Ухвала суду № 36259237, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 816/5661/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5661/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Кононівський елеватор", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 22.05.2013 року №0000602308, №0000622308, №0000592308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5661/13-а адміністративний позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000602308 від 22.05.2013 року, №0000622308 від 22.05.2013 року, №0000592308 від 22.05.2013 року визнано протиправними та скасовані.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5661/13-а та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кононівський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Енергополіграфдокумент", за результатами якої складено акт №2336/22.5-10/32284263 від 26.04.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2580 грн., в т.ч. за 2 кв.2012 року в розмірі - 151 грн.; за 3 кв. 2012 року в розмірі 3429 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого: завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 10943 грн., в т.ч. по періодах: за травень 2012 року на суму 10800 грн., за червень 2012 року на суму 143 грн.; завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2012 року на суму 2033 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем від 22.05.2013 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000602308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2033 грн., №0000622308, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 10943 грн. за основним платежем та нараховано фінансові санкції в сумі 2735,75 грн., та №0000592308, яким позивачу нараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3580 грн. за основним платежем та фінансові санкції в сумі 895 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями про результати розгляду скарг №580/10/16-31-10.03.06 від 02.08.2013 року та №10343/6/99-99-10.01.15 від 04.09.2013 року, скарги позивача залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість та донарахування податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Енергополіграфдокумент".

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Кононівський елеватор" (замовник) та ТОВ "Енергополіграфдокумент" (підрядник) було укладено договори: №94 від 11.05.2012 року (т.1 а.с. 144), №99 від 18.05.2012 року (т.1 а.с. 173), №113 від 21.06.2012 року (т.1 а.с. 167), №118 від 09.07.2012 року (т.1 а.с. 158). Згідно умов договорів замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання на виконання робіт по розробці науково-пошукових робіт, інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу повітря, визначенню геодезичних координат викиду забруднюючих речовин земельних ділянок, розробці розрахунків питомих норм витрат паливно-енергетичних ресурсів.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Енергополіграфдокумент" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: податкові накладні, кошториси на проектні роботи, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, що свідчать про фактичне проведення робіт згідно угод, а також податкові декларації з ПДВ з додатками за травень, червень, серпень 2012 року (т.1 а.с. 144-184; т.2 а.с. 35-116).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні платіжні доручення (а.с. 153, 157, 162, 166, 170, 180, 184).

Крім того, реальність намірів ТОВ «Кононівський елеватор» на використання замовлених робіт в ході використання власних водних свердловин, розташованих у м. Хрол та смт. Семенівка. Про це свідчать отримані дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, паспорти експлуатаційних свердловин, дозвіл на спеціальне водокористування (т.1 а.с. 185-197, т.2 а.с. 1-34).

Зазначені документи оформлені належним чином, стосовно чого не заперечував відповідач в акті перевірки. Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено порушень щодо їх оформлення, крім того, належне оформлення податкових накладних і витратних документів, на підставі яких сформовано спірні суми, не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді, та підтверджує реальність валових витрат.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктами 138.8, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як вбачається зі змісту акту перевірки 2336/22.5-10/32284263 від 26.04.2013 року, висновки податковим органом нічим не аргументовані, а зроблені на підставі виключно акту Полтавської МДПІ від 08.02.2013 року № 168/22/34743008 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Енергополіграфдокументз» з питань формування податкового кредиту та податкового зобов'язання, валових доходів та валових витрат за період з 01.12.2011р. по 30.09.2012р. з ТОВ «Галактика М», ТОВ «ВК Віконні системи, ТОВ «Матадор» за період з 01.12.2011 р. по 30.09.2012 року». Відповідач в акті перевірки виклав свої висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Енергополіграфдокументз» з посиланням на акт перевірок іншого податкового органу, складений стосовно контрагента позивача. Колегія суддів не може взяти до уваги це твердження, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено право відповідача в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання використовувати акти перевірок інших суб'єктів господарювання як єдину підставу для висновку про порушення приписів податкового законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідності господарської операції видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшеня суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нарахованню податку на прибуток позивачу у перевіреному періоді, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року №0000602308, №0000622308, №0000592308.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5661/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2013р. по справі № 816/5661/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.