Ухвала суду № 36258302, 24.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 816/1037/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 816/1037/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Армапром"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

третя особа Приватне акціонерне товариство "Промарматура"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Армапром", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 №0000242201 та №0000252201.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПАТ "Промарматура".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 14, 44, 139, 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 69, 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Армапром" (ідентифікаційний код 00218325) 06.11.1997 зареєстроване виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області (том 2 а.с. 60). Позивач перебуває на податковому обліку в Миргородській ОДПІ та є платником податку на додану вартість (том 2 а.с. 61).

У період з 25.12.2012 по 06.02.2013 (з урахуванням терміну продовження) Миргородською ОДПІ, на підставі направлень №957, №958, №959 та №960 від 24.12.2012, №40 від 14.01.2013, №03 від 08.01.2013, згідно статей 20, 75, 77, 82, 85 Податкового кодексу України, Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу Миргородської ОДПІ №401 від 13.12.2012, проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Армапром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №196/22.1-11/00218325/23 від 13.02.2013 (том 1 а.с. 10-47), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 764 823,00 грн, у тому числі: за ІІІ квартал 2011 року в сумі 349 201,00 грн, за ІV квартал 2011 року в сумі 368 803,00 грн, за І квартал 2012 року в сумі 292 126,00 грн, за ІІ квартал 2012 року в сумі 390 618,00 грн, за ІІІ квартал 2012 року в сумі 364 074,00 грн;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 1 621 319,00 грн, в тому числі: за липень 2011 року - 134 968,00 грн, за серпень 2011 року - 79526,00 грн, за вересень 2011 року - 89159,00 грн, за жовтень 2011 року - 77544,00 грн, за листопад 2011 року - 164 359,00 грн, за грудень 2011 року - 78796,00 грн, за січень 2012 року - 154 590,00 грн, за лютий 2012 року - 100 240,00 грн, за березень 2012 року - 23384,00 грн, за квітень 2012 року - 125 984,00 грн, за травень 2012 року - 114 023,00 грн, за червень 2012 року - 132 009,00 грн, за липень 2012 року - 151 281,00 грн, за серпень 2012 року - 130 349,00 грн, за вересень 2012 року - 65107,00 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, Миргородською ОДПІ 26.02.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000242201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 026 529,50 грн, в тому числі 1 764 823,00 грн - основний платіж, 261 706,50 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 8);

- №0000252201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2 026 648,75 грн, в тому числі 1 621 319,00 грн - основний платіж, 405 329,75 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 9).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки та правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №0000242201 та №0000252201.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Миргородською ОДПІ не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, висновок про неправомірність включення позивачем у період з липня 2011 року по вересень 2012 року до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 1 621 319,00 грн та неправомірність віднесення витрат у розмірі 8 106 608,00 грн до складу витрат операційної діяльності, податкова інспекція обґрунтовує тим, що в ході перевірки встановлено відсутність у ПАТ "Армапром" документів, що свідчать про фактичність отримання товару від ПАТ "Промарматура", а саме - належним чином оформлених накладних на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, сертифікатів походження та якості товару.

До перевірки не було надано документів, які б підтверджувати присутність посадових осіб в містах прийому/передачі товару та фактичне переміщення товару зі складу постачальника до складу ПАТ "Армапром".

На всіх ТТН, наданих ПАТ "Армапром" до перевірки, відсутні підписи водія-експедитора (особи, яка безпосередньо повинна була здійснювати перевезення ТМЦ), відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні операції, не заповнені графи (№ подорожнього листа, коди автопідприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, № маршруту), непоодинокі випадки відсутності відомостей щодо довіреності, за якою отримано товар, даних (ПІБ та посади) особи, через яку здійснювалося отримання ТМЦ, відсутні відомості щодо конкретної адреси навантаження та розвантаження ТМЦ.

Крім того, перевіряючі в акті перевірки вказують на те, що розрахунки між підприємствами ПАТ "Армапром" та ПАТ "Промарматура" не здійснювалися.

Судовим розглядом встановлено, що в ході проведення перевірки, результати якої оформлені актом №196/22.1-11/00218325/23 від 13.02.2013 року, Миргородською ОДПІ направлялись запити щодо проведення зустрічної звірки ПАТ "Промарматура".

У період з 20.02.2013 по 22.02.2013 року, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, на підставі службового посвідчення серія УДН №063574, виданого 14.10.2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС Гажемон Ю.С. головному державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового супроводження підприємств металургійної галузі, відповідно до запитів Миргородської ОДПІ Полтавської області ДПС від 03.01.2013 №12/7/22-118, від 14.02.2013 №136/7/22.1-19, згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, проведено зустрічну звірку ПАТ "Промарматура", код за ЄДРПОУ 21871578, з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПАТ "Армапром" код за ЄДРПОУ 00218325, за червень 2011 року - липень 2012 року.

За результатами вказаної звірки Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби складено довідку №172/15/21871578 від 22.02.2013, згідно висновку якої звіркою ПАТ "Промарматура" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПАТ "Армапром", їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також звіркою ПАТ "Промарматура" встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПАТ "Армапром".

Письмові докази свідчать, що у період з липня 2011 року по вересень 2012 року позивач мав взаємовідносини з ПАТ "Промарматура" щодо придбання у останнього товарно-матеріальних цінностей (запірної арматури).

Так, 12.01.2009 року між ПАТ "Армапром" (покупець) та ПАТ "Промарматура" (постачальник) укладено договір №ПА-028/2009, з урахуванням додаткових угод та специфікацій до нього (том 2 а.с. 62-79), згідно якого постачальник приймає на себе обов'язок систематично поставляти і передавати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар) згідно специфікацій (додатків до договору) із відповідним порядковим номером, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

В межах виконання вказаного договору ПАТ "Армапром" у період з липня 2011 року по вересень 2012 року придбано у ПАТ "Промарматура" товарно-матеріальні цінності (арматуру) на загальну суму 9 727 929,10 грн, в тому числі ПДВ - 1 621 321,51 грн.

На виконання умов договору №ПА-028/2009 від 12.01.2009, ПАТ "Промарматура" було виписано: податкові та видаткові накладні (том 1 а.с. 87, 89, 90-91 /зі звороту/, 93, 94-97 /зі звороту/, 99, 100 /зі звороту/, 102, 103 /зі звороту/, 105, 106 /зі звороту/, 108, 109-113 /зі звороту/, 115, 116 /зі звороту/, 118, 119 /зі звороту/, 121, 122 /зі звороту/, 124, 125 /зі звороту/, 127, 130, 131-133 /зі звороту/, 135, 136 /зі звороту/, 138, 139 /зі звороту/, 141, 142-169 /зі звороту/, 171 /зі звороту/, 173, 174-176 /зі звороту/, 178, 179 /зі звороту/, 181, 181а-182а /зі звороту/, 183, 185 /зі звороту/, 187, 188-200 /зі звороту/, 202, 203-204 /зі звороту/, том 5 а.с. 183).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, виписані ПАТ "Промарматура" для документального оформлення господарських операцій з придбання ПАТ "Армапром" товарно-матеріальних цінностей відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно виписаних ПАТ "Промарматура" за результатами реалізації позивачу арматури податкових накладних, позивачем відповідно до вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, по першій з подій (дата отримання товарів, що підтверджено податковою накладною) включено суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1 621 321,51 грн до складу податкового кредиту за липень 2011 року (134 968,00 грн), серпень 2011 року (79526,00 грн), вересень 2011 року (89159,00 грн), жовтень 2011 року (77544,00 грн), листопад 2011 року (164 359,00 грн), грудень 2011 року (78796,00 грн), січень 2012 року (154 590,00 грн), лютий 2012 року (100 240,00 грн), березень 2012 року (23384,00 грн), квітень 2012 року (125 984,00 грн), травень 2012 року (114 023,00 грн), червень 2012 року (132 009,00 грн), липень 2012 року (151 281,00 грн), серпень 2012 року (130 349,00 грн), вересень 2012 року (65107,00 грн) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по вересень 2012 року (том 3 а.с. 53-248, том 4 а.с. 1-221).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданих позивачем витягів з книг реєстрації довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженими представниками ПАТ "Армапром" на підставі довіреностей, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 205-241, том 2 а.с. 80-105, том 5 а.с. 184).

Оприбуткування на підприємстві позивача придбаного у ПАТ "Промарматура" у спірному періоді товару підтверджується долученими до матеріалів справи прибутковими ордерами (том 1 а.с. 86, 90, 92, 95, 97, 100, 103, 106, 109, 111, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 133, 136, 139, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 171, 174, 176, 179, 181а, 182а, 185, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 203).

Вказані операції в бухгалтерському обліку підприємства відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках бухгалтерського обліку 20 "Сировина і матеріали" та 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за дебетом та кредитом відповідно, враховано витрати у рядку 05 декларацій з податку на прибуток підприємства "витрати операційної діяльності" в загальній сумі 8 106 608,00 грн, у тому числі: ІІІ квартал 2011 року в сумі 1 518 266,00 грн, ІV квартал 2011 року в сумі 1 603 492,00 грн, І квартал 2012 року в сумі 1 391 078,00 грн, ІІ квартал 2012 року в сумі 1 860 084,00 грн та ІІІ квартал 2012 року в сумі 1 733 688,00 грн (том 6 а.с. 86-148).

Як слідує зі змісту розділу 3 договору №ПА-028/2009 від 12.01.2009, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Умови поставки товару - DDP - склад покупця. Склад покупця знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 35.

В ході розгляду справи встановлено, що на виконання розділу 3 договору №ПА-028/2009 від 12.01.2009 придбаний у ПАТ "Промарматура" товар доставлявся постачальником на склад покупця, розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 35. Наявність у позивача складських приміщень підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів: технічного паспорту на громадський будинок, договору оренди №НА-064 від 01.03.2012, акту передачі-прийомки нежилих будівель і земельної ділянки по договору оренди №НА-064 від 01.03.2012 (том 2 а.с. 107-113).

На підтвердження транспортування на користь позивача товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПАТ "Промарматура", до матеріалів справи додані товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 88, 91, 94, 96, 98, 101, 104, 107, 110, 112, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 134, 137, 140, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 172, 175, 177, 180, 182, 186, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 204, том 5 а.с. 185).

Щодо посилань апелянта на те, що у накладних, наданих ПАТ "Армапром" на перевірку, місцем їхнього складання вказане м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 17, а згідно наданих товарно-транспортних накладних місцем навантаження товару зазначено с. Партизанське Дніпропетровської області, як на обставину, що ставить під сумнів реальність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ПАТ "Промарматура", колегія суддів зазначає наступне.

У спірному періоді відбувалося постачання запірної арматури на підставі договору від 12.01.2009 №ПА-028/2009, з урахуванням додаткових угод до нього та відповідно до специфікацій. Згідно умов цього договору постачання товару здійснювалося зі складу ПАТ "Промарматура", розташованого за адресою: Дніпропетровська область, селище Партизанське, вул. Леніна, 14 на склад покупця, розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 35. Відпущення товару здійснювалося завідуючою складом Вергун Т.М.

Таким чином, адреса м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 17, що вказана у видаткових накладних - це юридична адреса ПАТ "Промарматура", а належне ПАТ "Промарматура" складське приміщення, з якого відвантажувалися ТМЦ на користь ПАТ "Армапром", розташоване за адресою: с. Партизанське Дніпропетровської області.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи були долучені наступні документи, а саме: державний акт на право власності на землю, договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, протокол №01/л про проведення біржових торгів (аукціону) на товарній біржі "Дніпродзержинська", акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу (том 2 а.с. 3-17).

Окрім цього, з метою підтвердження транспортування на користь позивача запірної арматури надано до матеріалів справи також копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, акт державного технічного огляду транспортних засобів, копії трудових книжок працівників, штатні розписи ПАТ "Промарматура" (том 2 а.с. 20-55).

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта щодо наявності недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим останні не мають статусу первинного документу, з огляду на наступне.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку витрат операційної діяльності та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між ПАТ "Армапром" та ПАТ "Промарматура" є видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Як вказано вище, спірні господарські операції в бухгалтерському обліку ПАТ "Армапром" відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках бухгалтерського обліку 20 "Сировина і матеріали" та 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за дебетом та кредитом відповідно.

Окрім цього, висновок про відсутність фактичного отримання позивачем товару від ПАТ "Промарматура" Миргородською ОДПІ обґрунтовано відсутністю у видаткових накладних посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (міститься лише підпис особи, яка отримувала ТМЦ).

З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.

Матеріали справи містять документи, які підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ПАТ "Армапром" та ПАТ "Промарматура", зокрема: договір, з урахуванням специфікацій та додаткових угод до нього, податкові та видаткові накладні, прибуткові ордери, довіреності на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, тощо.

Відсутність розшифровки підпису у видаткових накладних не суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки порядок складання первинних бухгалтерських документів відповідає принципу превалювання суті над формою, що визначено статтею 4 даного Закону. Крім того, видаткова накладна не є документом суворої звітності. У видаткових накладних зазначено найменування товару, одиниці виміру, кількість та ціну, які, в свою чергу, відповідають відомостям (найменуванню, одиницям виміру та ціні), вказаним у податкових накладних та специфікаціях до договору №ПА-028/2009 від 12.01.2009.

Також слід зазначити, що обов'язковість розшифровки підпису особи, що підписала видаткову накладну взагалі прямо не передбачена законодавством, оскільки стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує на обов'язковий реквізит - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тим більше, що отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось за довіреностями, які видавалися ПАТ "Армапром".

Податкові накладні, виписані ПАТ "Промарматура" на користь позивача, відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Між тим, дані факти були залишені поза увагою перевіряючих, а тому твердження податкового органу, що відсутність у видаткових накладних посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, ставить під сумнів реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПАТ "Промарматура", не відповідають документальним доказам, що наявні в матеріалах справи, оскільки кожний первинний документ підписаний посадовими особами підприємств і скріплений печатками суб'єктів господарювання, містить всю необхідну інформацію стосовно предмету господарської операції.

Колегія судддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на нездійснення розрахунків між ПАТ "Армапром" та ПАТ "Промарматура" по спірним операціям як на обставину, яка виключає можливість віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та відображення вартості ТМЦ у складі витрат операційної діяльності підприємства позивача з огляду на таке.

Так, положеннями статті 198 Податкового кодексу України не визначено таку підставу як несплата ПДВ в ціні товару на користь продавця в якості обставини, що позбавляє покупця права на формування податкового кредиту. Згідно вказаної правової норми податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Також статтею 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, які не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Тобто законодавець визначив, що не тільки фактично сплачені суми ПДВ покупець має право відносити до складу податкового кредиту, а й нараховані.

В акті перевірки зазначено, що позивач відобразив спірні операції на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за дебетом та кредитом відповідно, що свідчить про збільшення його зобов'язань перед постачальником.

Наявність заборгованості ПАТ "Армапром" перед ПАТ "Промарматура" представник позивача пояснює тим, що господарські відносини даних підприємств відбуваються не лише на підставі договору №ПА-028/2009 від 12.01.2009, а й на підставі багатьох інших договорів, за якими позивач оплачує придбані товари у повному обсязі (наприклад, договору №ПА-035/2005 від 07.02.2005), тому розглядати один договір №ПА-028/2009 від 12.01.2009 у відриві від інших договорів, на його думку, є некоректним (том 6 а.с. 78-85).

Придбаний позивачем у ПАТ "Промарматура" товар супроводжувався відповідними паспортами. Однак, у зв'язку з використанням ПАТ "Армапром" придбаного товару в своїй господарській діяльності шляхом його реалізації на експорт до Російської Федерації, разом з товаром покупцю позивача були передані всі документи, що підтверджують якість продукції (сертифікати, паспорти), в результаті чого вказані документи були відсутні на підприємстві ПАТ "Армапром".

Враховуючи те, що сертифікати якості та паспорти на товар не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, ненадання вказаних документів для перевірки не ставить під сумнів реальність господарських операцій між ПАТ "Армапром" та ПАТ "Промарматура".

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, товарно-матеріальні цінності придбавалися позивачем у ПАТ "Промарматура" з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації на експорт, зокрема, на виконання умов контрактів №7М від 23.09.2010 та №9М від 12.09.2011, з урахуванням додаткових угод та специфікацій до нього, укладених із ЗАТ "Арма" /м. Строітель, Росія/ (том 2 а.с. 118-122, 153-167).

На підтвердження господарської мети придбання товару ПАТ "Армапром" надано до матеріалів справи наступні письмові докази, а саме: вантажні митні декларації, заключення про походження товару, банківські виписки, видаткові накладні та відомості аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками (том 2 а.с. 123-152, 168-249, том 3 а.с. 1-51, том 6 а.с. 149-169, том 6 а.с. 106-120).

Як доказ отримання позивачем економічної вигоди в результаті здійснення господарських операцій з придбання у ПАТ "Промарматура" запірної арматури згідно договору від 12.01.2009 №ПА-028/2009, до матеріалів справи долучено бухгалтерську довідку щодо отримання економічної вигоди (том 3 а.с. 51а). Згідно даної довідки економічна вигода ПАТ "Армапром" в результаті здійснення спірних господарських операцій склала 1 133 779,82 грн, в тому числі за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 у розмірі 285 675,98 грн та за період 12.09.2011 по 30.09.2012 у розмірі 848 103,84 грн. Вказана довідка підписана головою правління ПАТ "Армапром" Філіпповим І.А. та головним бухгалтером ПАТ "Армапром" Рябчун В.В. та скріплена печаткою даного підприємства.

Також до матеріалів справи долучені документи на підтвердження походження товару (запірної арматури), який було реалізовано на користь ПАТ "Армапром" в результаті здійснення спірних господарських операцій, а саме: договори з ВАТ "Славгородський арматурний завод" та ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури", з урахуванням додаткових угод та специфікацій до них, договір зберігання №01/СА від 03.06.2004, укладений із ВАТ "Славгородський арматурний завод", з урахуванням додаткових угод до нього, накладні, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, карточки складського обліку, прибуткові ордери, акти повернення, картки отримання та відправлення товару зі складу та паспорти на продукцію (том 6 а.с. 207-250, том 7 а.с. 1-156, 161-231, том 5 а.с. 186-249, том 6 а.с. 1-75).

Щодо контрагента позивача - ПАТ "Промарматура", судом зазначається, що факту визнання недійсним або анулювання його свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Миргородською ОДПІ не надано доказів порушення постачальником позивача - ПАТ "Промарматура", за наслідками господарських операцій з яким останнім сформовано податковий кредит та витрати операційної діяльності, вимог податкового законодавства, в результаті чого вказаному підприємству визначені податкові зобов'язання, в тому числі за наслідками операцій з постачання ТМЦ позивачу у справі, про що прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення.

Навпаки, матеріали справи містять довідку Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби №172/15/21871578 від 22.02.2013 "Про результати зустрічної звірки ПАТ "Промарматура", код за ЄДРПОУ 21871578 щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПАТ "Армапром" код за ЄДРПОУ 00218325, за червень 2011 року - липень 2012 року", за висновками якої звіркою ПАТ "Промарматура" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПАТ "Армапром", їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також звіркою ПАТ "Промарматура" встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПАТ "Армапром".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПАТ "Армапром" чи його контрагента - ПАТ "Промарматура", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, а саме, документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів) та довідки Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби №172/15/21871578 від 22.02.2013, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ПАТ "Армапром" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №196/22.1-11/00218325/23 від 13.02.2013, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 №0000242201 та №0000252201.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №0000242201 та №0000252201 не довів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ "Армапром" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року по справі № 816/1037/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2013р. по справі № 816/1037/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.