Ухвала суду № 36260926, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року м. Київ К/9991/51473/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі - ДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010

у справі № 2-а-62/08/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ленінське ремонтно-будівельне управління" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2007 № 0001162310/0, № 0001152310/0, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 № 0001172310/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 позов задоволено повністю з тих мотивів, що викладені в акті перевірки факти заниження позивачем бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість не підтверджуються документально, тоді як податковим органом було пропущено установлений статтею 250 Господарського кодексу України строк застосування санкції за порушення суб'єктом господарювання порядку здійснення касових операцій.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 № 0001172310/0; зазначений акт індивідуальної дії скасовано в частині застосування до позивача 293 976,50 грн. штрафу; в решті постанову Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що ДПІ було застосовано штрафні санкції за порушення позивачем касової дисципліни за період з 05.06.2006 по 31.12.2006 правомірно. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками Харківського окружного адміністративного суду.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та повністю відмовити у позові Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ з урахуванням такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що за результатами проведення виїзної позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2004 по 31.12.2006, оформленої актом від 21.05.2007 № 1160/23-304/32949897, податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 05.06.2007 № 0001162310/0, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 670 698,90 грн. (у тому числі 447 132,60 грн. за основним платежем та 223 566,30 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 05.06.2007 № 0001152310/0, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 612 119,30 грн. (у тому числі 408 079,60 грн. за основним платежем та 204 039,70 грн. за штрафними санкціями);

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 № 0001172310/0, за яким Товариство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 2 408 976,50 грн.

Підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток став висновок податкового органу про:

заниження позивачем валового доходу внаслідок неповного включення до бази оподаткування цього податку операцій з поставки підрядних робіт юридичним особам, що було встановлено за наслідками дослідження актів виконаних робіт;

непідтвердженість сформованих Товариством валових витрат документами первинного обліку. На обґрунтування цього доводу ДПІ посилається на невідповідність задекларованих позивачем даних щодо його витрат сумам цих витрат за прибутковими накладними.

Мотивом для нарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ стало посилання ДПІ на включення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Досліджуючи вказані доводи податкового органу, суди зазначили, що в акті перевірки відсутня інформація щодо конкретних господарських операцій, які були відображені платником у податковому обліку з порушенням вимог чинного законодавства; під час перевірки первинні документи Товариства досліджувалися вибірково; первинні документи позивача були вилучені слідчими органами за протоколом огляду від 10.10.2006 та протоколом обшуку 22.12.2006 та не були у повному обсязі надані суду на його неодноразові запити, направлені до прокурора м. Харкова та слідчого податкової міліції.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 4 статті 7 КАС одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкрито в частинах четвертій та п'ятій статті 11 КАС, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У розгляді цієї справи адміністративним судом було вжито необхідні процесуальні заходи для перевірки обставин, покладених в основу оспорюваних донарахувань, шляхом витребування первинних документів позивача у осіб, в яких вони знаходяться.

Втім отримані в результаті цих заходів докази не дають підстав для висновку про підтвердженість юридичних фактів, зафіксованих в акті перевірки. А відтак суди цілком законно з посиланням на частину другу статті 71 КАС визнали, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Правильною є і надана судом апеляційної інстанції правова оцінка по епізоду щодо застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 2 408 976,50 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. Так, суди встановили, що в акті перевірки зафіксовано факти неоприбуткування Товариством готівкових коштів, незвітування працівниками позивача про використання коштів, виданих під звіт. Суди встановили, що відповідні обставини позивачем спростовано не було (що, до речі, учасниками спору не заперечується).

Фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення касової дисципліни підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а тому такі санкції можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановив апеляційний суд, за оспорюваним рішенням від 05.06.2007 № 0001172310/0 до позивача було застосовано штрафні санкції за правопорушення, що були вчинені у період з 14.05.2004 по 31.12.2006; з огляду на наведену норму Закону суд апеляційної інстанції правомірно визнав притягнення Товариства до відповідальності за порушення, що сталися лише з 05.06.2006 у межах періоду, охопленому перевіркою.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень з даного спору, позаяк фактично спрямовані на переоцінку установлених судами обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

А відтак переоцінка доказів та фактичних обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій, не входить до повноважень касаційного суду.

Оскільки фактичні обставини спору встановлені судами за результатами повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно, а порушень норм процесуального права не допущено, то підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 у справі № 2-а-62/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько