Постанова № 36256014, 12.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2254/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кріль В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтопром» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтопром» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтопром» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення від 17.10.2012 року №380/15-238 про анулювання свідоцтва платника ПДВ та визнати протиправними дії відповідача щодо складання Акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 року в задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Торговий дім «Укрнафтопром» 15.06.2009 року зареєстроване у ДПІ у Голосіївському районі міста Києва як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 1002230980) на підставі п.2.2 ст. 2, п 9.4. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» за добровільним рішенням платника.

18.10.2012 року ДПІ у Голосіївському районі міста Києва прийнято рішення №380/15-238 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Укрнафтопром».

Підставою для анулювання відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України стали довідка від 17.10.2012 року №380/15-236 та акт від 16.10.2012 р. № 702/3/22-80/36483424, якими встановлено факт подання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість протягом періоду з вересня 2011 року по серпень 2012 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування операцій 0 гривень..

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торговий Дім «Укрнафтопром» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а підприємство (як покупець) формувало податковий кредит (та уникало необхідності сплати податку до бюджету) по операціям, які його контрагентами не відображені в податковій звітності.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «г» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, реєстрація підприємства - платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Стаття 62 ПК України передбачає три способи здійснення податкового контролю, кожен із яких стосується окремого напрямку контрольної діяльності, що охоплює однорідні за своїм змістом дії контролюючих органів, платників податків, інших осіб по виконанню покладених на них обов'язків у сфері оподаткування.

Вказаною статтею Кодексу до таких способів податкового контролю віднесено: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Одним із способів здійснення податкового контролю, що визначений у статті 62 ПК України, є інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби, який полягає у зборі, опрацюванні і використанні інформації, необхідної для виконання ними функцій і завдань, які вчиняють інші суб'єкти, пов'язані саме з процесом адміністрування, спрямовані на його покращення, та є складовою адміністрування, а не безпосередньо контролю платника податків.

Другим способом податкового контролю є перевірки та звірки. Ці методи застосовуються органами державної податкової служби для виявлення порушень вимог законодавства про оподаткування. Так, контролюючі органи проводять: перевірки та звірки відповідно до норм цього Кодексу; перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на них, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. З метою виконання обов'язку платником податків щодо сплати податків, він повинен надати до органів державної податкової служби відповідні документи для постановки його на облік. Тобто здійснення органами державної податкової служби податкового контролю у такий спосіб як ведення обліку платників податків передбачає виконання самим платником певних дій, які пов'язані з постановкою його на облік. Процес обліку платників податків передбачає здійснення органами державної податкової служби відповідних дій, зокрема: взяття на облік; внесення змін до облікових даних; зняття з обліку.

Із аналізу наведеного вище колегія суддів приходить висновку, що в даному випадку орган державної податкової служби, виходячи з своїх завдань та функцій, у відносинах з платником податків, - не був уповноважений давати правову оцінку договорам, які укладалися між платником податків та його контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо. Тобто, податковий орган не був уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

Таким чином, в межах вирішення питання про правомірність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, надавши правову оцінку угодам позивача на предмет їх товарності та реальності, - суд першої інстанції вийшов за межі предмету доказування та обґрунтував свої висновки неперевіреними судом доказами (неналежними доказами). Суд повинен був перевірити наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначених підпунктом "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість. Відповідно до пп. 5.5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1394 - рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

При цьому пп. 5.5.2.3 вказаного Положення передбачає, що у разі анулювання - реєстрації на підставі пп. «г» п. 184.1 статті 184 ПК України такими документами є довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Тобто, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу підставі пп. «г» п. 184.1 статті 184 ПК України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених У з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи не заперечується відповідачем та встановлено судом апеляційної інстанції:

за вересень 2011 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 1122194,00 грн. та 1274009,00 грн.,

за жовтень 2011 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 435675,00 грн. та 340676,00 грн.,

за листопад 2011 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 281744,00 грн. та 331476,00 грн.,

за грудень 2011 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 234962,00 грн. та 241286,00 грн.,

за серпень 2012 року позивачем задекларовано здійснення операцій з продажу та операцій з придбання внаслідок чого задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит відповідно у розмірах 707082,00 грн. та 707082,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Торговий дім «Укрнафтопром» за період з вересня 2011 року по серпень 2012 року подавало до податкового органу декларації з податку на додану вартість, з показниками про наявність постачання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання; в свою чергу відповідач не надав суду доказів на підтвердження зворотного.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на неможливість фактичного здійснення ТОВ «Торговий Дім «Укрнафтопром» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а підприємство (як покупець) формувало податковий кредит (та уникало необхідності сплати податку до бюджету) по операціям, які його контрагентами не відображені в податковій звітності, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС винесено рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Укрнафтопром» на підставі пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, а ні на підставі пп. «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Що стосується позивних вимог про визнати протиправними дії відповідача щодо складання Акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача від 16.10.2012 р. № 702/3/22-80/36483424, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 статті 73 Податкового кодексу України - з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232, пунктом 3 якого передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана Постанова постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтопром» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2013 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтопром» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби щодо складання Акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 17.10.2012 року №380/15-238 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 17.12.2013 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.