Постанова № 36256343, 18.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2181/13-а(в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» та Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» пред'явила позов до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 січня 2013 року №0000222300, №0000232300, №0000242300 та №0000032200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року позовні вимоги задоволено в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 січня 2013 року №0000222300, №0000232300, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач та відповідач звернулися з апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог повністю. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.п.20.1.4. п. 20.1. ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мультівак Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.04.2011 по 30.09.2012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт від 13.12.2012 №2187/22-00/37640186, в якому зазначено наступні порушення, а саме: п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5, п. 138.8, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 417268 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 800493 грн., у тому числі за ІІ-ІV квартал 2011 року в сумі 313418 грн., за І квартал 2012 року в сумі 74341 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 94590 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 318144 грн.; п. 198.1 ст. 198, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податку на додану вартість на загальну суму 10709 грн., в тому числі за серпень 2012 року на 10709 грн.; п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України - не утримано податок з доходу нерезидентів з джерелом його походження з України в загальній сумі 3253,48 грн., в тому числі за І квартал 2012 року в сумі 935,08 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 2318,40 грн.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 січня 2013 року №0000222300, №0000232300, №0000242300 та №0000032200.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується лише в частині задоволених позовних вимог із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Мультівак Україна» та ТОВ «Юридична компанія «Захист» було укладено договір про надання послуг від 01.08.2011 №01/0811, предметом якого є надання послуг з проведення пошуку та надання інформації про офісні та складські приміщення, що пропонуються для оренди в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Факт виконання вказаного договору оформлений податковою накладною № 21 від 21.11.2011 на суму 64254,50 грн.

Крім податкової накладної сторонами оформлено належним чином акт прийому-передачі послуг від 01.10.2011.

Оплата за послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ «Юридична компанія «Захист», що підтверджено платіжним дорученням №1 від 21.11.2011 та випискою по рахунку від 21.11.2011.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юридична компанія «Захист» свої зобов'язання за договором від 01.08.2011 №01/0811 виконало в повному обсязі, оскільки 29.08.2011 між позивачем та ТОВ «Карпати» було укладено договір оренди №11/08, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення по договору оренди №11/08.

Отже, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про реальність укладеного договору, а механізм надання послуг позивачу, цілком узгоджується із наявними в матеріалах справи первинними документами.

Водночас, суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем і контрагентом і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 січня 2013 року № 0000242300 та №0000032200 з огляду наступне.

Податковим повідомленням-рішенням від 8 січня 2013 року № 0000242300 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 417 268 грн.

Підставою такого зменшення є припущення Відповідача, що TOB «Мультівак Україна» неправомірно включив до складу валових витрат збиток (від'ємне значення курсових різниць).

Як вбачається з Акту перевірки, такий висновок ґрунтується не на підставі даних бухгалтерського обліку, а на вибіркових даних у вигляді розшифровок руху коштів по рахунку 84 «Інші операційні витрати», що відкривається за власним рішенням підприємства та використовується для ведення аналітичного та синтетичного обліку операцій 8 класу рахунків бухгалтерського обліку «Витрати за елементами».

Таке припущення суперечить вимогам п.п.153.1.3. п. 153.1. ст. 153 ПК України, яким встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 року № 291 облік втрат за активами й зобов'язаннями операційної діяльності від зміни курсу гривні до іноземної валюти ведеться на субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці». А на субрахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» відображаються втрати за активами й зобов'язаннями від неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Отже, в бухгалтерському обліку Позивача втрати від курсових різниць обліковуються на двох рахунках: 945 «Втрати від операційної курсової різниці» щодо курсових різниць від перерахунку валюти, товарної заборгованості та інших монетарних статей операційної діяльності; 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць». На цьому рахунку відображаються втрати за зобов'язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти, зокрема по отриманим позикам в іноземній валюті.

Така позика в іноземній валюті отримана позивачем від компанії «Multivak Export AG» (Швейцарія) в сумі 1 000 000 євро на підставі договору позики від 08.08.2011 року № 1. Колегія суддів зазначає, що курсова різниця від перерахунку валютної заборгованості за позикою від нерезидента не є витратами чи доходами від операційної діяльності, оскільки не входить до переліку доходів або витрат операційної діяльності, переліченого у п. 135.5 ст. 135 та у ст. 138 ПК України.

Тобто Позивач обліковує курсову різницю за позикою від нерезидента на рахунку бухгалтерського обліку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».

Що стосується Акту перевірки в цій частині, то сума відхилень, зазначена відповідачем на сторінці 7 Акту, на їх думку складає 953 106 грн. Аналогічного помилкового висновку дійшов і суд першої інстанції, який зазначив, що за результатами співставлення даних податкової декларації за І-ІІІ квартали 2012 року та розшифровок інших витрат за той же період (рахунок 84) виявив начебто відхилення на ту ж саму суму - 953 106 грн.

Однак, колегія суддів зазначає, що ця сума повністю співпадає з сумою витрат від неопераційної курсової різниці внаслідок отримання позики від нерезидента, яка обліковується на рахунку 974. Копія оборотно-сальдової відомості по цьому рахунку за І-ІІІ квартали 2012 року наявна в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем взято до уваги тільки витрати від операційної курсової різниці, яка обліковується на рахунку 945, і проігноровано витрати, відображені на рахунку 974. В той же час Позивачем віднесено до складу валових витрат курсові різниці як від операційної, так і неопераційної діяльності. Для перевірки цього твердження достатньо додати до суми від'ємного значення операційних курсових різниць (1 314 929 грн.) суму від'ємного значення не операційних різниць (953 106 грн.) В результаті складання отримаємо результат 2 268 035 грн. Ця сума зазначена у податковій декларації з податку на прибуток за І-ІІІ квартали 2012 року (рядок 06.4.12 Додатку ІВ), як від'ємне значення курсових різниць згідно зі статтею 153 ПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 8 січня 2013 року № 0000242300 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням від 8 січня 2013 року № 0000032200 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 4 067 грн., з яких основний платіж становить 3 253 грн., штрафні (фінансові) санкції - 814 грн.

Підставою такого рішення зазначено порушення TOB «Мультівак України» підпункту п. 160.2 ст. 160 ПК України - неутримання податку з доходів нерезидентів при виплаті вартості послуг, наданих Позивачу компанією «Bizerba GmbH & Co.,KG» (Німеччина) та TOB «Мультівак Рус» (Росія).

Колегія суддів не погоджується із таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом договорів, укладених між позивачем та вищевказаними нерезидентами були послуги з доступу і використання сервісного веб-ресурсу та послуги з навчання персоналу відповідно. Тобто Позивачем придбавались послуги, які використовувались в його господарській діяльності, і саме за послуги була проведена оплата на користь нерезидентів.

Згідно п. 160.1 ст. 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом походження з України, підлягають оподаткуванню у встановленому порядку. В той же час, підпунктом Й) цього пункту передбачено, що не відносяться до доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості послуг, наданих резиденту від такого нерезидента. Отже у Позивача не було встановленого законом обов'язку утримувати податок на доходи нерезидента під час оплати вартості наданих йому послуг.

Тобто висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про те що позивачем порушені умови п. 160.2. ст. 160 ПК України не ґрунтується на законі, оскільки ця норма діє у разі виплати нерезиденту доходу з джерелом походження з України.

Крім того, в Акті перевірки відповідач у якості підстави збільшення грошових зобов'язань позивача за спірним повідомленням-рішенням посилається на відсутність у нього довідки, передбаченої Постановою КМ України від 6 травня 2001 року № 470 «Про затвердження

Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування». В обґрунтування своєї позиції на цю норму послався також і суд першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що вказана Постанова втратила чинність згідно з Постановою КМ України від 27 грудня 2010 року № 1236, тобто, була нечинна на момент існування правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 8 січня 2013 року № 0000032200 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для часткового скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультівак Україна» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 08 січня 2013 року № 0000242300 та № 0000032200.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.