Ухвала суду № 36258174, 24.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 820/3961/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 820/3961/13-а

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридичне агентство "Кратос"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридичне агентство "Кратос", в якому просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридичне агентство "Кратос" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 3275,00грн. та пеню в розмірі 0,66грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, який у строк, встановлений законодавством, повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, не виконав свого обов'язку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ТОВ "Охоронно-юридичне агентство "Кратос" повністю виконало обов'язки, передбачені ч.3 ст.18 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а тому стягнення з ТОВ "Охоронно-юридичне агентство "Кратос" адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Із наявних у матеріалах справи копій звітів ТОВ "Охоронно-юридичне агентство "Кратос" про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України вбачається, що у січні-червні 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників у кожному місяці складала 1 особу, а в липні - 7 осіб.

Таким чином, відповідач не був зобов'язаний у січні-липні 2012 року виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з ч.1 та 2 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що на підприємства, установи, організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено лише обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. N70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту ТОВ "Охоронно-юридичне агентство "Кратос" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 10 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

Письмові докази свідчать, що відповідач у порядку, встановленому чинним законодавством, протягом серпня-грудня 2012 року інформував Харківський міський центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітів за формою №3-ПН, що підтверджується копіями звітів та листа Харківського міського центру зайнятості від 05.04.2013 №ХМЦЗ-03-699422/13.

У листі Харківського міського центру зайнятості від 05.04.2013 №ХМЦЗ-03-699422/13 зазначено, що ТОВ "Охоронно-юридичне агентство "Кратос" подавало у серпні-грудні 2012 року звіти про наявність вільних робочих місць для інвалідів (форма №3-ПН): звіт станом на 15.08.2012р. «охоронник» в кількості 1 посади для 1 особи; звіт станом на 19.09.2012р. «охоронник» в кількості 1 посади для 1 особи; звіт станом на 16.10.2012р. «охоронник» в кількості 1 посади для 1 особи; звіт станом на 19.11.2012р. «охоронник» в кількості 1 посади для 1 особи; звіт станом на 19.12.2012р. «охоронник» в кількості 1 посади для 1 особи; протягом 2012 року на підприємстві ТОВ «Охоронно-юридичне агентство «Кратос» (код ЄДРПОУ 37461003) не було працевлаштовано жодної особи з обмеженими фізичними можливостями, відмов у працевлаштуванні особам з обмеженими фізичними можливостями за результатами направлень центру зайнятості не було.

У вказаному листі Харківського міського центру зайнятості зазначено, що по заявленій посаді охоронник відсутні претенденти з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями за професійним досвідом, останнім місцем роботи та згідно з рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії.

Апелянтом також не доведено, що органи, на які покладено обов'язок працевлаштування інвалідів, направляли у серпні-грудні 2012 року до відповідача інвалідів для працевлаштування і їм було відмовлено у прийомі на роботу. Також позивач не надав суду доказів того, що інваліди звертались безпосередньо до відповідача із заявами про працевлаштування і їм так само було відмовлено у прийнятті на роботу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення з ТОВ "Охоронно-юридичне агентство "Кратос" адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів є необґрунтованим, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 року по справі № 820/3961/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 820/3961/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.