Ухвала суду № 36256047, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14280/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А. В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.08.2013 №0002282208 та від 20.08.2013 №0002292208.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, вважаючи, що при його прийнятті судом порушено норми матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи, встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмежено відповідальністю «АРС Трейд» та товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.04.2011 по 31.12.2011.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 01.08.2013 р. за №82/1-22-08-32851616 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем положень: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 8 708,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 7 572,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 20.08.2013 №0002282208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 708,00 грн.;

- від 20.08.2013 №0002292208, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 7 572,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вище прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення на користь позивача дійшов висновку, що фінансово - господарські операції між позивачем та ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» підтверджуються належними та допустимими доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в межах здійснення господарської діяльності було укладено договори, а саме:

- усний договір поставки між позивачем (покупець) та ТОВ «АРС Трейд» (продавець), на підставі якого, покупець придбав у продавця муфту зчеплення в зборі. Виконання договору підтверджується рахунком - фактурою від 29.04.2011 № СФ-0000043;

- договір купівлі - продажу від 14.11.2011 №18 між позивачем (покупець) та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (продавець), на підставі якого продавець зобов'язується продати покупцю обладнання (верстат токарний мод.16К20), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських в матеріалах справи містяться : рахунок - фактура від 29.04.2011 №СФ-0000043; видаткові накладні від 14.11.2011 №14/11-07 та від 29.04.2011 №РН-4-29002; податкові накладні 14.11.2011 №516 та від 29.04.2011 №88; банківські виписки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що податкова звітність повинна формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості , мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем документи на підтвердження реальності вчинених господарських операцій, які містяться в матеріалах справи, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на актах ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 17.05.2013 №1691/22.8/37635291 та від 17.05.2013 №1700/22.8/37451200 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «АРС Трейд» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, факти порушення податкового законодавства стосуються більшою контрагента позивача, з якими останній не міг бути обізнаний.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

В контексті вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень від 20.08.2013 р №0002282208, №0002292208, який доводами апеляційної скарги не спростовано .

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.