Постанова № 36256664, 23.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.12.2013р. справа №908/3247/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальової І.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Губарєва Я.А. по дов., Антошкіна І.О. о дов.;

від відповідача: Жукова О.В. по дов., Михайловський А.С. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2013р. (повний текст від 05.11.2013р.) у справі №908/3247/13 (суддя Сушко Л.М.)

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про стягнення 991573,87грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, про стягнення збитків в розмірі 991573,87грн.

Рішенням від 31.10.2013р. господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з посиланням на те, що чинним законодавством передбачений порядок компенсації перевізнику виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян, рішенням Запорізької міської ради №9 від 24.12.2012р. затверджений розподіл видатків з бюджету на 2013 рік на компенсаційні виплати за пільговий проїзд на залізничному транспорті за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам в розмірі 2 936 756грн., позивачем направлялись відповідачу облікові форми про недоотримані кошти на суму 991 573,87грн. та відповідні рахунки, а також претензії, тобто позивачем в повному обсязі доведені та обґрунтовані заявлені позовні вимоги. Натомість господарський суд не прийняв до уваги посилань відповідача на те, що між сторонами не укладено відповідного договору, оскільки виконання відповідачем спірного господарського зобов'язання передбачено нормами чинного законодавства України та випливає безпосередньо із закону. Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на те, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з державного бюджету повинні здійснюватись безпосередньо через казначейський рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень», оскільки згідно Постанови КМУ №1359 від 16.12.2009р. «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», відповідна облікова форма про недоотримані кошти направляється відповідним головним розпорядникам коштів, яким у даному випадку є відповідач.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2013р. у справі №908/3247/13 та у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що спірне рішення суду прийнято з порушенням правил предметної підсудності, оскільки відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, тому даний спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Крім того, за висновком скаржника, господарський суд всупереч вимогам законодавства не встановив, чи існувала реальна можливість отримання позивачем в повному обсязі спірних компенсаційних виплат при задоволенні позову, а також дійшов необґрунтованого висновку про те, що відсутність укладеного між сторонами договору та бюджетного асигнування не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою, оскільки в даному випадку рішення про введення відповідних пільг прийнято безпосередньо державою, а не територіальною громадою, тому і відповідальність повинна нести саме держава.

Заявник апеляційної скарги також наголошує, що позивачем не було доведено складу цивільного порушення, за яке в порядку ст.22 ЦК України на відповідача може бути покладено відповідальність у вигляді стягнення суми збитків, оскільки надані позивачем розрахунки видатків на компенсацію за пільговий проїзд та облікові форми про недоотримані кошти не є обґрунтованими розрахунками стягуваної суми в розумінні п.5 ч.1 ст. 54 ГПК України, а також не є за своїм змістом і суттю ані розрахунком відповідних компенсаційних витрат, ані розрахунком заявлених позивачем збитків. Також апелянт зазначає, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок коштів субвенції з державного бюджету повинні здійснюватись безпосередньо через казначейський рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень», проте вказані доводи були безпідставно проігноровані місцевим господарським судом, у зв'язку з чим висновки суду в цій частині не відповідають дійсним обставинам справи.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в травні-червні 2013 року ДП «Придніпровська залізниця» було здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом по станціям - Дніпробуд-2, Запоріжжя-1, Запоріжжя-2, Запоріжжя-Ліве, ім. А.Алімова, Запорізька Січ, Передатна.

Частиною 5 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд залізничним транспортом передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

Згідно зі статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України, видатки на державні програми соціального захисту населення, серед яких є компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, обласного значення та Автономної республіки Крим за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

В матеріалах справи наявне рішення Запорізької міської ради №9 від 24.12.2012р. «Про затвердження бюджету міста на 2013 рік», яким затверджено розподіл видатків бюджету на 2013 рік, в тому числі на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам в розмірі 2 936 756грн.

Крім того, згідно Положення про управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого Рішенням Запорізької МР №46 від 25.02.2013р., Управління виступає головним розпорядником бюджетних коштів, та до його функцій віднесено реалізацію заходів соціальної підтримки населення, здійснення координаційних функцій та моніторинг у сфері надання пільг, в т.ч. за пільговий проїзд окремими категоріями громадян, та здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян транспортом загального користування відповідно до законодавства України.

Оскільки відповідач у справі є розпорядником бюджетних коштів, позивач направляв останньому облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян за травень та червень 2013 року на загальну суму 991 573,87грн., рахунки для сплати №409 від 12.06.2013р. на суму 474940,83грн. та №1 від 11.07.2013р. на суму 516633,04грн., акт звіряння заборгованості від 11.07.2013р., а також звертався до відповідача з претензіями №13-01/5 від 14.08.2013р. та №13-01/6 від 14.08.2013р.

Відхиляючі зазначені претензії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради зазначало, що по-перше, між сторонами не укладено відповідного адміністративного договору, а по-друге, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок коштів субвенції з державного бюджету повинні здійснюватись безпосередньо через казначейський рахунок одержувача бюджетних коштів - Відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень».

Відмова відповідача як розпорядника бюджетних коштів сплачувати компенсацію за пільговий проїзд залізницею окремих категорій громадян за травень-червень 2013 року зумовила звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Запорізької області заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, в тому числі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 2 даного Порядку, фінансування провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, в межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно п. 3 цього Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Разом з тим, механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначається Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359.

Відповідно до п. 9 даного Порядку, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

У пункті 10 цього Порядку зазначено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було належним чином виконано вимоги, які передбачені Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, та направлено відповідачу облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян за травень та червень 2013 року на загальну суму 991 573,87грн.

Оскільки господарські зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» та ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт», статтями 11 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, проте цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, відсутність договору у даному випадку не може бути підставою звільнення від виконання господарського зобов'язання, передбаченого нормами чинного законодавства (Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» та ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт»), що спростовує відповідні твердження відповідача у даній справі.

Поряд з цим, пункт 4 Порядку № 256 встановлює, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

У додатку №3 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» передбачено компенсацію за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг за проїзд окремих категорій громадян в розмірі 2039640,0тис.грн.

Рішенням Запорізької міської ради №9 від 24.12.2012р. «Про затвердження бюджету міста на 2013 рік» затверджено розподіл видатків бюджету на 2013 рік, в тому числі на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам в розмірі 2 936 756грн.

З огляду на те, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій, для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є встановлення того, чи передбачено у державному бюджеті на відповідний спірний період достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту (п-п. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України). Тобто, слід встановити, чи існувала реальна можливість отримання позивачем в повному обсязі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі дотримання відповідачем покладених на нього обов'язків щодо направлення бюджетних запитів (замовлень) про надання бюджетних субвенцій для погашення заборгованості за відповідною державною програмою.

З матеріалів справи вбачається, що передбаченого розміру видатків бюджету Запорізької міської ради на 2013 рік на компенсацію виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті (2 936 756грн.) достатньо для компенсації здійснених позивачем витрат на пільгове перевезення у травні-червні 2013 року (991 573,87грн.).

В обґрунтування заявленої до стягнення суми понесених збитків в розмірі 991 573,87грн. позивачем надано до матеріалів справи облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, за травень-червень 2013 року (встановлені Постановою КМУ від 16.12.2009р. №1359 та складаються на підставі місячної станційної звітності залізниці), позиційні звіти по безоплатних проїзних документах у вказаному періоді, а також зведені відомості по типах квитків.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, завдані ним збитки - витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, під збитками розуміються ті негативні наслідки, що настали в майновій сфері потерпілого внаслідок здійснення проти нього цивільного правопорушення. Ці негативні наслідки, в свою чергу, складаються з двох частин: реальних збитків та упущеної вигоди. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Іншими словами - це сума, на яку зменшилась вартість майна кредитора внаслідок неправомірних дій боржника. Упущена вигода - це та сума, на яку не збільшилось майно кредитора через правопорушення. Тобто, упущена вигода за своєю суттю являє собою доходи, які потерпілий міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. При визначенні розміру упущеної вигоди повинні враховуватись точні дані, що безпосередньо підтверджують реальну можливість одержання доходів потерпілим за умови не порушення його права.

Тобто, позивач з огляду на приписи ст. 33 ГПК України, повинен довести наявність збитків, які виражаються у понесенні останнім витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян у травні-червні 2013 року. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Враховуючи викладене, а також той факт, що законодавством чітко визначений механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян (Постанова КМУ від 16.12.2009р. №1359), відповідно якого доказом в обґрунтування суми компенсації за здійснене перевезення пільгових категорій громадян є облікова форма про недоотримані кошти, складена на підставі місячної станційної звітності, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем належними і допустимими доказами обґрунтована заявлена до стягнення сума в розмірі 991 573,87грн., а доводи відповідача про недопустимість вказаних документів в якості доказів у справі є безпідставними та такими, що спростовуються приписами чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем покладеного на нього законом обов'язку направити головному розпоряднику коштів для оплати встановлені облікові форми про недоотримані кошти, а також факт затвердження Запорізькою міською радою розподілу видатків бюджету на 2013 рік, в тому числі на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - в розмірі 2936756грн. Натомість докази відшкодування відповідачем здійснених позивачем витрат, обов'язковість погашення яких випливає безпосередньо із закону, в матеріалах справи відсутні, а отже матеріалами справи підтверджено факт вини відповідача у вчиненні господарського правопорушення, наслідком якого стало завдання позивачу збитків в розмірі 991573,87грн. Водночас, відповідачем належними і допустимими доказами не підтверджено відсутності вини у заподіянні позивачу вищевказаної шкоди, оскільки відсутність договору у даному випадку не може бути підставою для звільнення останнього від виконання господарського зобов'язання, передбаченого нормами чинного законодавства, а інших доводів про вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання відповідачем не наведено.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується посилань відповідача на непідвідомчість даного спору господарському суду, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 18 КАСУ передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам; про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням; щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Разом з цим, частиною 2 ст. 21 КАСУ визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи те, що в даному випадку позовні вимоги стосуються відшкодування збитків без вимоги вирішити публічно-правовий спір, апеляційний господарський суд дійшов висновку про підвідомчість даного спору саме господарському суду.

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на те, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок коштів субвенції з державного бюджету повинні здійснюватись безпосередньо через казначейський рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень», оскільки в силу ст.43 Бюджетного кодексу України в мережі установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету у 2013 році, одержувачем бюджетних коштів в сумі 2 936 756грн. визначений саме вказаний суб'єкт господарювання, судова колегія вважає за необхідне відзначити, що відкриття відповідного казначейського рахунку ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень» не стосується факту завдання саме позивачу у даній справі - ДП «Придніпровська залізниця», збитків у вигляді некомпенсованих витрат на перевезення пільгових категорій громадян, а також необхідності відновлення порушених прав позивача шляхом задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача заявленої суми збитків. Вищевикладене також спростовує посилання відповідача на лист Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області №01-14/85-2219 від 16.08.2013р.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2013р. у справі №908/3247/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги в силу ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2013р. (повний текст від 05.11.2013р.) у справі №908/3247/13 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2013р. (повний текст від 05.11.2013р.) у справі №908/3247/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС