілком об'єктивно відхилили зазначені доводи податкової інспекції як такі, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Так, пунктом 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Наведена норма Закону встановлює правила визначення бази оподаткування за касовим способом для операцій з поставки товарів (послуг), зокрема з поставки теплової енергії вказаними у ній суб'єктами, і не встановлює спеціальні правила щодо дати виникнення права на податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), які входять у вищезазначений перелік, та інших товарів (послуг).

Тому формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (послуг) вказаними суб'єктами здійснюється за загальними правилами, у тому числі й відносно дати виникнення права на податковий кредит, що наведені у пункті 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за «першою подією».

Висновки Державної податкової адміністрації, викладені у листі від 29.02.2008 № 4081/7/16-1515-05, є лише правовою позицією податкового органу з розглядуваного питання, що ґрунтується на іншому тлумаченні положень пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак не є обов'язковими для суб'єктів спірних правовідносин.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи відносно того, що висновки акта попередньої податкової перевірки не є обов'язковими для платника до часу узгодження в установленому порядку податкового зобов'язання, нарахованого на підставі таких висновків. Самі по собі такі висновки, що, по суті, являють собою думку посадових осіб податкового органу відносно правомірності поведінки платника у сфері податкових правовідносин, не підлягають обов'язковому врахуванню платником під час формування ним даних податкового обліку.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції відповідача по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 у справі № 2а/1770/131/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько