Ухвала суду № 36259126, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 р.Справа № 820/10004/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. по справі № 820/10004/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

21.10.2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова щодо відмови позивачу у поверненні суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобілю у розмірі 1841,10 грн.;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова вчинити дії щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобілю у розмірі 3 % від його вартості, що складає 1841,10 грн., шляхом надання до відповідного органу Державного казначейства України подання та інших документів у порядку, передбаченому Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. №226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 р. за №1000/7288.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року по справі №820/10004/13-а адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що призвело до неправильного вирішення питання дотримання строку звернення до адміністративного суду, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що, залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду. Зазначив, що оскільки про порушення своїх прав він дізнався після отримання листа Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 15.10.2013 року №11181/03-28, яким було відмовлено в поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобілю у розмірі 1841,10 грн., то вчасно та в межах встановленого шестимісячного строку звернувся до суду із даним позовом.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 14.05.2010 року позивачем було придбано автомобіль SEAT IBIZA 2007 року випуску, реєстраційний номер випуску НОМЕР_2, та цього ж дня сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобілю у розмірі 3 % від його вартості, який склав суму у розмірі 1841,10 грн.

Вважаючи, що вказаний збір було сплачено помилково, позивач 21.10.2013 року звернувся до суду із даним позовом.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було без поважних причин пропущено встановлений законодавством шестимісячний строк звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 14.05.2010 року було придбано автомобіль SEAT IBIZA 2007 року випуску, реєстраційний номер випуску НОМЕР_2, та цього ж дня сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобілю у розмірі 3 % від його вартості - 1841,10 грн.

Вважаючи, що вказаний збір було сплачено помилково, позивач 31.07.2013 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова із відповідною заявою, в якій просив повернути сплачені кошти, шляхом надання до відповідного органу Державного казначейства України подання та інших документів, у порядку передбаченому Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, вказана заява була отримана відповідачем 01.08.2013 року.

Як вказує позивач, у зв'язку з відсутністю інформації про розгляд вказаної заяви, він 01.10.2013 року повторно звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова із заявою, в якій просив надати письмову інформацію щодо наслідків розгляду заяви від 31.07.2013 року та повідомити підстави, що унеможливлювали її розглянути у встановлений законодавством строк. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, вказана заява була отримана відповідачем 04.10.2013 року.

Листом від 15.10.2013 року вих. №11181/03-28 Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова повідомило, що відповідь на заяву від 31.07.2013 року була надана листом від 09.08.2013 року №8686/03-28. На підтвердження факту направлення копії вказаної відповіді відповідачем було надано копію фіскального чеку.

В свою чергу, на підставі положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, колегія суддів дійшла висновку, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень будь-яких документів може бути лише опис вкладення разом з розрахунковим документом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, не було надано опису вкладення, який би свідчив про направлення позивачу листа від 09.08.2013 року №8686/03-28, як і не надано доказів на підтвердження факту його отримання позивачем.

В зв'язку з чим, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що саме з моменту отримання листа від 15.10.2013 року №11181/03-28, позивачу стало відомо про факт відмови відповідача у задоволенні заяви від 31.07.2013 року про повернення помилково сплачених коштів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що саме з моменту отримання листа від 15.10.2013 року (вих. №11181/03-28), позивач фактично дізнався про порушення його прав, в зв'язку з чим, мав право реалізувати встановлене законом право на їх захист, зокрема, шляхом зверхня до суду із відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом 21.10.2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду.

Таким чином, враховуючи дату звернення до суду з цим позовом та дату, коли позивач дізнався про порушення свого права, колегія суддів дійшла висновку, що строки звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення рішення про залишення позову без розгляду.

Посилання суду першої інстанції на той факт, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо при придбанні автомобілю, колегія суддів вважає помилковими, оскільки сам факт сплати збору не є порушенням прав позивача, однак внаслідок цього у останнього виникло право на повернення сплачених коштів, зокрема, шляхом звернення до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова із відповідною заявою. Натомість, вже сама відмова відповідача у задоволенні заяви, може свідчити про порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин, в зв'язку з чим, саме з даного моменту у позивача виникає можливість реалізувати встановлене законом право на їх захист, у т.ч. шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Крім того, посилання суду першої інстанції на пропуск позивачем встановленого ч. 4 ст. 99 КАС України строку досудового порядку вирішення спору колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки положенням даної правової норми визначений місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Тобто, в даному випадку позивачем також не було пропущено строк звернення до суду.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

За змістом частини 4 статті 204 КАС України, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норми процесуального права, тому ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. по справі № 820/10004/13-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (61124, АДРЕСА_1, ін.код. НОМЕР_1) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 36 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.