Постанова № 36259339, 03.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р. Справа № 820/8467/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 820/8467/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Восторг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000432211 від 05.09.2013 року Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000432211 від 05.09.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" судовий збір у розмірі 2294 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 820/8467/13-а, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано порушення ТОВ "Восторг" по взаємовідносинах з ТОВ "Паритет-Агро" п.п. 198.3, 198.6 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 947007,37 грн. та заниження податку на додану вартість до сплати у сумі 947007,37 грн. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що під час проведення перевірки ТОВ "Паритет-Агро" не надано товарно-транспортні накладні які підтверджують транспортування ТМЦ по господарських операціях з ТОВ "Паритет-Агро".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з урахуванням уточнень та просив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 820/8467/13-а скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволені позову.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що фахівцем податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Восторг" (податковий номер 32437180) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Паритет-Агро" (податковий номер 31642413) за період грудень 2012 року, лютий-березень 2013 року, за результатами якої було складено акт від 16.08.2013 року № 393/22.1-06/32437180.

За результатами перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, яке призвело до заниження сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього в сумі 947007,37 грн., у тому числі за лютий 2013 року у сумі 337907,27 грн., за березень 2013 року в сумі 609100,10 грн.

На підставі цього податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0000432211 у загальному розмірі 1420510,50 грн., у тому числі за основним платежем - 947007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 473503,50 грн. (т.1 а.с. 21).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Паритет-Агро" підтверджені первинними документами які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000432211 від 05.09.2013 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження сум податку на додану вартість на суму 947007,37 грн. ґрунтуються на доводах відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту лютого - березня 2013 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Паритет-Агро".

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит та витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та витрати.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Висновки суду першої інстанції, щодо виконання всіх умов договорів за спірними господарськими операціями та підтвердження належними первинними документами придбання, перевезення, відвантаження товару ТОВ "Восторг", колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказані обставини спростовується наступними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "Восторг" (покупець) та ТОВ "Паритет-агро" (продавець) та укладено наступні договори:

- № 1012ПМВ від 10.12.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Паритет-агро" зобов'язується поставити ТОВ "Восторг", а ТОВ "Восторг" прийняти та оплатити масло соняшникове нерафіноване невиморожене 1 сорту (товар) у кількості 120 т (+/- 5%) (а.с. 103-104 т.1);

- № 1412ПМВ від 14.12.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Паритет-агро" зобов'язується поставити ТОВ "Восторг", а ТОВ "Восторг" прийняти та оплатити масло соняшникове нерафіноване невиморожене 1 сорту (товар) у кількості 160 т (+/- 10%) (т.1 а.с. 146-147).

- № 1012ПМВ від 15.02.2013 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити масло соняшникове нерафіноване невиморожене 1 сорту (товар) у кількості 3000 т (+/- 5%) (а.с. 207-208 т.1).

- № 1012ПМВ від 26.02.2013 року, відповідно до якого ТОВ "Паритет-агро" зобов'язується поставити ТОВ "Восторг", а ТОВ "Восторг" прийняти та оплатити масло соняшникове нерафіноване невиморожене 1 сорту (товар) у кількості 3000 т (+/- 10%) (т.2 а.с. 32-33).

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до матеріалів справи видаткові та податкові накладні.

Оплата здійснювалась позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Паритет-агро" згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 п.п. 11.1 п. 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За приписами п.п. 11.4 п. 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 р.).

Відповідно до п.п. 11.7. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В товарно-транспортних накладних вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІБ водія, вид перевезень, назва "Замовника", "Вантажовідправника", "Вантажоодержувача", адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

Колегія суддів зазначає, що з наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних по господарських операціях з ТОВ «Паритет-агро» не вбачається факт поставки ТМЦ саме на адресу позивача.

Між тим, в наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних замовником є ПВКП «Сіолл», вантажовідправником зазначено ПВКП «Сіолл» за дорученням ТОВ «Паритет-агро», а вантажоодержувачем зазначено НП «Термінал-УПСС». Пунктом навантаження є м. Кировоград, а розвантаження - м. Миколаїв.

При цьому, договори доручення, з яких вбачається, що ТОВ «Паритет-агро» дійсно доручено підприємству ПВКП «Сіолл» відправляти товар, в матеріалах справи не міститься.

З наданих до матеріалів справи посвідчень якості на поставлений товар вбачається, що вказані посвідчення видані ПВКП «Сіолл».

Отже, ризик пошкодження товару за вказаними накладними переходить від виробника товару ПВКП «Сіолл», яке знаходиться в м. Кировограді до НП «Термінал-УПСС», що знаходиться в м. Миколаєві.

Проте доказів переходу прав та всіх ризиків пошкодження товару на шляху його перевезення від постачальника ТОВ «Паритет-агро» до покупця ТОВ "Восторг" за спірними договорами, а саме товарно-транспортних накладних чи подорожніх листів, позивачем не надано, інших фактів реального перевезення товару, вантажно-розвантажувальних робіт та отримання товару, не наведено.

При цьому, доказів, що між позивачем та підприємством НП «Термінал-УПСС» було укладено договори зберігання придбаного від ТОВ «Паритет-агро» товару, позивачем не надано.

Таким чином, надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не підтверджують фату перевезення та отримання товару (олії соняшникової) саме позивачем, що спростовуює доводи позивача про реальність отримання ТМЦ за спірними договорами.

Крім того у видаткових накладних зазначено місце поставки «Основний склад» без зазначення його адреси, а місце складання зазначено м.Харків, в той час як відповідно до умов договорів, поставка товару здійснюється автотранспортом на умовах СРТ (перевозка сплачена до) м. Миколаїв, ДМБ, НП «Терминал-Укрпищесбытсевис».

Отже, позивачем не було надано документів, які надають можливість встановити фактичне здійснення операцій з придбання товарів, зокрема, товарно-транспортні накладні.

Також досліджуючи питання реальності виконання умов договорів купівлі-продажу ТМЦ, укладених між позивачем та ТОВ «Паритет-агро», колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Між тим, з матеріалів справи не встановлено факту отримання товару підприємством ТОВ "Восторг".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність у підприємства ТОВ "Восторг" податкових та видаткових накладних за відсутністю доказів перевезення та отримання товару відповідно до умов договорів у спірних правовідносинах не створює належного права для формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки.

За змістом п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харков Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013р. по справі № 820/8467/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст постанови виготовлений 09.12.2013 р.