Ухвала суду № 36255877, 17.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12991/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до Державної фінансової інспекції у м. Києві про визнання протиправними та скасування підпунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 1 вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Позивач, Управління) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фінансової інспекції у м. Києві (далі - ДФІ у м. Києві) про визнання протиправним та скасування пп. пп. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п. 1 вимоги ДФІ у м. Києві від 26.06.2013 року №26-031-14-14/8526.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано пп. 1.2 вимоги ДФІ у м. Києві від 26.06.2013 року №26-031-14-14/8526 в частині, що стосується перевищення нормативної чисельності штатних одиниць заступників директорів; визнано протиправними та скасовано пп. пп. 1.3, 1.4, 1.5 п. 1 вимоги ДФІ від 26.06.2013 року №26-031-14-14/8526. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було доведено порушення Позивачем вимог ряду нормативних актів, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що Позивачем безпідставно введено додатково 190 штатних одиниць прибиральниць, а тому позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у лютому-квітні 2013 працівниками ДФІ у м. Києві на підставі п. 1.3.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ у м. Києві на І квартал 2013 року та відповідно до направлень від 11.02.2013 року №№ 540, 542, 572, від 14.02.2013 року №№618, 614, від 22.03.2013 року №1058, від 25.02.2013 року №751, від 19.03.2013 року №1003 було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності за період з 01.02.2011 року по 01.02.2013 року, висновки якої зафіксовані в акті від 20.05.2013 року №031-30/1090.

На підставі викладених в акті ревізії висновків Позивачем складено та направлено Відповідачу письмову вимогу від 26.06.2013 року №26-031-14-14/8526 (далі - вимога №26-031-14-14/8526) щодо усунення виявлених ревізією порушень, підпунктами 1.2 - 1.5 яких Позивача зобов'язано: повернути кошти в розмірі 1 536 518,18 грн. до загального фонду місцевого бюджету та привести штатні розписи навчальних закладів у відповідність до вимог чинного законодавства (пп.1.2); відшкодувати завдані бюджету збитки в розмірі 508 642,92 грн. (пп.1.3); відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ «Крамар Рісайлінг» в розмірі 311 543,00 грн. та ФОП ОСОБА_2 в розмірі 497 899,80 грн. (з урахуванням факту завищення кредиторської заборгованості на загальну суму 124 731,61 грн.) та забезпечити стягнення з контрагентів відповідних коштів (пп.1.4); забезпечити усунення завданих збитків у сфері державних закупівель та, в подальшому, здійснювати державні закупівлі з дотриманням законодавства України.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо часткової протиправності пп. 1.2 вимоги №26-031-14-14/8526, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у пп. 1.2 оскаржуваної вимоги Відповідач зазначив, що Позивачем, в порушення вимог ст.ст. 3, 4, 94, 98 Кодексу законів про працю України, ст.ст.5, 8 Закону України «Про оплату праці» та наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» від 06.12.2010 року №1205, штатними розписами Скандинавської, Слов'янської, 296, 323, 329, 290, 315 гімназії, гімназії Діалог, ліцею Інтелект, СШ №160, СШ №284, СШ №291, затверджено посади заступників директора та прибиральниць в кількості, що перевищує законодавчо встановлений норматив. При цьому, на думку контролюючого органу, в порушення вимог п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України №228 від 28.02.2002 року, Позивачем не дотримано суворого режиму економії коштів, внаслідок чого місцевому бюджету завдано необґрунтованих збитків на суму 1536518,18грн.

Оцінюючи правомірність зазначеного пункту оскаржуваної вимоги, суд першої інстанції вірно зазначив, що 01.09.2012 року набрав чинності наказ Міністерства освіти у науки України від 06.12.2010 року №1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» (далі - Наказ №1025).

Відповідно до п. 2 Наказу №1205 керівникам закладів надається право у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади (крім керівних), не передбачені штатними нормативами для даного закладу, в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватись лише в межах однієї категорії (педагогічного, господарсько-обслуговуючого тощо) персоналу.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваженнями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти є визначення потреби та формування замовлень на кадри закладів, укладання договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на реалізацію покладених ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрації прийняті розпорядження від 22.10.2010 року №684, від 28.12.2011 року №617 «Про затвердження штатних розписів у підвідомчих закладах управління освіти Дарницького району м. Києва», якими затверджено 5 посад заступників директора.

При цьому, п. 3 Наказу №1205 вказано керівникам закладів про неприпустимість збільшення чисельності працівників у закладах, що склалась на 01.09.2012 року. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, штатна чисельність заступників директора у кількості 5 посад була затверджена до 01.09.2012 року, у зв'язку з чим колегія суддів вважає повністю обґрунтованим твердження Окружного адміністративного суду в частині відсутності з боку Позивача порушень Типових штатних нормативів.

Щодо висновків суду про відсутність з боку Позивача порушень суворого режиму економії коштів в частині включення до кошторисів видатків, не передбачених законодавством, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 28.02.2002 року №228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Враховуючи, що, як було встановлено судом та контролюючим органом у ході проведення ревізії, у відсотковому співвідношенні фактична кількість класів в навчальних закладах перевищує нормативну на: 18% - Скандинавська гімназія; 20% - ЗНЗ №296; 14% - Слов'янська гімназія, 56% - ЗНЗ №329 «Логос», а кількість учнів перевищує планові показники на 50-60%, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про помилковість тверджень представника ДФІ у м. Києві з приводу не дотримання Позивачем суворого режиму економії бюджетних коштів.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо неправомірності пп. 1.3 вимоги №26-031-14-14/8526 щодо нездійсненням Управлінням в період з 01.01.2008 року по відповідні дати, по винесеним рішенням Господарського суду м. Києва про задоволення позовних вимог надавачів послуг та виконавців робіт, будь-якої роботи щодо погашення зобов'язань, прийнятих в 2008-2010 роках за надані товари та послуги, виконані роботи та невиконанням позивачем в добровільному порядку, в установлені терміни, рішень Господарського суду м. Києва, що, на думку Відповідача, свідчить про неналежне виконання службовими особами Управління своїх посадових обов'язків та призвело до стягнення з останнього суми штрафних санкцій (пені, витрат від інфляції, 3% річних) в розмірі 275 723,83 грн., виконавчого збору за примусове виконання ухвал суду в розмірі 232 919,09 грн., чим місцевому бюджету завдано матеріальної шкоди в загальній сумі 508 642,92 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Управління освіти неодноразово зверталось до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з проханням замовити кошти в Головному фінансовому управлінні виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на погашення заборгованості за роботи, виконані в 2008 році, про що свідчать наявні у матеріалах справи листи від 13.02.2012 року №338, від 22.02.2012 року №455, від 13.03.2012 року №№631, від 22.03.2012 року №744, від 27.04.2012 року №1204, від 07.05.2012 року №1282, від 07.06.2012 року №1646.

Зазначеним спростовується твердження Апелянта щодо відсутності документального підтвердження вчинення Позивачем дій щодо добровільного виконання судових рішень.

При цьому, згідно звіту про заборгованість за бюджетними коштами від 01.01.2009 року кредиторська заборгованість Управління зазначалась в сумі2 915 386,00 грн.

Крім того, як вірно підкреслив суд першої інстанції, Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація зверталась до Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 20.12.2010 року, в якому повідомила про те, що в граничних обсягах загального фонду бюджету на 2011 по Дарницькому району не враховані кошти на проведення видатків за виконані ремонтні роботи в закладах освіти у 2008 в сумі 2 915 400 грн., в той час як ці кошти передбачались для району як субвенція з міського бюджету, однак, не були отримані, незважаючи на те, що ремонтні роботи в закладах освіти були проведені.

Тобто, після винесення Господарським судом м. Києва рішень про стягнення заборгованості, Управління зверталося до відповідної казначейської служби з проханням добровільно виконати рішення суду в рамках коштів спеціального фонду, що підтверджується листом від 29.04.2011 року №1011.

Однак, як було встановлено судом першої інстанції, органами казначейської служби оплата проведена не була.

Відповідно до п. 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 року №845, виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

Згідно п. 25 вказаного Порядку державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає, зокрема, про необхідність самостійного виконання боржником рішення про стягнення коштів з його рахунків і подання відповідних підтверджуючих документів або подання боржником повідомлення про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з його рахунків, чи реквізитів рахунків, на яких наявні кошти для безспірного списання.

Отже, як вірно зазначив суд, відсутність на рахунках Позивача коштів внаслідок бюджетного недофінансування зумовило накладення державним виконавцем арешту на рахунки Управління, що, як наслідок, і призвело до настання негативних наслідків у формі стягнення виконавчого збору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією Окружного адміністративного суду м. Києва щодо безпідставності висновків ДФІ у м. Києві щодо нездійснення дій на добровільне погашення заборгованості, оскільки, як вірно підкреслив суд першої інстанції, виключну процедуру стягнення заборгованості шляхом вчинення державною виконавчою службою відповідних виконавчих дій, а примусове погашення боргу (з урахуванням виконавчого збору, пені, витрат від інфляції, 3% річних) було на момент виникнення спірних правовідносин визначено Порядком №845, а відсутність бюджетного фінансування не може розглядатися як неналежне виконання працівниками Управління посадових та службових обов'язків щодо забезпечення добровільного виконання рішень Господарського суду м. Києва.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з тим, що у ДФІ у м. Києві прийшло до помилкового висновку щодо умисного завдання Управлінням матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 508 642,92 грн., у зв'язку з чим пп. 1.3 вимоги №26-031-14-14/8526 підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності пп. 1.4 оскаржуваної вимоги, суд першої інстанції зауважив, що Позивачем було надано документальне підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Крамар Рісайлінг» та ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з чим посилання Відповідача про завдання Управлінням матеріальних збитків на загальну суму 934 174,41 грн. є безпідставними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, за результатами проведених торгів, які відбулися у грудні 2010, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Крамар-Рісайклінг» (Виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти від 26.01.2011 року №25, за умовами якого Виконавець зобов'язувався у 2011 виконати послуги щодо вивезення і знешкодження твердих побутових відходів та опалого листя, гілля, що накопичені у Замовника. Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги згідно актів наданих послуг.

Відповідно до умов Договору №25 від 26.01.2011 року, оплата за надані послуги здійснюється Замовником після пред'явлення Виконавцем актів виконаних роті (послуг).

При цьому факт виконання послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів надання послуг, які підписані сторонами без зауважень.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтованого підкреслив той факт, що реальність виконання зазначеного Договору №25 підтверджується укладеними ТОВ «Крамар Рісайклінг» договорами з іншими суб'єктами господарювання, а тому колегія суддів погоджується з передчасністю висновків контролюючого органу щодо документального не підтвердження факту здійснення господарських операцій із вказаною юридичною особою.

Також, як вірно встановив суд першої інстанції, за результатами проведених торгів між Управлінням (Замовник) та з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти від 09.02.2012 року №37, за умовами якого Виконавець зобов'язується у 2012 надати послуги з вивезення твердих побутових відходів з закладів освіти (95 об'єктів) Дарницького району, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги на умовах, визначених договором.

Найменування та кількість послуг зазначаються в довідці-дислокації (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору. Орієнтована кількість послуг з видалення твердих відходів складає 10400куб.м.

Пунктом 3 Договору передбачено, що сума договору становить 499 200,00 грн., ціна за куб.м. складає 48 грн.

Сторонами погоджено умови оплати за послуги, згідно яких розрахунки між сторонами проводяться шляхом оплати замовником послуг після пред'явлення виконавцем актів наданих послуг з додатком.

На підтвердження фактичності виконання даним контрагентом взятих на себе зобов'язань, позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії: довідки - дислокації, додатка до акта надання послуг, актів надання послуг, що, на думку колегії суддів, свідчить про факт виконання ФОП ОСОБА_2 робіт по вивезенню твердих побутових відходів за період лютий - грудень 2012.

Обґрунтованою, на думку колегії суддів, є критична оцінка судом першої інстанції твердження Відповідача про відсутність у ФОП ОСОБА_2 подорожніх та маршрутних листів, первинних бухгалтерських документів, на підтвердження господарських взаємовідносин з Позивачем, оскільки у періоді, що перевірявся, вказаний суб'єкт господарювання перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому не був зобов'язаний вести бухгалтерський облік.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наявність документального підтвердження первинними документами факту надання контрагентів Управління послуг останньому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності скасування підпункту 1.4 оскаржуваної вимоги.

Оцінюючи позицію суду першої інстанції щодо протиправності пп. 1.5 вимоги № 26-031-14-14/8526, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем у ході перевірки встановлено порушення Позивачем ч. 1 ст. 29 Закону України «Про здійснення державних закупівель», а саме безпідставно відхилено тендерну пропозицію учасника з найнижчою ціною, що призвело до придбання м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці за вищими цінами, що суперечить ч. 1 ст. 3 Закону України «Про здійснення державних закупівель», внаслідок чого зайво витрачено коштів місцевого бюджету в розмірі 43 128,30 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції та випливає з матеріалів справи, відповідно до річного плану на 2012 рік Замовником передбачено здійснення закупівлі м'яса та харчових субпродуктів свійської птиці шляхом, проведення процедури відкритих торгів. Очікувана вартість - 1 697 250,00 грн., джерело фінансування - кошти місцевого бюджету.

Оголошення про проведення торгів опубліковано у Віснику державних закупівель за №235816 від 02.07.2012 року №79(681) та оприлюднене на офіційному веб-порталі Уповноваженого органу. Документацію конкурсних торгів затверджено рішенням комітету від 20.06.2012 року №196.

За даними реєстру отриманих пропозицій конкурсних торгів від 17.07.2012 року №217 до участі у торгах надійшли пропозиції від семи учасників: підприємство «Роман» Міжнародної ліги українських інвалідів-інтелектуалів «Софія» з ціною пропозиції 1 620 000,00 грн.; ТОВ «Елегант» з ціною пропозиції 1 620 000,00 грн.; ТОВ «Старкон трейд» з ціною пропозиції 1 587 750,00 грн.; ПП «Торгпродсервіс» з ціною пропозиції 1 515 000,00 грн.; ТОВ «Торгова компанія «Асортимент» з ціною пропозиції 1 890 000,00 грн.; ТОВ «Агрофірма Вільхівська» з ціною пропозиції 1 631 250,00 грн.; ТОВ «Край-2» з ціною пропозиції 1 588 500,00грн.

При цьому, як вірно зазначив суд, Позивачем було відхилено пропозиції учасників Підприємства «Роман», ТОВ «Елегант», ТОВ «ТК Асортимент», ТОВ «Агрофірма Вільхівська», ПП «Торгпродсервіс» як такі, що не відповідають вимогам документації конкурсних торгів.

Зокрема, пропозиція учасника ПП «Торгпродсервіс» відхилена у зв'язку із тим, що особова медична книжка водія експедитора ОСОБА_3 на момент розкриття пропозиції конкурсних торгів була прострочена. При цьому повідомлення про відхилення направлене учасникам листом від 20.07.2012 року №54/12, проте ПП «Торгпродсервіс» не оскаржувалась.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано надав критичну оцінку посиланням ДФІ у м. Києві на те, що Позивачем безпідставно відхилено пропозицію учасника ПП «Торгпродсервіс», оскільки медична книжка на водія-експедитора ОСОБА_3 дійсна до 03.11.2012 року, у той час як розкриття відбулося 17.07.2012 року, з огляду на наступне.

Матеріали справи не дають можливості встановити дані щодо строку дії медичної книжки водія-експедитора. Водночас, всупереч вимог положень ч. 2 ст. 71 КАС України, Відповідачем не надано належного підтвердження його доводів, у зв'язку з чим судова колегія не може не погодитися з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження ДФІ у м. Києві про протиправність відхилення Позивачем пропозиції ПП «Торгпродсервіс».

Поряд з цим, як вірно зауважив суд, матеріали справи не містять доказів порушення Позивачем приписів ч. 1 ст. 29 та ч. 1 ст. 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель» при укладенні додаткової угоди про продовження строку дії договору з ПП «Торгпродсервіс», що перевищує 20% суми, визначеної основним договором, а також невідхиленні пропозиції учасників ПП «КГС Компанія Благодар» та ТОВ «Бізнес плюс ЛТД», як таких, що не відповідають вимогами конкурсних торгів.

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, станом на час проведення контрольного заходу, процедуру закупівлі проведено, повідомлення про акцепт направлено переможцю листом від 16.05.2012 року №9/12, опубліковано у віснику державних закупівель №204523 від 18.05.2012 року №60(662), оприлюднене на офіційному сайті Уповноваженого органу, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про протиправність пп. 1.5 оскаржуваної вимоги.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на притягнення до адміністративної відповідальності ряду осіб за порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, а також внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, як на підставу для відмови у задоволенні зазначеної частини позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду виключно у тому випадку, якщо він розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якою ухвалено постанову суду. Водночас, предметом розгляду вказаної справи є правомірність оскаржуваної вимоги ДФІ у м. Києві, тобто акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а не правові наслідки дії посадових осіб Управління.

Щодо оцінки решти висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва переглядалось в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до Державної фінансової інспекції у м. Києві про визнання протиправними та скасування підпунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 1 вимоги - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.