Рішення № 36259617, 17.12.2013, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 427/9833/13-ц

Провадження № 2/427/3202/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевцова О.А.,

при секретарі с/з Арнаутової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Свердловського міського суду Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловантрацит» про стягнення моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в обґрунтування якої вказав, що він з 05.06.1986 р. по 25.06.2013 р. працював на підприємствах вугільної промисловості ДП «Свердловантрацит» у шкідливих підземних умовах.

У зв'язку із встановленням МСЕК 40% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, з 2013 року позивача було взято на облік до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську.

Через втрату працездатності позивач змушений систематично лікуватися за свій рахунок. Позивач відчуває сильний біль у грудях, важкість при пересуванні та постійний кашель та переживає, пов'язані з цим, душевні страждання. Через наслідки професійного захворювання, що призводять також до безспокійного сну та неможливості зайняття домашніми справами, що потребують навіть незначних зусиль, ОСОБА_2 став нервовою та дратівливою людиною. Враховуючи зазначені наслідки професійного захворювання, а також те, що він позбавлений можливості працювати за фахом та в повній мірі забезпечувати сім'ю, позивач вважає, що йому заподіяно моральну шкоду.

В позові зазначено, що на момент початку правовідносин між сторонами по відшкодуванню шкоди були чинними положення ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», які передбачали обов'язок Фонду провести страхову виплату за моральну шкоду за наявності заподіяння такої шкоди. За змістом зазначених статей право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення МСЕК стійкої професійної працездатності.

Посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України та п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р., позивач вважає, що моральна шкода повинна бути відшкодована за рахунок роботодавця.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку він оцінює у 70000 грн.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача надав у судове засідання письмове заперечення, в якому зазначив, що позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, без чого стягнення моральної шкоди є неможливим відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Позивач укладаючи з відповідачем трудовий договір був ознайомлений про важкі та небезпечні умови праці, був повідомлений про можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров'я, а також про пільги та компенсації пов'язані з виконанням даної роботи. Ніщо не перешкоджало позивачеві відмовитись від укладення трудового договору. Сама важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва з видобутку вугілля на підприємстві відповідача не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванню чи іншому ушкодженні здоров'я працівника при виконанні ним трудових обов'язків.

В запереченні зазначено, що термін "моральна шкода" означає шкоду, що полягає в певних негативних змінах в психічному стані особи, а тому факт наявності такої моральної шкоди, згідно п. 2 ст. 145 ЦПК України обов'язково має бути встановленим проведенням відповідної експертизи. Проте у довідці МСЕК відсутній висновок про те, що внаслідок ушкодження здоров'я крім стійкої втрати працездатності МСЕК встановила ОСОБА_2 ще і наявність факту моральної шкоди.

Представник відповідача зазначає, що позивач при визначенні моральної шкоди керувався власною оцінкою, а оскільки вартість душевних страждань є суб'єктивною категорією, тому, згідно ст. 60 ЦПК України, повинні бути доведені ті обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог.

Обгрунтовуючі свої моральні страждання системним лікуванням за свій рахунок, позивач не надав жодного документу, підтверджуючого витрати на лікування або своє оздоровлення. Позивач міг, проте не користувався своїм правом щодо отримання у відповідача путівок на оздоровлення, чим сприяв погіршенню свого здоров'я.

Позивач не конкретизує яку допомогу він хотів отримати, не надав жодного документу щодо звернення до адміністрації підприємства про необхідність надати матеріальну або іншу допомогу. Також відсутні докази про відмову підприємства надати позивачу допомогу.

Крім того, позивач не надав жодних доказів про докладання додаткових зусиль для організації його життя.

На думку представника відповідача, закон, який передбачає обов'язок роботодавця по відшкодуванню шкоди, завданої здоров'ю працівника при виконанні ним трудових обов'язків, відсутній. Відповідно до ст.ст. 9, 21 Закону України "Про охорону праці", обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у процесі трудової діяльності, покладено на Фонд, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності».

Суд, вислухавши у судовому засіданні пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, у випадках встановлених законом.

Відповідно до приписів ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Як вбачається з копії трудової книжки (а.с. 6-8), ОСОБА_2 з 05.06.1986 року по 25.06.2013 р. працював на роботах під землею на підприємствах вугільної промисловості «Свердловантрацит». Звільнений був на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України - за станом здоров'я.

Відповідно до копії акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.06.2013 р. за формою П-4 (а.с. 10-12), складеному на відокремленому підрозділі "Шахтоуправління Червонопартизанське" товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК «Свердловантрацит», професійні захворювання ОСОБА_2 - хронічний бронхіт пилової етіології та вібраційна хвороба, виниклі внаслідок невиконання у повному об'ємі проекту комплексного знепилювання, недосконалості технологічного процесу, відсутності ефективних засобів боротьби з пилом, відсутності ефективних засобів боротьби з вібрацією, та тривалих фізичних навантажень при переміщенні вантажів руками.

Згідно копії довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с. 9), позивачу ОСОБА_2 з 11.07.2013 р. по 01.08.2015 р. встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності, 20 % з яких визначено за вібраційною хворобою, та 20 % - хронічному бронхіту. Наявність професійних захворювань позивача підтверджується також медичним висновком від 28.05.2013 р. (а.с. 14) та доповненням до витягу з історії хвороби (а.с. 15).

Статтею 8 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. До юридичних фактів, які має довести позивач у зазначеній справі, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди. Доведення цих обставин позивачем можливе на підставі доказів, перелічених у статті 57 ЦПК України. До таких доказів належить і висновок експертизи, проте він не є єдиним можливим і достатнім доказом спричинення шкоди, та підставою визначення її розміру, оскільки згідно з частиною другою статті 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що професійне захворювання позивача є наслідком незабезпечення роботодавцем належних умов праці. Професійне захворювання, яке призвело втрату працездатності 40 відсотків безстроково, спричиняє позивачу моральних страждань, які пов'язані з необхідністю лікування, відчуттям фізичних страждань, а також призводить до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в судовому засіданні встановлені наступні факти: наявність спричиненої моральної шкоди - полягає у безстроковому встановленні відсотків втрати професійної працездатності органами МСЕ, що передбачає незворотні обмеження у життєдіяльності людини, та як наслідок - постійні душевні переживання; протиправність діяння її заподіювача та його вина виражається в невиконанні у повному об'ємі проекту комплексного знепилювання, недосконалості технологічного процесу, відсутності ефективних засобів боротьби з пилом, відсутності ефективних засобів боротьби з вібрацією; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням полягає у доведеності того, що хронічне професійне захворювання позивача виникло під час роботи у шкідливих умовах на підприємстві відповідача.

Слід зазначити, що будь-яке порушення здоров'я, пов'язане з втратою професійної працездатності, завжди є пов'язаним з певним хвилюванням, відчуттям фізичного болю, незручності та обмеженості, тобто з моральними стражданнями.

Проте слід також врахувати, що позивач, працюючи в тяжких, шкідливих умовах, міг усвідомлювати можливість погіршення стану його здоров'я, був обізнаний про умови праці, але свідомо продовжував виконувати роботи у тяжких умовах.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення здібностей позивача до праці та обмеження можливості їх реалізації, а також виходить із засад розумності та справедливості, у зв'язку з чим оцінює розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 4000 грн.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли та якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи вищевикладене, з відповідача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 229,40 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловантрацит» про стягнення моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловантрацит», ідентифікаційний код юридичної особи 37596090, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, спричинену внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві, в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловантрацит», ідентифікаційний код юридичної особи 37596090, на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.А. Шевцов