Ухвала суду № 36261087, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/48888/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі - ДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011

у справі № 2а/1770/1399/2011

за позовом приватного підприємства "ЗІМ" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.02.2011 № 0000981650/0 з посиланням на недоведеність податковою інспекцією факту заниження позивачем бази оподаткування ПДВ внаслідок невизнання умовного постачання товарів у порядку пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилаючись на неправильне застосування судами наведеної норми Закону та на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову Підприємства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку поданої Підприємством податкової декларації з ПДВ за березень 2008 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 21.02.2011 № 26/16/25319783 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 106 869 грн. (у тому числі 101 780 грн. за основним платежем та 5089 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», позаяк за фактом анулювання реєстрації Підприємства як платника ПДВ позивач не здійснив умовного продажу товарних залишків та основних фондів.

В силу вимог пункту 9.8 статті 9 названого Закону платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції послалися на те, що предмет зазначеної камеральної перевірки не охоплював дослідження первинних документів платника податків, на підставі яких можна було б дійти беззаперечного висновку про формування Підприємством податкового кредиту за операціями з придбання товарних залишків та основних фондів як необхідної умови для визнання умовного продажу цих активів.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна, позаяк вона зроблена з порушенням розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі.

Адже відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок з доведення тих чи інших обставин розподіляється між учасниками процесу в залежності від матеріального права, що регулює спірні відносини та особливостей конкретного позову.

Відповідно до пункту 4 статті 7 КАС одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкрито в частинах четвертій та п'ятій статті 11 КАС, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Обов'язок суб'єкта владних повноважень довести в судовому процесі правомірність прийнятого рішення, своєї дії чи бездіяльності не звільняє суд від дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що обумовлено публічним характером адміністративного спору, необхідністю його вирішення з врахуванням публічного інтересу.

Дотримання цього принципу судом в судовому процесі забезпечує прийняття законного і обґрунтованого судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи, як того вимагає статті 159 КАС.

У справі, що переглядається, висновок податкового органу про існування у позивача обов'язку здійснити умовний продаж активів ґрунтується на даних податкової декларації Підприємства з податку на прибуток за 2007 рік, в якій позивачем задекларовано наявність запасів балансовою вартість 508 900 грн.

Надання ДПІ доказів стосовно підстав для донарахування оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ з причин наявності у позивача на час анулювання його реєстрації платником ПДВ товарно-матеріальних цінностей в силу принципу змагальності вимагало від Підприємства подати докази, які б спростовували ці твердження відповідача.

Такими доказами є документи бухгалтерського та податкового обліку, складенням яких опосередковувалося придбання (вибуття) відповідних об'єктів.

Неподання позивачем з власної ініціативи таких доказів зобов'язувало суд запропонувати йому їх надати або витребувати їх від інших осіб, у яких такі докази можуть бути, враховуючи фактичні обставини справи. Тільки після того, як усі процесуальні засоби, передбачені законом, будуть вичерпані, а отримані в судовому процесі докази не дають підстав для висновку стосовно того чи іншого юридичного факту, суд має право з посиланням на частину другу статті 71 КАС визнати, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, що оскаржуються.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій зазначених норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим та відповідно до частини другої статті 227 КАС ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини справи, (зокрема, щодо наявності у позивача на час анулювання його реєстрації як платника ПДВ товарних залишків та основних фондів, порядок їх придбання та відображення операцій з такого придбання у податковому обліку Підприємства) та в залежності від встановлених обставин і у відповідності до норм матеріального права вирішити спір.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Рівненському районі задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 у справі № 2а/1770/1399/2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько